- •1. Механічний рух. Основна задача механіки
- •2. Квантові властивості світла.
- •1. Застосування першого закону термодинаміки до ізопроцесів
- •2. Коливальний рух.
- •1. Рівномірний прямолінійний рух.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Основні положення спеціальної теорії відносності
- •1. Необоротність теплових та інших процесів
- •2. Робота і потужність струму
- •1. Вільне падіння тіл
- •2. Електричне поле.
- •1. Причини руху. Інерціальна система відліку.
- •2. Квантові генератори
- •1. Другий і третій закон Ньютона
- •2. Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола
- •1. Властивості газів. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії
- •2. Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивання
- •1. Рівномірний рух тіла по колу. Період і частота коливань
- •2. Дія магнітного кола на провідник зі струмом. Сила Ампера
- •1. Закон всесвітнього тяжіння.
- •2. Електроемність. Конденсатор.
- •1. Імпульс тіла.
- •2. Постійний електричний струм.
- •1. Явища змочування і капілярності в живій природі і техніці
- •2. Електропровідність напівпровідників
- •1. Особливості, будова ті властивості твердих тіл.
- •2. Рівняння фотоефекту.
- •1. Механічна енергія
- •2. Магнітне поле. Індукція магнітного поля
- •1. Енергія електричного поля
- •2. Поділ ядер урану. Ланцюгова реакція
- •1. Електричне поле. Його напруженість
- •2. Елементарні частинки та їх властивості
- •1. Прискорення. Рівноприскорений прямолінійний рух
- •2. Ядерна модель атома
- •1. Рух тіла під дією декількох сил
- •2. Сила Лоренца
- •1. Маса. Сили в природі
- •2. Поглинена доза випромінювання
- •1. Досліди Штерна. Броунівський рух
- •2. Спектральний аналіз
- •1. Явище електромагнітної індукції
- •1. Момент сили. Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання
- •2. Склад ядра атома
- •1. Напівпровідниковий діод
- •2. Заломлення світла
- •1. Індуктивність
- •1. Світла, як електромагнітна хвиля. Інтерференція світла
- •2. Сучасні уявлення про простір і час
- •1.Дифракція світла
- •2. Швидкість світла у вакуумі
- •1. Утворення і поширення електромагнітних хвиль
- •2. Поляризація світла
1.Дифракція світла
Якщо процес поширення світла є хвильовим процесом, то, окрім інтерференції, має бути і дифракція світла. Адже дифракція - це огинання хвилями країв перешкод - властива будь-якому хвильовому руху. Але спостерігати дифракцію світла важко, оскільки хвилі відхиляються від перешкод на помітні кути лише за умови, що розміри перешкод приблизно дорівнюють довжині хвилі, а вона дуже мала. Принцип Гюйгенса-Френеля формулюється так: дифракція виникає внаслідок інтерференції вторинних хвиль. Явище відхилення світла від прямолінійного поширення називається дифракцією світла. Оскільки довжина світлової хвилі є дуже малою, то і розміри перешкод чи щілини мають бути малими. Наприклад, під час проходження монохроматичного світла через круглий отвір, розмір якого сумірний з довжиною падаючих світлових хвиль, на екрані навколо центральної світлової плями спостерігаються темні і світлі кільця, що чергуються. Якщо таке саме світло проходить через вузьку щілину, то матимемо маку картину. Поява світлих і темних кілець, що чергуються, в ділянці геометричної тіні французький фізик Френель пояснив інтерференцією світлових хвиль, які надходять у результаті дифракції із різних точок отвору в одну точку на екрані.
2. Швидкість світла у вакуумі
Ейнштейн доповнив таке узагальнене формулювання дуже важливим постулатом (твердженням без доказу): швидкість світла у вакуумі не залежить від швидкості руху ні джерела світла, ні приймача, тобто є константою (с=3*10 у 8 степені м/с ). Це значення швидкості є максимально можливим значенням швидкості руху тіл чи частинок, а також максимально можливою швидкістю передачі сигналів.
У природі зі швидкістю світла поширюються (у вакуумі):
-власне, видимий світло та інші види електромагнітного випромінювання (радіохвилі, рентгенівські промені та ін)
-імовірно - гравітаційні хвилі
-глюони і все безмасові частинки
-можуть мати швидкість, що наближається майже впритул до швидкості світла (але все ж не досягаючи її точно), швидко розігнані частки (наприклад, на прискорювачі) або частинки космічних променів.
У спеціальній теорії відносності одночасність двох подій, що відбуваються в різних точках простору є відносною: події, одночасні в одній інерціальній системі відліку, не є одночасними в інших інерціальних системах, що рухаються відносно першої.
Білет № 30
1. Утворення і поширення електромагнітних хвиль
Електромагнітна хвиля — це протей поширення електромагнітного поля. Електромагнітні коливання поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. У них відбуваються взаємні перетворення електричного і магнітного полів, які разом утворюють змінне електромагнітне поле. Процес поширення змінного електромагнітного поля у просторі називають електромагнітною хвилею.
Для одержання електромагнітних хвиль, як і хвиль будь-якої природи, потрібна система, в якій відбуваються коливання. Для електромагнітних коливань такою системою може бути коливальний контур. Сучасні електронні системи дають змогу підтримувати в ньому незатухаючі коливання протягом тривалого часу, що, у свою чергу, створює умови для тривалого випромінювання електромагнітних хвиль.
Однак сам по собі закритий коливальний контур не може випромінювати електромагнітні хвилі. Електромагнітні коливання відбуваються в самому коливальному контурі і зовні це практично нічим не проявляється.
Закритий коливальний контур не випромінює електромагнітних хвиль. Відкритий коливальний контур, у якому відбуваються електромагнітні коливання, має змінні магнітне й електричне поля. Відкритий коливальний контур може бути джерелом електромагнітної хвилі. Змінний струм у відкритому коливальному контурі породжує змінне електромагнітне поле. Зміни електромагнітного поля поширюються в просторі, як хвилі. На відстані декількох довжин хвилі від відкритого коливального контура в просторі вже поширюється єдина електромагнітна хвиля, в якій відбуваються взаємозумовлені одночасні зміни електричного і магнітного полів — складових електромагнітного поля. Цю частину хвилі називають хвильовою зоною.