1. Професійна спрямованість та її складові

Професійна спрямованість вважається найвищим рівнем розвитку і основним системоформуючим фактором особистості (Л.І.Божович, ІЗ.С.Мерлім, К.К.Платонов та Ін.).

Описуючи структуру професійно обумовленої особистості, Е.Ф.Зеєр також пропонує вважати саме професійну спрямованість її ключовим ком­понентом. Це - інтегральна генералізована властивість особистості, що характеризується сукупністю домінуючих потреб і мотивів, відно­шень, установок та ціннісних орієнтацій.

У структурі професійної спрямованості Зеер видиіяє такі складові:

• потяги, бажання, наміри, інтереси, нахили та ідеали;

• ціннісні орієнтації (сенс праці, зарплата, достаток, кваліфікація, ка­р'єра, соціальне становище та ін.);

• мотиви, (ставлення до професії, професійна позиція, потреби, уста­новки, ставлення; сподівання, готовність до професійного розвитку та ін.);

• соціально-професійний статус.

На різних стадіях становлення ці компоненти мають різний психологі­чний зміст, який обумовлений характером провідної діяльності і рівнем професійного розвитку особистості [3, с.52-53].

Якщо розглядати мотив, як складне психологічне утворення, що спо-нуває людину до активності, в основі якої лежать потреби людини, то, інте­рес, у даному контекті, є формою виявлення потреби, важливою складо­вою спрямованості особистості, її мотиваційної сфери.

Проблему формування професійних інтересів досить широко висвітлено в наукових дослідженнях В.Алікперова, Т.Буянової, К.Вербової, О.Голом-штока, Є.Гришиної, М.Левітова, Є.Павлютенкова та ін. Ці дослідження спрямовані, в основному, на виявлення етапів формування інтересу, моти­вації та готовності до вибору професії. Професійні інтереси формуються на основі пізнавальних інтересів і тісно з ними взаємопов'язані. У зв'язку із сказаним, можна стверджувати, що успішна навчальна діяльність шко­ляра посилює його інтерес до вибору професії. У процесі становлення професійного інтересу можна виокремити такі етапи:

1. поява загально-соціального інтересу до пізнання навколишнього світу, законів Його розвитку;

2. формування інтересу до сфери навчальної діяльності;

3. виникнення інтересу до певної професії.

Дослідження професійних інтересів школярів виявило, що цей процес є динамічним і поетапним. Зокрема було виокремлено чотири етапи роз­витку інтересів у шкільному віці:

1) 12-13 років-професійні інтереси характеризуються високою мінли­вістю, слабо Інтегровані, не пов'язані з психологічними особливостями особистості, і, в більшій мірі, є пізнавальними;

2) 14-15 років - спостерігається тенденція до більшої сформованості професійних інтересів школярів, їх інтеграції, включення в загальну струк­туру індивідуальних і особистісних властивостей;

3) 16-17 років - посилюється Інтеграція інтересів і одночасно спосте­рігається їх диференціація за статевими ознаками, також тенденція до по­єднання пізнавальних і професійних інтересів, посилюються взаємозв'язки професійних інтересів з індивідуально-психологічними властивостями;

4) юнацький вік, пов'язнаний з етапом первинної професіоналізації, коли спостерігається звуження пізнавальних інтересів, на який має вплив уже сформована професійна спрямованість.

В цілому виокремлюють три рівні прояву інтересу учнів до вибору професії: високий, середній та низький.

Учні з високим рівнем вияву професійних Інтересів характеризуються усвідомленим та обгрунтованим ставленням до вибору майбутньої про­фесії, розуміють необхідність вибору трудового шляху, творчо й активно ставляться до участі в практичній навчальній І трудовій діяльності (са­мостійні роботи; діяльність у позашкільних закладах; громадська та суспї-льно-корисна діяльність).

Учні Із середнім рівнем характеризуються нестійким інтересом до свідо­мого майбутнього вибору професії та конкретних спеціальностей при вив­ченні навчальних предметів, разом із тим вони мають певні здібності й успішно навчаються.

Учням із низьким рівнем властива відсутність планів професійного ви­бору; вони ще не визначились із подальшим вибором професії І з необхід­ністю оволодіння конкретною спеціальністю.

Загалом, згідно з даними експериментальних досліджень українських і російських (Л.О.Головей, Я.Л.Коломінський, А.А.Реан, В.В.Рибалка, Фель-дштейн та ін.) вчених, більшість школярів немає чіткого професійного пла­ну, вони виявляють низьку активність у виборі професії: впевненість у ви­борі зростає у період від підліткового до юнацького віку, але в цілому не набагато. Сформований професійний план мають старшокласники з висо­ким рівнем інтелектуального розвитку, морально зрілі і сумлінні учні, а та­кож ті, що мають високий рівень тривожності. Усі ці факти доводять, що профорієнтаційна робота сьогодні у школах на належному рівні не прово­диться, що особливої уваги як з боку психолога, так і педагогічного колекти­ву школи потребує проблема формування мотиваційної спрямованості учнів та мотиваційної готовності школярів до здійснення професійного вибору.

