117.Характеристика системи органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

У нац економіці У. сформувалась і функціонує розгалужена природоохоронна с-ма. Однією з центральних ланок цієї системи є підс-ма управління і прогнозування в галузі охорони навкол середовища і рац-го викор-я природних ресурсів. В У. керівництво і координацію діяльності цієї підсистеми здійснюють КМУ, Мін охорони навк прир середовища, Мін-во ек-ки.

Адміністративне упр-я охороною навкол прир середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій нагляду, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогноз-я, програмування, інформування й іншої виконавчо-розпорядчої д-сті.

В У. існує с-ма органів управління в галузі охорони навколишнього середовища — це юридично самостійні державні, самоврядні й громадські інституції,уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать: органи загального державного управ.; органи спеціального державного управл.; органи місцевого самовряд; органи громадського управління.

До основних функцій державного управління в галузі екології можна віднести такі:

• розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами;

• облік природних ресурсів і ведення природоресурсних кадастрів;

• просторово-територ устрій об’єктів природи;

• планування використання, відтворення й охорони навкол природного середовища;

• прогнозування, спостереження (моніторинг) та інформування в галузі використ, відновлення й охорони навкол прир середовища; екологічні програми; передпроектні документи; територіально-планувальні документи; цільові комплексні програми;

• контроль за використ, відновл прир ресурсів і охороною навкол прир серед;

118 Сутність та характеристика системи платного природокористування в Укр.

Фактично с-ма платного природокористування в У. має три основні частини:

1. С-ма платежів за використання природних ресурсів передбачає такі види платежів:■ платежі за використання прісної води (введені в 1994 p.);■ платежі за використ. одиниці кор копалин (1994);■ платежі за використання лісових ресурсів (1995);■ платежі за рослинні і тваринні ресурси (1996).

2. С-ма еколог. платежів охоплює 4 підс-ми:■ платежі за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами;■ платежі за забруднення атмосфери трансп засобами;■ платежі за скидання стоків;• платежі за складування твердих відходів.

3. С-ма накопичення і витрат фінансових коштів (позабюджетний фонд).

Для регулювання платежів за забруднення введена с-ма лімітів, тобто величини гранично допустимого викиду. В управлінні платежами за природні ресурси застосовувалася с-ма ліцензій, тобто дозволів на використання певної кількості природного ресурсу. Ліміти і ліцензії виконують дві важливі функції:

Як правило, с-ма зборів за використання природних ресурсів формується на основі кількох ключових елементів:

• ліцензій на споживання природних ресурсів, тобто дозволів на використання певної кількості конкретних видів ресурсів; розробляються і затверджуються екологічними підрозділами національних і місцевих рівнів;

• нормативів використання природних ресурсів;

• порядку стягнення зборів;

• ставок зборів (платежів) за використання природних ресурсів;

• системи розподілу зібраних коштів між різними рівнями господарювання.

1. Плата за землю. Встанов.3 види плати:

а) за використання земель с/г призначення;

б) за використання земель населених пунктів;

в) за вилучення угідь, що не нал до населених пунктів, під непрофільне використання

2. Платежі (збори) за використання надр. Цей вид платежів умовно можна розділити на два види: а) збір за видачу ліцензій на користування надрами; б) плата за користування надрами; в) відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; г) плата за використ. підземного простору; д) акцизний збір.