1. Геодезія – наука про вимірювання землі, засоби вимірювання та математичну обробку цих вимірювань, котрі використовуються для розв’язку різноманітних наукових, виробничих та оборонних задач;для визначення форми розмірів і гравітаційного поля Землі,;для визначення координат точок на поверхні Землі,для створення планів,карт,профілів місцевості;для виконання інженерно-фізичних робіт під час вишукувань в проектуванні,будівництві будівель та споруд. Геодезія вивчає і розробляє методи проведення геодезичних робіт в процесі вишукування, проектування, будівництва та експлуатації будівель і будівельних споруд; текуче обслуговування будівельно-монтажних операцій; займається складанням виконавчих креслень зведених об’єктів та дослідження їх деформацій в процесі їх виробництва та експлуатації.

2. Для зручності обчислення в геодезії за форму Землі приймається куля. За математичну поверхню Землі приймають рівневу поверхню, яка являє собою поверхність вод океанів в спокійному стані, уявно продовженою під материки. Ця поверхня має такі властивості: в кожній даній точці її поверхність перпендикулярна прямовисній лінії, яка проходить через цю точку. Форма Землі не співпадає з поверхністю жодної математичної фігури і являє собою неправильну форму, яку називають геоїдом. Для зручності обчислення в геодезії за форму Землі приймається куля. Під керівництвом професора Красовського були вирахувані розміри земного еліпсоїда: більша пів-вісь = 6,378,245 м., менша – 6,358,863 м.

3. Висота точки – це відстань по вертикалі від умовної або істинної рівневої поверхні до точки. За істинну рівневу поверхню прийнято Кронштадтський футшток, який установлений на опорі моста в Балтійському морі. Умовна система висот – приймається довільно.

4. В геодезичній практиці часто положення точок визначають плоскими прямокутними системами координат. В цій системі площина координат співпадає з плоскістю горизонту в даній точці О, яка є початком цієї системи координат; вісь Х завжди напрямлена на північ, а вісь У – на схід. Північний напрямок осі абсцис вважається додатнім, південний – від’ємним; напрямок осі ординат вважається додатнім на схід і від’ємним на захід. Осі координат ділять площину на чотири частини, які називають четвертями: І – Північний-Схід, ІІ – Південний-Схід, ІІІ – Південний-Захід, ІV – Північний-Захід.

5. Геодезичні знаки – підземні й наземні споруди, що закріплюють на місцевості пункти геодезичної мережі. Представляють собою споруди або пристрої над центром геодезичного пункту, що позначають положення останнього на місцевості і є об’єктами візування на цей пункт. У залежності від класу та природніх умов закладання геодезичні знаки можуть бути збудовані у вигляді пірамід, простих чи складних сигналів, турів, віх і т. ін. Піраміда геодезична  — тип зовнішнього геодезичного знака, який споруджують для встановлення візирного циліндра на висоту до 10 м. Геодезична піраміда виготовляється з металу чи з дерева, може бути три - або чотиригранною.

6. Планом місцевості називають креслення, яке являє собою зменшене і подібне зображення її проекції на горизонтальну площину. Плани на яких крім предметів місцевості показаний рельєф, називають топографічними. Топографічні плани використовують для проектування генеральних планів будівельних майданчиків. Картою називають побудовану по певним математичним законам загальне зображення на площині всієї Землі або значних її частин с урахуванням кривизни істинної рівневої поверхні. Карти в залежності від масштабу поділяють на:

• Крупномасштабні – 1:100,000 і крупніші;

• Середньомасштабні – від 1:200,000 до 1:1,000,000;

• Маломасштабні – менше 1:1,000,000.

При виконанні геодезичних робіт користуються картами таких масштабів: 1:200; 1:500; 1:1000; 1:2000; 1:5000.

Профілем місцевості називають зображення в зменшеному вигляді перетину вертикальною площиною поверхності Землі по заданому напрямку. Профілі місцевості застосовують для будівництва та монтажу надземних і підземних інженерних споруд.

7. На планах і картах площу можна визначити аналітичним, геометричним або механічним способом.

Аналітичний спосіб. Нехай даний чотирикутник ABCD координаті вершин якого відомі. Користуємся формулою:

де n – кількість кутів фігури.

