Тестові завдання:

1. Представники якої теорії визначали вартість за ступенем корисності речі для споживача:

а. теорії спадної граничної корисності;

б. теорії попиту і пропозиції;

в. теорії граничної корисності.

2. Безпосередньо взаємодію виробництва і споживання, попиту і пропозиції товарів відбиває:

а. ринок капіталів;

б. ринок праці;

в. споживчий ринок.

3. Регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням активності настає її зниження, яке знову змінюється зростанням, в політичній економії отримали назву:

а. рецесії;

б. депресії;

в. економічного циклу.

4. Для вирішення економічних завдань держава залучає грошові кошти за допомогою:

а. податків;

б. позик;

в. грошової емісії.

Завдання 2. Оберіть один з вищенаведених тестів, проаналізуйте і письмово дайте розгорнуте обґрунтування правильної на вашу думку відповіді. Дайте визначення понять, які зустрічаються в тесті.

По тесту 3:

Економічна криза (греч. krisis - поворотний пункт) - різке погіршення економічного стану країни, що проявляється в значному спаді виробництва, порушенні сформованих виробничих зв’язків, банкрутстві підприємств, рості безробіття, і в підсумку - у зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Економічна криза характеризується: - перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом; - падінням рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом; - скороченням обсягів виробництва; - масовим банкрутством промислових, банківських, торгових фірм; - зростанням безробіття і скороченням номінальної заробітної плати; - потрясіннями кредитної системи та інше.

Кризовий стан економіки як об’єктивна закономірність економічного розвитку за своїм змістом багатоструктурний. Якщо в основу критерію класифікації покласти довготривалість, то він буде мати: малі цикли (короткострокові коливання ділової активності, які продовжуються 3-4 роки); середні цикли (строком 7-11 років); великі цикли (періодичність яких становить 40-60 років); вікові циклічні коливання, наприклад вікові цикли лідерства. Проте критерій довготривалості лише один з можливих. Типи кризи розрізняються неоднозначністю матеріальної основи розвитку, характером впливу на економічні процеси.

Рецесія - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року.

Завдання 3. Дайте стислу відповідь на наступне проблемне запитання: «Чому відносинам власності належить визначальне місце в економічній системі?»

Основу економічної системи повинні становити відносини власності. Вони завжди були тим стрижнем у суспільстві, навколо якого формувались і розвивались всі інші суспільні відносини. Привласнення матеріальних та духовних благ у різних економічних системах складає суть економічних відносин, що виражаються поняттям «власність». Проте серед вчених-економістів досі немає єдності в трактуванні відносин власності.

Одним з найдискусійніших в наш час економічним визначенням власності є таке: власність - це відношення між людьми з приводу речей. Певною мірою це визначення відбиває саме економічний, а не правовий, соціальний чи якийсь інший аспект власності. Адже найбагатший капіталіст стане злиденним, якщо опиниться сам на сам зі своїми заводами, і нікому буде ані працювати на них, ані купувати вироблене. Багатство капіталістичного суспільства - товар. Його має хтось виробити, хтось купити та спожити і таким чином принести власнику капіталу прибуток.

Поняття «власність» достатньо складна категорія. Найчастіше його ототожнюють з привласненням. Відносини привласнення в багатьох концепціях власності вважаються базовими. Привласнення вказує, кому належать блага (об’єкти власності), як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Об’єктами власності є речі, які присвоюються, тобто всі елементи суспільного багатства, результати та фактори виробництва. Суб’єктами власності можуть бути окремі особи (громадяни), колективи, організації, фірми, асоціації, держава.

Важливим критерієм належності відносин власності до предмету економічної теорії є безпосередній зв’язок відносин власності з виробничими відносинами, відносинами між людьми по виробництву, розподілу і використанню засобів виробництва. Саме засоби виробництва є головним найбільш стійким об’єктом власності.

Таким чином, відносини власності - це певна система відносин з приводу володіння, розпорядження, користування, привласнення і споживання людьми як засобів виробництва, так і результатів праці.

Володіння - головна передумова власності. Але саме по собі володіння ще не означає власності в її повному економічному змісті. Володіти можна і пасивно. Володіння тільки фіксує об’єкт власності, визначає його конкретно.

Користування - це відносини до об’єкту використання, спрямовані на отримання з нього корисного ефекту, при цьому реалізується ідея корисності, яка є абсолютним стимулом еволюції як виробництва конкретних цінностей, так і соціально-економічного розвитку суспільства. Отже, економічний зміст відносин власності полягає в реальних діях суб’єктів по володінню, розпорядженню і використанню об’єктів власності. Власність складає серцевину системи економічних відносин суспільства. Стабільність розвитку економічної системи залежить від наявності у ній таких форм власності, які б у найбільшій мірі сприяли розвитку продуктивних сил. Тому зміна форм власності відкриває нові горизонти розвитку економічної системи.

БІЛЕТ 6.

Завдання 1. Визначте правильну відповідь у кожному тестовому завданні. (Відповіді на всі тести подайте у вигляді таблиці):

	Коментар (за бажанням студента)
в	Меркантилізм – дослідження проблем забезпечення державних інтересів у зовнішньоторговельній діяльності. Марксизм – система соціально-економічних поглядів на закони розвитку виробництва та революційні перетворення людського суспільства. Неокласицизм – дослідження ролі економічної політики держави у вирішенні проблем розширеного відтворення та виробництва. Маржиналізм – теорія, за якою економіка є комплексом індивідуальних господарств, дослідження законів якого базується на аналізі господарських рішень індивідів, а саме – споживача, що прагне максимізувати корисність наявних у його розпорядженні благ, та виробника, який бажає одержати максимум прибутку за даних ресурсів або мінімізувати витрати за даних цін.
б
а, в
а, б, в	Досконала конкуренція – це ринкова структура, яка характеризується великою кількістю дрібних фірм, однорідністю продукції, неможливістю впливу на ціни окремими агентами ринку, вільним входом і виходом та рівним доступом до інформації.