34.Суть соціальної взаємодії.Символічний інтеракціонізм Дж.Міда.

Соціальна взаємодія — це процес, у якому люди діють і випробовують вплив один на одного. Механізм соціальної взаємодії включає індивідів, які здійснюють ті чи інші дії, зміни в соціальній спільноті чи суспільстві в цілому, що їх спричинюють ці дії, вплив цих змін на інших індивідів, які становлять соціальну спільноту, і зворотну реакцію індивідів.Будь-який вид соціальної діяльності людей, будь-який соціальний процес складається з простих елементів, які відображає поняття «соціальна дія». М. Вебер під соціальною дією розумів «дію людини (незалежно від того, чи має вона зовнішній або внутрішній характер, чи зводиться до невтручання або до терпеливого прийняття), яка за передбаченою дією особи або діючими особами згідно зі своїм змістом співвідноситься з дією людей або орієнтується на неї». Зрозуміло, що соціальна дія має дві особливості: по-перше, вона є раціональною та усвідомленою, а по-друге, орієнтованою на поведінку інших людей. Очевидно, що, здійснюючи соціальні дії, кожна особистість відчуває на собі дії інших людей. Відбувається обмін діями, або соціальна взаємодія. Символічний інтеракціонізм — одна з провідних парадигм в соціології, яка ставить за свою мету розуміння поведінки людей, причому поведінка сприймається так, як люди самі її розуміють. Прихильники цієї теорії упевнені в тому, що кожний індивід має власне тлумачення своїх дій, вчинків в будь-якому акті взаємин.Подібним способом люди, з якими індивід постійно вступає у взаємини, виробляють свої власні інтерпретації його слів і поведінки. Тому ми повинні, перш за все, зрозуміти, що означають слова вчинки людей для них самих, якщо вони включені в спілкування з іншими.З точки зору представників символічного інтеракціонізму , щоб зрозуміти життя і діяльність соціальних груп, будь-які зразки поведінки, соціальні установки, переконання і цінності повинні розглядатися у відповідному контексті. Без урахування контексту ми не зможемо зрозуміти дії і поведінку певної людини або соціальної групи.Як завіряють представники символічного інтеракціонізму , спостерігач, який прагне пояснити дії або поведінку певної соціальної групи, може припуститися помилки, оскільки він розглядає тільки поверхневу, зовнішню сторону поведінки членів групи або дії групи в цілому. Відповідно до теорії символічного інтеракціонізму, все, що люди відчувають, мають в своєму досвіді або вважають дійсним, реальним, насправді не є реальним тільки на підставі цього досвіду або визначення.Згідно теорії символічного інтеракціонізму, люди наділяють стимули, що впливають на них, певним значенням і реагують на ці значення, символи, а не на стимули як такі.Джордж Герберт Мід — відомий соціолог, чий значний внесок в теорію символічного інтеракціонізму полягає в розмежуванні сфер (підсистем) в структурі "Я" (умовно — "І" і "mе").Підсистема, або сфера "І" відноситься до реакцій людини на соціальні установки інших; це — суб'єкт соціальної взаємодії, що самовизначається. При цьому "mе" розглядається як впорядкована сукупність установок, яку людина засвоює в результаті взаємин з іншими людьми; "mе" — це більш пасивна підсистема, ніж "І". В якості "mе" люди сприймають себе як об'єкти думок, поглядів, слів, міркувань і вчинків інших людей; тобто люди сприймають себе як автономних учасників взаємодії, які можуть впливати на погляди, думки і дії інших людей.