Точність визначення площі таким способом залежить від точності визначення координат точок.

Геометричний спосіб. Цей спосіб полягає в тому щоб розбити дану на карті або плані фігуру на ряд простих геометричних фігур. Тоді площа всієї фігури буде рівна сумі площ елементарних фігур.

Механічний спосіб. Цей спосіб полягає на використанні спеціального приладу - планіметра. Точність визначення площі планіметром характеризується погрішністю 1:300.

8. Істинний азимут – кут між північним напрямком істинного меридіану за годинниковою стрілкою до лінії на місцевості і має значення від 0 до 360 градусів. Магнітний азимут – кут між північним напрямком магнітного азимуту за годинниковою стрілкою до лінії на місцевості і має значення від 0 до 360 градусів. Дирекційний кут – кут між північним напрямком осьового меридіану за годинниковою стрілкою до лінії на місцевості і має значення від 0 до 360 градусів. Ці величини обчислені і їхні значення знаходяться в каталогах. Румб – кут між найближчим північним або південним напрямком осьового меридіану до лінії на місцевості і має значення від 0 до 90 градусів.

9. Румби як і азимути бувають істинні і магнітні. В залежності від того яке значення набуває азимут можна дізнатись значення румба:

Залежність між азимутами й румбами

Чверть	Азимут - А, градус	Румб - r, градус
І (ПнС )	0…90	А
ІІ (ПдС)	90…180	180-А
ІІІ (ПДЗ)	180…270	А-180
ІV (ПнЗ)	270…360	360-А

10. Нехай маємо дві сторони ходу AB та BC. Дирекційний кут сторони AB будемо вважати відомим. Якщо правий кут ходу позначити , то .

  11.Пряма геодезична задача

Прямою задачею в геодезії називають задачу, в якій по даним координатам однієї точки, дирекціоному куту (азимуту) напрямку з цієї точки на іншу та відстані між ними, знаходять координати іншої точки та дирекціонний кут (азимут) зворотнього напрямку (рис. 1).

Рисунок 1. Пряма задача.

 

Відомі: x₁, y₁, d , α ₁₂

Знайти: x₂, y₂, α ₂₁

Рішення:

1. Знаходимо координати невідомої точки:

,

2. Визначаємо значення кута зворотнього напрямку:

 12..  Обернена геодезична задача

Оберненою задачею в геодезії називають задачу визначення по відомих координатах двох точок відстані між ними та взаємних дирекціоних кутів (рис. 2).

Рисунок 2. Обернена задача.

 

Відомі: x₁, y₁, x₂, y₂,

Знайти: d, α ₁₂, α ₂₁

Рішення: 

1. Визначаємо відстань між двома точками:

Рисунок 3. Визначення дирекціонного кута

2. Визначаємо кут напрямку з першої точки на другу:

, 

якщо , то

для I четвертини (рис.3):   

для II та III четвертини:    

для IV четвертини:           

3. Визначаємо значення кута зворотнього напрямку:

13Планом называется уменьшенное подобное изображение горизонтальной проекции небольшого участка местности.Для составления плана местности расположенные на ней точки проецируют на уровенную поверхность по направлению отвесных линий. Ввиду малости участка отвесные линии оказываются практически параллельными, а фрагмент уровенной поверхности может рассматриваться как плоскость. Полученную проекцию местности уменьшают и изображают на плане. Степень уменьшения характеризуется масштабом плана. а)План місцевості — це креслення невеликої ділянки місцевості у великому масштабі за допомогою умовних знаків.На плані, на відміну від карти зображуються невеликі ділянки земної поверхні: шкільне подвір'я, присадибна ділянка тощо. На відміну від аерофотознімка, на якому також може бути знята невелика ділянка земної поверхні, предмети на плані показуються умовними знаками і мають написи.Плани складають зазвичай у великому масштабі (1 : 5000 і більших). Місцеві предмети на ньому позначають більш детально, ніж на карті.При кресленні плану кривизна земної поверхні не враховується, допускається, що зображувані ділянки плоскі. Б)Для складання геодезичних креслень, рішення геодезичних задач, у тому числі геодезичного забезпечення будівництва, на поверхні землі розташовують ряд точок, пов'язаних між собою єдиною системою координат. Ці точки маркують на поверхні землі або в будинках центрами (знаками). Сукупність закріплюються на місцевості чи будівлях точок (пунктів), положення яких визначено в єдиній системі координат, називають геодезичними мережами.

