- •2.Визначники n-го порядку. Мінори та алгебраїчні доповнення визначника. Розклад визначника за елементами рядка або стовпця(теорема Лапласа)
- •(Розклад за елементами першого рядка); (розклад за елементами другого стовпця).
- •Алгоритм знаходження оберненої матриці.
- •Властивості оберненої матриці.
- •5.Поняття про систему n-лінійних алгебраїчних рівнянь з m невідомими. Умови сумісності і визначеності слар.
- •6.Розв*язування слар. Метод оберненої матриці.
- •Точні методи
- •7.Розв*язування слар. Формули Крамера .
- •Міжгалузевий баланс
- •Модель Леонтьєва
- •11.Лінійна модель міжнародної торгівлі
- •13.Поняття квадратичної форми. Додатно визначені квадратичні форми. Критерій Сильвестра.
- •14.Поняття канонічного і нормального вигляду квадратичної форми. Методи зведення квадратичної форми до канонічного вигляду.
- •15.Дії над векторами в геометричній формі(додавання векторів та множення вектора на число)
- •16.Лінійна залежність векторів. Теореми про лінійну залежність системи векторів.
- •17.Базис. Розклад вектора за базисом. Ортогональна система векторів.
- •Для будь якого вектора (рівність Персеваля)
- •Для довільної пари векторів та
- •18.Координати вектора на площині та у просторі.
- •19.Скалярний лобуток векторів, його властивості,геометричний та механічний зміст.
- •Властивості
- •21.Мішаний добуток векторів та його властивості
- •22. Пряма, як лінія першого порядку. Загальне рівняння прямої на площині. Дослідження неповного рівняння прямої на площині.
- •23.Параметричні і канонічні рівняння прямої. Параметричне рівняння прямої на площині
- •Канонічне рівняння прямої на площині
- •24.Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Рівняння прямої у відрізках на осях.
- •25.Рівння прямої з кутовим коефіцієнтом. Кут між двома прямими. Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих.
- •26.Нормальне рівняння прямої. Відстаня від точки до прямої. Нормальне рівняння прямої
- •27.Загальне р-ня площини:
- •28.Рівняння площини, що проходить через три задані точки. Рівняння площини у відрізках на осях. Рівняння площини, що проходить через три задані точки, які не лежать на одній прямій
- •29.Кут між двома площинами. Умова паралельності і перпендикулярності двох площин.
- •30.Нормальне рівняння площини. Відстань від точки до площини.
- •31.Параметричні і канонічні рівняння прямої у просторі. Рівняння прямої ,що проходить через дві точки.
- •32 . Кут між прямими . Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих у просторі. .
- •34.Криві другого порядку. Рівняння кола.
- •35. Еліпс. Вивід канонічного рівняння еліпса, ексцентриситет та директриси еліпса.
- •Директриса та ексцентриситет
- •36. Гіпербола . Вивід канонічного рівняня гіперболи, ексцентриситет , директриси та асимптоти гіперболи. Найпростіші властивості гіперболи
- •37. Парабола. Вивід канонічного рівняння.
- •38.Числова послідовність. Означення границі послідовності. Нескінченно малі та нескінченно великі величини. Зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими величинами.
- •39.Означення границі функції. Односторонні границі. Леми про нескінченно малі величини.
- •Односторонні границі. Ліва та права границя функції
- •40. Арифметичні дії над функціями , що мають скінченні границі. Важливі границі.
- •41.Неперевність функції. Арифметичні дії над неперервними функціями. Класифікація розривів функції.
- •2) Неліквідовні розриви поділяються на розриви першого та другого роду.
- •42. Властивості неперервних функцій. Неперервність елементарних функцій.
- •43. Задачі, що приводять до поняття похідної. Означення похідної. Геометричний механічний та економічний зміст похідної.
- •44. Похідні елементарних функцій. Похідна оберненої функції. Таблиця похідних.
- •46. Означення диференціала
- •48. Похідні вищих порядків. Формула Тейлора
- •52. Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину. Асимптоти графіка функції. Загальна схема графіка функції.
- •54. Частинний і повний приріст ф-ції двох змінних. Частинні похідні. Повний диференціал
- •55. Похідні вищих порядків.Теорема про рівність мішаних похідних. Диф вищих порядків.
- •56. Необхідні та достатні умови екстремуму функції багатьох змінних
- •57. Поняття про умовний екстремум. Метод множників Лагранжа.