35.Теорія соціального обміну Дж.Хоманса.Джордж Каспар Хоманс (1910 - 1989) - засновник теорії соціального обміну. Центральною категорією його соціології є категорія соціальної дії, яка є процесом раціонального обміну. Ідеалом для Хоманса є "єдина уніфікована суспільна наука", в термінах соціального обміну що стирає всі міждисциплінарні відмінності. На його думку, це можливо внаслідок того, що всі соціальні науки вивчають поведінку, і всі використовують одну і ту ж групу пояснювальних принципів. Соціальна поведінка розглядується Джоржем Каспаром Хомансом як обмін матеріальними і нематеріальними цінностями. Рівень і якість обміну задають міру стабільності соціальних зв'язків і стосунків.Автор теорії соціального обміну вважає, що поведінка людей є не що інше, як постійний обмін цінностями, як матеріальними (гроші, товари і т.д.), так і нематеріальними (пошана, дружба і т.д.).Люди взаємодіють тільки виходячи з певного інтересу, прямий обмін між ними забезпечується особистими зобов'язаннями, необхідністю відповідати взаємністю на послуги, що надаються. У разі, коли обидві сторони отримують вигоди від співпраці, відбувається зміцнення соціальних зв'язків між ними. Джордж Хоманс формулює основоположний принцип взаємодіючих людей: чим більше винагороджується певна діяльність людини, тим частіше він її повторює. Згідно теорії, оцінка сторонами міри повернення свого вкладу грунтується на минулому досвіді соціального обміну. Саме минулий досвід формує очікування своєрідної "норми поведінки". Порушення очікувань з боку одного з учасників взаємодії спричиняє за собою, як правило, розчарування і агресивну реакцію. Автор теорії відзначав, що стосунки сторін в процесі обміну часто бувають нерівними, - один партнер програє в порівнянні з іншим. Цим вони пояснюють існування в товаристві нерівності і статусних відмінностей між людьми. Постійне однобічне надання важливих благ - основне джерело влади. Людина, контролююча, наприклад, послуги, які люди не можуть отримати більше ніде, може знайти владу над іншими.

36.Суть та основні етапи соціологічного дослідження.Що ж такесоціологічнедослідження? Це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.Соціологічнедослідженнямістить у собідеякіелементи, щопритаманні будь-якійнауковійдіяльності. По-перше, цеоб'єктдослідження. У соціологіїоб'єктомдослідженняможуть, бути будь-якіпроцеси та явищасоціальноїдійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, цесуб'єктдослідження (соціолог-дослідникабогрупасоціологів). По-третє, як будь-яке іншедослідження, соціологічнеспрямоване на досягненняпевної мети і вирішенняконкретнихзавдань. По-четверте, цезасоби, щозастосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, церезультатидослідження, зарадиякихвоно проводиться.Основнезавданнясоціологічнихдосліджень - добуванняфактів про соціальнудійсність, їїокреміявища, сторони. Соціальний факт - цепевним чином фіксований, описаний фрагмент соціальноїдійсності. Як же вибратисаметіфакти, якідопоможутьзнайтинауководостовірнувідповідь на запитання, щоцікавлятьдослідника, заохотятьйого до проведеннядослідження? Для цьогонеобхідновиокремитивипадковий для явища, щовивчається, факт відневипадкових, сконцентрувавшисвоюувагу на регулярних, масових, інакшекажучи, - типових фактах. Саме для цьогосоціологічна наука розробилацілу систему наукових процедур. Ціпроцедури - результат глибокихтеоретичних і багаторазовихдослідницькихпроробок - є надбаннямнауковоїкорпораціїсоціологів.Виділяється декілька етапів дослідження: підготовчо-організаційний, масове збирання та обробка даних, їх аналіз і підготовка висновків, впровадження отриманих результатів у практику.Кожний етап якісно відрізняється один від одного, але без послідовного вирішення завдань одного етапу неможливо переходити до наступного.Найбільш складним є підготовчий етап дослідження, тому що він являє собою теоретичну основу усіх інших дослідницьких процедур. Помилки та прорахунки, допущені на цьому етапі, дуже важко або й неможливо виправити у подальшому. І відповідно витрати часу на нього значно більші, ніж на всі інші етапи. 1.     Підготовчийабо підготовчо-організаційний етап включає обов’язково передпрограмне вивчення проблеми, складання та затвердження робочого плану дослідження, розробку та затвердження програми дослідження, підготовку інструментарію (розробка анкет, бланків інтерв’ю, інструкцій інтерв’юєрам, опитувачам та розмноження цих документів), випробування, перевірку інструментарію.2.      Другий етап– масове збирання та обробка даних являє собою збирання інформації, підготовку зібраних даних до обробки (відбраковка, узагальнення відкритих відповідей), обробку одержаної інформації.3.      Третій етап– це аналіз та інтерпретація даних. До нього входить аналіз результатів математичної обробки одержаної інформації, розробка висновків та пропозицій (рекомендацій) за результатами соціологічного дослідження, складання підсумкового документа про соціологічне дослідження (інформація, інформаційна або аналітична записка, звіт та додатки до нього).4.      Четвертий етап– це впровадження одержаних результатів у практику. Він має 2 частини: складання доповідної записки і підготовка проекту розпорядчого (директивного) управлінського документа щодо заходів чи пропозицій за результатами дослідження.