14.Масштаб - відношення довжини відрізків на планах або картах до горизонтального прокладання цього відрізка на місцевості. Масштаби бувають: а) чисельний (у вигляді дробу), б) лінійний (у вигляді лінії), в) поперечний, що дозволяє будувати на креслярському папері за допомогою вимірювача і масштабної лінійки відрізки з похибкою дорівнює 0,1 мм. Під точністю масштабу розуміють відрізок на місцевості відповідний мінімального відстані на плані в 0,1 мм. Наприклад, точність масштабу 1:500 відповідає 0.05м.

Масштаб на картах і планах може бути представлений в числовому вигляді, іменованому, або графічно:

• Числовий масштаб — відношення довжини ліній на плані або карті до довжини відповідних ліній в натурі. Зображається у вигляді лінійного дробу, чисельник якого одиниця, а знаменник — ступінь зменшення проекції. До прикладу, запис 1:5 000, або означає, що 1 см на плані відповідає 5 000 см (50 м) на місцевості. Більш крупним є той масштаб, у якого знаменник менше — 1:1 000 крупніше за 1:25 000. На топографічних планах і картах звичайно використовують такі масштаби: 1:1 000, 1:2 000, 1:5 000, 1:10 000, 1:20 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000 і дрібніше.

• Іменований масштаб — біля кожного числа записана назва одиниці вимірювання. Наприклад: в 1 см - 2 км. Лінійний масштаб — відрізок, поділений на рівні частини, на якому біля кожної поділки вказане число, що показує довжину відповідного відрізка в натурі. Поперечний масштаб — номограма, збудована за принципом пропорціональності відрізків паралельних прямих, що перетинають сторони кута. Вертикальний масштаб – масштаб для зображення абсолютних висот точок на топографічних профілях або вертикальних розрізах земної кори. Як правило, перевищує горизонтальний масштаб у 2, 5, або 10 разів.

14. Масштабом називається відношення довжини ліній на плані до її горизонтальної проекції на місцевості.

Види масштабів: числовий масштаб дає характеристику ступеня зменшення і не завжди зручний для практичних цілей;лінійний масштаб це дві паралельні лінії вправо від 0 на яких через 2 см підписані метри а в ліво від 0 2 см поділені по 5 мм;поперечний масштаб дає можливість виміряти лінію на топок арті з точністю до 0,1 мм.

15.Умовні знаки на планах і картах

На топографічних картах і планах зображують різні об'єкти місцевості: контури населених пунктів, сади, городи, озера, ріки, лінії доріг, електропередачі. Сукупність цих об'єктів називається ситуацією. Ситуацію зображують умовними знаками.

Умовні знаки діляться на п'ять груп: площинні, лінійні, позамасштабні, пояснювальні, спеціальні.

Площинні умовні знаки (рис. 3.4, а) застосовують для заповнення площ об'єктів (наприклад, ріллі, лісу, озера, лугу); вони складаються зі знака межі об'єкта (точковий пунктир або тонка суцільна лінія) і його зображень, що заповнюють, або умовного фарбування; наприклад, на умовному знаку 1 показаний березовий ліс; цифри (20/0,18) х 4 характеризують деревостій, (м): чисельник - висоту, знаменник - товщину стовбура, 4 - відстань між деревами.

Лінійними умовними знаками (рис. 3.4, 6) показують об'єкти лінійного характеру (дороги, ріки, лінії зв'язку, електропередачі), довжина яких виражається в даному масштабі. На умовних зображеннях приводяться різні характеристики об'єктів; наприклад, на шосе 7 (м) показана: ширина проїзжої частини - 8 і всієї дороги - 12; на одноколійній залізниці 8 (м); +1,800 - висота насипу,- 2,900 - глибина виїмки.

Позамасштабні умовні знаки (рис. 3.4, в) служать для зображення об'єктів, розміри яких не виражаються в даному масштабі карти або плану (мости, кілометрові стовпи, колодязі, геодезичні пункти). Як правило, внемасштабні знаки визначають місце розташування об'єктів, але по них не можна судити про їхні розміри. На знаках приводяться різні характеристики, наприклад, довжина 17 м і ширина 3 м дерев'яні мости 12, позначка 393,500 пункту геодезичної мережі 16.