Вивчаючи студентів за професійною спрямованістю, Е.Ф. Зеєр виокре­мив три типи професійної спрямованості і відповідно три групи студентів:

І тип - студента з позитивною професійною спрямованістю, яка має місце тоді, коли обрана професія відповідає особистісним інтересам сту­дента, коли існує тісний взаємозв'язок між домінуючими мотивами осо­бистості студента і змістом обраної професійної діяльності.

II тип - студенти, які остаточно ще не визначилися у своєму професій­ному виборі. Для них характерний компроміс між невизначеним або, навіть, негативним ставленням до професії і продовженням навчання у вузі з по­дальшою перспективою працювати за даною спеціальністю.

НІ тип - студенти, які негативно ставляться до обраної професії. Моти­вація їх вибору обумовлена суспільними цінностями, зокрема значущістю вищої освіти в суспільстві. Вони не мають чіткого уявлення про майбутню професію, провідним мотивом для них є не потреба у самій діяльності, а у пов'язаних з нею суспільних перевагах і благах, які забезпечує людині дана діяльність.

Великий вплив на формування професійної спрямованості мають інди­відуально-психологічні особливості особистості: інтелектуальні, психомо­торні, емоційні. Зазвичай, до закінчення школи професійна спрямованість є переважно сформованою, проте вона мало впливає на готовність випус­кників до вибору професії.

Великий вплив на формування професійних інтересів мають батьки, під дією яких складається вихідна система відношень дитини до світу про­фесій і до себе, як суб'єкта професійної діяльності. Інтереси і плани батьків можуть як позитивно, так І негативно виливати на розвиток професійних інтересів дитини у майбутньому.

Вплив батьків може виявлятися:

• у прагненні батьків продовжити у дитині власну лінію розвитку, у спробі нав'язати дитині професійне спрямування, яке може бути досить часто відмінним від здібностей і інтересів і нахилів дитини;

• у прагненні батьків реалізувати сценарій «батьки вундеркінда», коли дитину орієнтують на дуже високі досягнення, в результаті чого, дитина зростає у постійному стресі, напрузі, та в обстановці постійної підвище­ної відповідальності та перевтоми;

• у ситуації жорсткого статевого обмеження, коли спостерігається ви­ховання за типом протилежної статі, тобто, очікуючи хлопчика, вони жор­стко нав'язують народженій дівчинці інтереси і професію протилежної статі. Батьки або виховують у дівчинці хлопчика, або навпаки, відверто ігнорують вихованням і розвитком наявних у дитини здібностей та інте­ресів;

• у прагненні до компенсації, тобто дитині ставлять ті ЦІЛІ, яких не вда­лося досягнути самим батькам;

• у прагненні зберегти батьківський пріоритет, батьки спеціально галь­мують розвиток дитини, щоб вона не перевершила їх.

Інтереси виявляються у вибірковій активності людини, що спрямована на професію як на певну соціально-психологічну роль, суть якої полягає у пізнанні предмету та умов праці.

У даному контексті важливо розмежовувати звичайну людську зацікав­леність від стійкого професійного інтересу, який виникає на основі все-сторонньої об'єктивної інформації, в результаті ґрунтовного ознайомлен­ня з характером та особливостями професійної діяльності та спеціально організованого навчання, що передбачає формування у школярів спрямо­ваності на вибір професії.

Професійна спрямованість особистості характеризується такими якіс­ними показниками:

1. Рівень розвитку спрямованості-характеризує її суспільну значущість, тобто чим вища суспільна значущість професії, тим вищим буде її вплив на прояв інтересу до тієї чи іншої професії;

2. Широта спрямованості - характеризує діапазон інтересу до певної сфери професійної діяльності:

3. Інтенсивність прояву спрямованості - характеризує періодичність прояву певної спрямованості. Чим інтенсивніше буде проявлятися профе­сійна спрямованість, тим більший вплив вона здійснюватиме на професій­не самовизначення особистості.

4. Стійкість спрямованості - характеризує її прояв у часі. Інтерес до професії може з'являтися і зникати в процесі розвитку особистості. В ди­тячому віці діти надають перевагу тим професіям, які є найбільш знайо­мими для них, пізніше, в підлітковому і старшому шкільному віці, вони змінюють свої професійні інтереси

5. Дієвість спрямованості -характеризує її активність, наприклад, коли дитина говорить про свій інтерес до занять танцями і коли вона активно займається у танцювальному гуртку.

Дані факти вказують на необхідність і значущість профорієнтаційної роботи у школах з метою вивчення професійних інтересів школярів, їх схильностей, намірів, ідеалів та надання кваліфікованої допомоги у здійсненні професійного вибору після закінчення школи.