61. Роль п. Сагайдачного та б. Хмельницького у розвитку культури України.

Історія українського меценатства нині викликає особливий інтерес. І це не випадково, адже, починаючи із середніх віків, серед можновладців, заможних громадян, а згодом братських організацій та козацтва набуло поширення заснування освітянських закладів та опікування ними. Меценатами освіти виявили себе гетьмани України. Коли Хотинським походом гетьман Сагайдачний завершив військову кар’єру, то останні п’ять місяців життя він присвятив внутрішнім справам України. У польському суспільстві знали до цих пір Сагайдачного як сміливого і вдалого воїна, на Україні ж відчули його співчуття до потреб православної церкви, просвіти, усього того, що тоді для України становило національне життя. Як вихованець острозької школи, людина, що стояла близько до інтересів просвіти і книгарства того часу, Сагайдачний підтримував близькі стосунки з церковними і вченими колами [11]. Адже ще в 1612 р. гетьман реєстрового козацтва Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким записався до київського Богоявленського братства, прийнявши братство під свою козацьку опіку і захист. Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для того часу історичний крок – поставив зброю на охорону освіти, культури, православ’я. Він матеріально допомагав Київській, Львівській та Луцькій братським школам [15, с. 23 – 24]. Вступ гетьмана Сагайдачного зі всім військом до Київського братства вважається переконливою демонстрацією того, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних та культурних потреб України. Козацьке військо прийняло під свою протекцію братство, його культурні починання і відтепер виступало всюди його захисником та представником [13].

Наприкінці XVII - у першій половині XVIII ст. в Україні істотно збільшується кількість шкіл при братствах. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці школи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах. Освітній рух охопив майже все населення України. Як зазначив Павло Алепський 1654 р., навіть багато жінок в Україні були письменними.

Меценатство Сагайдачного підтверджує відомий український учений-історик, перший президент України М. Грушевський: «Гетьман Сагайдачний, відчуваючи близький кінець, розпорядився своїм майном, призначивши частину його для Київського братства, другу – для Львівського братства, щоб воно утримувало «ученого майстра», знавця у грецькій мові, «на науку... діток християнських, на виховання бакалаврів вчених, вічні літа» [4, с. 274]. Водночас гетьман Петро-Конашевич-Сагайдачний надіслав 15 тис. золотих червінців Львівській братській школі, 15 000 золотих для підготовки бакалаврів, залишив кошти й іншим школам України [5, с. 48].

В історії благодійності та меценатства часів козаччини та гетьманування Б. Хмельницького знайшли своє відображення всі соціально-політичні складнощі епохи. Безсумнівною заслугою його було те, що у вирі воєнних та політичних подій у діяльності гетьмана знайшлося місце для милосердних, доброчинних та меценатських діянь. Гетьман опікувався розвитком освітніх установ. Зокрема, універсалами 1651 і 1656 рр. передбачалася матеріальна підтримка Києво-Могилянського колегіуму. Гетьман надавав великі пожертви Лубенському та Густинському монастирям, власним коштом збудував Іллінську церкву в с. Суботові поблизу Чигирина [4].