Пояснювальні умовні знаки являють собою цифрові й буквені надписки, що характеризують об'єкти, наприклад, глибину й швидкість плину рік, вантажопідйомність і ширину мостів, породу лісу, середню висоту й товщину дерев, ширину шосейних доріг. Їх проставляють на основних площинних, лінійних, у позамасштабних знаках.

Спеціальні умовні знаки (рис. 3.4, г) установлюють відповідні відомства галузей народного господарства; їх застосовують для складання спеціалізованих карт і планів цієї галузі, наприклад, знаки для маркшейдерських планів нафтогазових родовищ - нафтопромислові споруди й установки, сердловини, промислові трубопроводи.

16.Під поняттям «місцевість» мається на увазі певний простір на земній поверхні. Рельєф місцевості – це сукупність нерівностей фізичної поверхні землі. В залежності від рельєфу місцевість ділиться на 3 види: рівнинна, горбиста, гірська.Навколишнє нас місцевість має найрізноманітніший характер. На місцевості прийнято розрізняти рельєф і місцеві предмети. Сукупність усіх нерівностей, що утворюють земну поверхню, називають рельєфом місцевості, а всі розташовані на ній природні і штучні предмети (ріки, ліси, чагарники, гори, населені пункти, дороги і т.д.) - місцевими предметами.

19. Геодезичне вимір, результат вимірювання, методи та умови вимірювань. Равноточние і неравноточние вимірювання  Виміром називається процес порівняння деякої фізичної величини з іншого однойменної величиною, прийнятої за одиницю заходи.  Одиниця заходи - значення фізичної величини, прийнятої для кількісної оцінки величини того ж роду.  Результат вимірювань - це число, яке дорівнює відношенню вимірюваної величини одиниці міри.  Розрізняють такі види геодезичних вимірювань:  1. Лінійні, в результаті, яких отримують похилі ірраціональні відстані між заданими точками. Для цієї мети застосовують стрічки, рулетки, дроту, оптичні світло-ірадіодальномери.  2. Кутові, що визначають величини горизонтальних кутів. Для виконання таких вимірювань застосовують теодоліт, буссоли, екліметри.  3. Висотні, в результаті, яких отримують різниці висот окремих точок. Для цієї мети застосовують нівеліри, теодоліти-тахеометри, барометри.  Розрізняють два методи геодезичних вимірювань: безпосередні та посередні (непрямі).  Безпосередні - вимірювання, при яких визначаються величини одержують у результаті безпосереднього порівняння з одиницею виміру.  Непрямі - вимірювання, при яких визначаються величини виходять як функції інших безпосередньо вимірюваних величин.  Процес вимірювання включає:  · Об'єкт - властивості якого, наприклад, розмір характеризують результат вимірювання.  · Технічний засіб - отримувати результат у заданих одиницях.  · Метод вимірювань - обумовлений теорією практичних дій і прийомів технічних засобів.  · Виконавець вимірювань - реєструючий пристрій  · Зовнішнє середовище, в якій відбувається процес вимірювань.  Вимірювання розрізняють равноточние і неравноточние. Равноточние - це результати вимірювань однорідних величин, що виконуються за допомогою приладів одного класу, одним і тим же методом, одним виконавцем при одних і тих же умовах. Якщо хоча б один з елементів, що становить сукупність, змінюється, то результат вимірювань неравноточний. 

