Аналіз стану державного боргу України

Велике значення для України, яка прагне вийти на оптимальний рівень розвитку суспільного виробництва, мають фінансові ін’єкції, як зовнішні, так і внутрішні. Таким чином, Україна знайшла вихід у формі державного боргу, який щороку зростає.

Метою даної роботи є дослідити теоретичні положення поняття «державний бор», достовірно визначити причини та наслідки державного боргу для України, проаналізувати рівень боргу за 2005–2011 роки та запропонувати шляхи удосконалення управління державним боргом в Україні.

Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України, державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу .

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

Кредиторами України є міжнародні економічні та фінансові організації, окремі держави та окремі суб’єкти господарської і фінансової діяльності. Станом на 1 січня 2011 р. кредиторами України, перед якими вона має найбільші боргові зобов’язання, є: серед міжнародних організацій – Міжнародний валютний фонд (7 млрд дол. США боргу), серед держав – Російська Федерація (996 млн дол. США боргу).

Згідно з розрахунками, загальний обсяг державного боргу у 2010 році виріс на 0,7 % або на 0,257 млрд дол. США. На кінець 2011 року, частка внутрішнього боргу складає 46,1 % від обсягу державного боргу, а частка зовнішнього боргу – близько 53,9 %.

На наш погляд, при управлінні державним боргом слід звернути увагу та виконати наступні запропоновані завдання: вдосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості (зокрема, визначити понятійний апарат, механізми залучення кредитних ресурсів і обслуговування зовнішнього боргу, показники (індикатори) зовнішньої заборгованості; розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик (внутрішніх і зовнішніх, довгострокових та короткострокових) в економіку України, у якій має бути вказано пріоритети, інструменти і підходи до банків-партнерів;

Висновки. Управління такою складною й неоднозначною категорією, як державний борг, потребує наявності і повноцінного правового забезпечення процесу формування боргових зобов’язань, функціонування відповідних структур, покликаних його обслуговувати, а також створення дійового механізму його погашення. Таким чином, реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов’язань держави, які потенційно можуть впливати на розмір державного боргу і стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі.

Викладач /В.В. Бебих/

2. Write a summary to the text.