- •58. Поняття первісної функції і невизначеного інтеграла. Властивості первісних.
- •Теорема про множину первісних
- •Де f(X) – підінтегральна ф-ія; f(X)dx – підінтегральний вираз; dx – диференціал змінної інтегрування.
- •Метод інтегрування частинами
- •61. Інтегрування правильних дробів. Інтегрування раціональних дробів.
- •2) Складна ф-ція f(t)) – визначена і неперервна на відрізку [;], то справедлива формула:
- •63.Задачі, що приводять до поняття про визначений інтеграл. Інтегральні суми Умови існування визначеного інтегралу.
- •64.Властивості визначеного інтегралу. Обчислення визначеного інтегралу. Формула Ньютона - Лейбніца .
- •67.Поняття про диф. Р-ння та його розв язки Диф. Рівняння першого порядку. Загальний розвязок і загальний інтеграл рівняння першого порядку. Задача Коші .Частковий розвязок диф. Рівняння.
- •69.Однорідні відносно змінних диф рівняння першого порядку.
- •72.Лінійні диф рівняння другого порядку.
- •76.Числовий ряд та його збіжність. Необхідна умова збіжності ряду. Ряди з додатними членами. Теорема порівняння рядів.
- •1) Ознака порівняння рядів.
- •79.Степеневі ряди. Теорема Абеля. Радіус та інтервали збіжності степеневого ряду.
16.Лінійна залежність векторів. Теореми про лінійну залежність системи векторів.
Сук-сть упорядкованих сис-м з n дійсних чисел , для яких визначено дію додав. і множення на число, утв. n-вимірний векторний простір Vn.
Сис-ма векторів ā1, ā2,…,ār наз. лін. залежною, якщо існують такі числа α1, α2,…, αr, хоча б одне з яких відмінне від 0, що виконується рівність α1ā1+ α2ā2+…+ αr ār=0
Якщо рівність можлива лише в разі, коли всі αі=0, то сис-ма векторів наз. лін. незалежною.
Визначення: система векторів (1) називається лінійно-залежною, якщо рівність (2) здійснима хоч би при одному а i № 0 (i=1.,k)
Властивості
Якщо система векторів містить нульовий вектор, то вона лінійно залежна
Якщо система векторів містить лінійно-залежну підсистему векторів, то вона буде лінійно-залежною.
Якщо система векторів лінійно незалежна, то і будь-яка її підсистема буде лінійно незалежною.
Якщо система векторів містить хоч би один вектор, що є лінійною комбінацією інших векторів, то ця система векторів буде лінійно залежною.
Визначення: два вектори називаються колінеарними, якщо вони лежать на паралельних прямих.
17.Базис. Розклад вектора за базисом. Ортогональна система векторів.
Базисом векторного простору наз. будь-яка максимальна лін. незалеж. сис-ма векторів цього простору. Щоб розкласти вектор за базисом використ. ф-лу:
ā= х1 ā1+х2 ā2+…+хn ān
1. Визначення: нехай задане деяка система векторів. Базисом цієї системи називається мах. сукупність лінійно-незалежних векторів системи. У множині векторів на прямий базис складається з одного ненульового вектора. Як базис множини векторів на площині можна взяти довільну пару. У множині векторів у тривимірному просторі базис складається із трьох некомпланарних векторів. 2. Прямокутна (декартова) система координат на площині визначається завданням двох взаємно перпендикулярних прямих із загальним початком і однакової масштабної ед. на осях. Прямокутна (декартова) система координат у просторі визначається завданням трьох взаємно перпендикулярних прямих із загальної точкойпересечения й однакової масштабної ед. на осях.
Ортогональний базис — ортогональна система елементів лінійного простору зі скалярним добутком, що має властивість повноти.
Ортогональний базис — базис, складений з попарно ортогональних векторів.
Ортонормований базис задовольняє ще й умові одиничності норми всіх його елементів. Тобто це ортогональний базис з нормованими елементами.
Останній зручно записується за допомогою символу Кронекера:
тобто скалярний добуток кожної пари базисних векторів дорівнює нулю, коли вони не співпадають ( ), і дорівнює одиниці при співпадаючому індексі, тобто коли береться скалярний добуток будь-якого базисного вектора з самим собою.
В кожному гільбертовому просторі , ортонормована система векторів утворює ортонормований базис тоді і тільки тоді, коли вона задовільняє наступним умовам[1]:
Довільний вектор може бути записано у вигляді: , де (k = 1, 2, …)