20.Класифікація похибок геодезичних вимірювань. Геодезичні вимірювання, що виконуються навіть у дуже хороших умовах, супроводжуються похибками, тобто відхилення результату вимірювань L від істинного значення Х нумерованих величини:  Δ = LX  Істинне - Таке значення вимірюваної величини, яке ідеальним чином відображало б кількісні властивості об'єкта. Недосяжне умова - дійсне значення - поняття гіпотетичне. Це величина, до якої можна наблизитись нескінченно близько, воно не досяжно.  Точність вимірів - ступінь наближення його результату до істинного значення. Чим нижче погрішність, тим вище точність.  Абсолютна похибка виражається різницею значення, отриманого в результаті вимірювання та істинного вимірювання величини. Наприклад, справжнє значення l = 100 м , Однак, при вимірі цієї ж лінії отримано результат 100,05 м , Тоді абсолютна похибка:  E = X _ізм - X  E = 100,05 - 100 = 0,05 (м)  Щоб отримати значення досить зробити один вимір. Його називають необхідним, але частіше одним виміром не обмежуються, а повторюють не менше двох разів. Виміри, які роблять Учасників більше, називають надлишковими (додатковими), вони є дуже важливим засобом контролю результату вимірювання.  Абсолютна похибка не дає уявлення про точність отриманого результату. Наприклад, похибка в 0,06 м може бути отримана при вимірюванні l = 100 м або l = 1000 м . Тому обчислюють відносну похибку:  C = E _СР / X  C = 0,06 / 100 = 1 / 1667, тобто на 1667 м вимірюваної l допущена похибка в 1 метр .  Відносна похибка - відношення абсолютної похибки до істинного або виміряного значення. Висловлюють дробом. За інструкцією лінія місцевості повинна бути виміряна не грубіше 1 / 1000.  Похибки, що походять від окремих факторів, називаються елементарними. Похибка узагальнена - Це сума елементарних.  Виникають:  · Грубі (Q),  · Систематичні (O),  · Випадкові (Δ). 

21.

Властивості випадкових похибок рівно точних вимірювань.

Випадкова похибка — складова загальної похибки вимірювання, яка змінюється випадковим чином (як за знаком, так і за величиною) під час повторних вимірювань однієї і тієї ж величини.

Практично доведено що одне вимірювання якби якісно воно не виконувалося не може бути абсолютно точним.Результати вимірюванб завжди мають похибку а тому обов’язково треба виконувати не менше 2 вимірювань,а при деяких геодезичних роботах значно більше.

Рівноточними вимірюванями називають такі які виконуються в однакових умовах одними й тими ж методами,приладами,спеціалістами.

Ряд випадкових похибок рівно точних вимірювань має такі властивості:за абсолютними значеннями похибки не перевищують деякої граничної величини тобто малі за абсолютним значенням похибки зустрічаються значно частіше ніж великі,позитивні (з перевищенням) відємні (з недостачею) похибки зустрічаються майже порівно.

22.

Середнє арифметичне

Арифмети́чне сере́днє n чисел a₁, a₂, ..., а_n — частка від ділення суми цих чисел на їх кількість: а = (a₁ + a₂ + ... + а_n) : n.

Наприклад, арифметичне середнє чисел 3, 4, 5 дорівнює (3 + 4 + 5) : 3 = 4.

23.

Абсолютні,відносні та граничні похибки

За формою вираження похибки вимірювання поділяються на абсолютні та відносні.

Абсолютна похибка вимірювання - це похибка вимірювання, виражена в одиницях вимірюваної величини.

Відносна похибка вимірювання - це похибка вимірювання, виражена як відношення абсолютної похибки до дійсного чи виміряного значення.

Відносну похибку у частках вимірюваної величини або у відсотках знаходять із співвідношень

 або 

де   - результат вимірювання або дійсне значення вимірюваної фізичної величини.

Вираження похибок вимірювання в абсолютній або відносній формі обумовлено історичними традиціями, які склалися в певних галузях вимірювань. Ці традиції часто знаходять закріплення в нормативних документах. Гранична похибка – це оцінка різниці точного і наближеного числа .

24.

Середня квадратична похибка вимірювання

На практиці завжди приходиться виконувати оцінку точності не самих виміряних величин, а функцій виміряних величин, наприклад їх суми або різниці, добутку або ділення. Із теорії похибок відомо наступне. 1. Функція добутку виміряної величини на постійне число. F = k х x,        де x - результат виміру; k - постійне число. Середня квадратична похибка такого добутку обчислюється за формулою mF = k х mx. [1] Функція суми величин x, y, z, ... ,ы (в тому числі і алгебраїчних), виміряних незалежно від другої.       тобто похибка суми однаково точних величин зростає пропорційно кореню квадратному із числа виміряних величин. 3. Функція добутку незалежно виміряних величин.   Тоді   На основі формули (45) видно, що для оцінки точності добутку незалежно виміряних величин необхідно сумувати квадрати не абсолютних, а відносних середніх квадратичних похибок вимірювань. Приклад. Необхідно обчислити середню квадратичну похибку площі F прямокутника, сторони якого b і h визначені із середніми квадратичними похибками mb і mh. F = bxh    

25.

Система допусків у будівництві

Одним з найважливіших показників якості будівельної продукції служить точність зведення будинків і споруд, що характеризує ступінь наближення дійсних геометричних параметрів об'єкта до заданого в проекті. До геометричних параметрів відносять основні характеристики взаємного положення конструкцій, частин або самих споруд (відстані, перевищення, кути, позначки, координати), розміри й форму елементів і конструкцій (довжина, ширина, висота, прямолінійність і не площинність), а також характеристики виконання збірних конструкцій у місцях спряження елементів - вузлах (зазори, довжини обпирання, не співвісність, розбіжність поверхонь, не вертикальність).

У будівельних конструкціях всі геометричні параметри ділять по своєму призначенню на дві групи:

функціональні (результуючі), точність виконання яких безпосередньо впливає на експлуатаційні показники будинку, споруди або їхнього елемента. До них відносять характеристики виконання вузлів конструкцій (рис. 22.12, а - зазор між елементами с_ном ; 6 - довжина обпирання елемента а_ном; в - не співвісність елементів d; г - розбіжність поверхонь елементів h; д - не вертикальність υ);

Рис. 22.12 Основні види функціональних параметрів

технологічні (складові), які визначаються габаритами конструкцій і точність яких залежить від технології виконання будівельно-монтажних, розбивочних і контрольно-вивірочних геодезичних робіт і точності виготовлення елементів.

Точність геометричних параметрів установлюють, виходячи з їхніх функціональних вимог, пропонованих до окремих конструкцій і споруд у цілому (забезпечення міцності, стійкості, ізоляційних властивостей й ін.) Характеристикою точності конкретного (одиничного) геометричного параметра є значення дійсного відхилення δx_i виражаємого залежністю

26

Загальні відомості про вимірювання ліній

Лінійні вимірювання широко застосовуються в усіх етапах будівництва і вподальшому при спостереженях за об’єктами.

Одиницею лінійних вимірювань служить метер який дорівнює довжині1650763.73 довжинихвилі випромінення у вакумі атома криптону- 86.

Залежно від довжини вимірюваної лінії і необхідної точності для вимірювання відстаней застосовують різні прилади і присторої .Мірні пристрої мають вигляд металевих стрічок ,рулеток,дроту,які безпосередньо прокладають у площині вимірюваної лінії.Мірні прилади –делакоміри (оптичні,світлодалекоміри,радіолекоміри)використовують з меьою вимірювання довжині ліній без прокладання і вздовж цих ліній.

27.

Прилади для безпосереднього вимірювання ліній,їх компанування

Вимірювання довжин ліній виконується під час топографічних знімань місцевості, виконання вишукувальних робіт для проектування та у ході зведення інженерних споруд.

Кінцеві точки ліній надійно закріплюють постійними та тимчасовими ґрунтовими, а на забудованій території і постійними, знаками.

Постійними знаками закріплюють осі інженерних споруд.

Вимірювання ліній виконується практично при виконанні всіх видів геодезичних робіт. Залежно від наявності приладів, вимог точності, умов місцевості лінії вимірюють такими способами:

1)       прямим, або безпосереднім, способом за допомогою мірних стрічок, рулеток, підвісних мірних дротів та інших лінійних приладів;

2)   непрямим, або посереднім, способом за допомогою ниткових віддалемірів та електрооптичних приладів (світло- та радіовіддалемірів), геометричних побудов фігур на місцевості.

Мірні стрічки, штрихові та шкалові, – це сталева смужка довжиною 20 м (рідко 24 м), шириною 15-20 мм і товщиною 0,4-0,6 мм (рис. 10.2).

Штрихова мірна стрічка (рис. 10.2, а) має на кінцях по одному штриху через 20 м з вирізами для шпильок (рис. 10.2, в), підписані метрові поділки та дециметрові поділки, позначені отворами діаметром 2 мм. Частки дециметра оцінюються на око або за допомогою лінійки з точністю до 1 см.

Для уникнення прорахунків метрових інтервалів їх поділки підписані на різних боках стрічки назустріч одне одному.

У комплект мірної стрічки входить 10 або 11 шпильок. Для зберігання мірна стрічка намотана на спеціальний металевий станок (обод) (рис. 10.2, г).

Штриховою мірною стрічкою вимірюють довжини ліній з відносною точністю 1:1000 – 1:2000.

Шкалова мірка стрічка (рис. 10.2, б) на кінцях має шкал довжиною 10 см з міліметровими поділками, підписаними через 1 см. Довжина стрічки визначається між нульовими поділками її шкал.

Під час вимірювань шкаловою стрічкою шукана лінія поперєдньо розбивається на відрізки 20 м ± 10 см. Кінці відрізкі фіксуються целіками, закріп-

леними на штативах, рисками на дерев’яних кілках та ін.

Відлік за штрихами натягнутої стрічки беруть з точністю до десятих часток міліметра. Залишок лінії менше 20 м вимірюється сталевою рулеткою.

Шкаловою стрічкою довжини ліній можна вимірювати з відносною точністю 1:5000 – 1:10 000 з використанням динамометрів та з вимірюванням температури.

Проводячи геодезичні роботи на будівельних майданчиках, використовують сталеві та пластикові рулетки довжиною 1, 2, 3, 5, 10, 20, 30, 50 і 100 м з сантиметровими та міліметровими поділками (рис. 10.3).

За сантиметрових поділок відлік оцінюють на око з точністю до 1 мм, а за міліметрових – відлік можна брати з точністю до 0,1 мм.

У комплекс рулеток довжиною 50 і 100 м може входити пружинний динамометр, який забезпечує натяг рулетки з зусиллям до 10 кг.

Для вимірювання сторін опорних геодезичних мереж відповідальних будівельних об’єктів застосовують світловіддалеміри високої точності або підвісні інварні мірні дроти (рис. 10.4) довжиною 24 м, а також інварні стрічки такої самої довжини.

На кінцях дроту розміщені шкали з підписаними сантиметровими та міліметровими поділками завдовжки 8 см. Довжина дроту визначається між нульовими поділками шкал. Ними можна вимірювати відстані з відносною похибкою від 1:5000 до 1:1 000 000.

Довжини ліній залежно від заданої точності та методики виконання геодезичних робіт можна визначати оптичними віддалемірами, світловіддалемірами, радіовіддалемірами.

29.

Порядок вимірювання ліній

Виміром називається процес порівняння деякої фізичної величини з іншого однойменної величиною, прийнятої за одиницю заходи.  Одиниця заходи - значення фізичної величини, прийнятої для кількісної оцінки величини того ж роду.  Результат вимірювань - це число, яке дорівнює відношенню вимірюваної величини одиниці міри.  Розрізняють такі види геодезичних вимірювань:  1. Лінійні, в результаті, яких отримують похилі ірраціональні відстані між заданими точками. Для цієї мети застосовують стрічки, рулетки, дроту, оптичні світло-ірадіодальномери.  2. Кутові, що визначають величини горизонтальних кутів. Для виконання таких вимірювань застосовують теодоліт, буссоли, екліметри.  3. Висотні, в результаті, яких отримують різниці висот окремих точок. Для цієї мети застосовують нівеліри, теодоліти-тахеометри, барометри.  Розрізняють два методи геодезичних вимірювань: безпосередні та посередні (непрямі).  Безпосередні - вимірювання, при яких визначаються величини одержують у результаті безпосереднього порівняння з одиницею виміру.  Непрямі - вимірювання, при яких визначаються величини виходять як функції інших безпосередньо вимірюваних величин.  Процес вимірювання включає:  · Об'єкт - властивості якого, наприклад, розмір характеризують результат вимірювання.  · Технічний засіб - отримувати результат у заданих одиницях.  · Метод вимірювань - обумовлений теорією практичних дій і прийомів технічних засобів.  · Виконавець вимірювань - реєструючий пристрій  · Зовнішнє середовище, в якій відбувається процес вимірювань.  Вимірювання розрізняють равноточние і неравноточние. Равноточние - це результати вимірювань однорідних величин, що виконуються за допомогою приладів одного класу, одним і тим же методом, одним виконавцем при одних і тих же умовах. Якщо хоча б один з елементів, що становить сукупність, змінюється, то результат вимірювань неравноточний. 

31.