37.Різновиди соціологічних досліджень. Соціологічні дослідження поділяють на два типи: опитування громадської думки і власне соціологічне дослідження.Опитування громадської думки являє собою збирання інформації про думку певного контингенту населення чи користувачів бібліотек з якогось актуального питання. Такі опитування знайшли в останній час широке використання в бібліотеках. Ці дослідження проводяться за неповною програмою або взагалі без неї.

Отримані результати опитування громадської думки викладаються у вигляді простих таблиць відповідей респондентів. Назвами таблиць є питання анкети чи інтерв’ю у тому ж вигляді, в якому вони пропонувалися респондентам. Обов’язково необхідно вказувати обсяги генеральної та вибіркової сукупностей.Власне соціологічне дослідження є вивченням суті предмета дослідження та його зв’язків з іншими елементами соціального світу. У цих дослідженнях найважливішим етапом роботи є підготовка програми.Розрізняють три основні види дослідження: розвідувальне, описове, аналітичне.

Розвідувальне дослідження – найпростіший вид конкретно-соціального аналізу, який дозволяє вирішувати прості за змістом завдання.Його використовують тоді, коли необхідно виявити ступінь задоволення користувачів бібліотеки роботою закладу в цілому або його окремих підрозділів, оціночну реакцію користувачів бібліотеки на якість заходу, події, що відбулися чи відбуватимуться у бібліотеці.Воно грунтується на спрощеній програмі або взагалі без неї і стислому за обсягом інструментарії. Збирання первинної соціологічної інформації проводиться за допомогою анкет, бланків інтерв’ю, опитувального листа.Також розвідувальне дослідження може бути використане як попередній етап глибоких і масштабних досліджень для одержання допоміжної інформації про об’єкт (предмет), для уточнення і корегування гіпотез і завдань, експрес-опитування громадської думки. Мета його – одержання окремих особливо важливих відомостей, конче необхідних в даний час чи за даних умов.Описове дослідження – найскладніший вид конкретно-соціологічного аналізу. Мета і завдання його – одержання найбільш повної емпіричної інформації про явище, що вивчається, та його структурні елементи. Такі дослідження проводяться за повною, детально розробленою програмою, на базі випробуваного інструментарію.

Вибір методів збирання інформації при описовому дослідженні визначається його завданнями і напрямками. Крім письмових та усних опитувань можна використовувати ще й аналіз документів (звітів, читацьких та книжкових формулярів). Таке поєднання методів підвищує об’єктивність потоку соціологічної інформації і дозволяє робити більш обґрунтовані висновки та рекомендації. Аналітичні дослідження - найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер, розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси. Внаслідок чого аналітичне дослідження має особливу практичну цінність. Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, сумлінно розробленої програми та інструментарію. Під час дослідження можуть бути використані різні форми опитування, аналізу документів, спостережень.

Різновидністю аналітичних досліджень є маркетингові дослідження. В останні роки вони все частіше проводяться в бібліотеках України і націлені на пошук реальних шляхів подолання негативних явищ в бібліотечній діяльності та можливість виходу з економічної та соціальної кризи. Маркетингові дослідження – це планомірне проведення збору і аналізу даних, необхідних для прийняття маркетингових рішень з наступним ознайомленням з результатами керівництва всіх підрозділів у необхідному обсязі. Це є базис, на основі якого приймаються стратегічні рішення щодо діяльності сучасної бібліотеки. Маркетингові дослідження починаються з аналізу, задача якого полягає у визначенні кола проблем. Проведення аналізу вимагає інформації про задачі (стратегічні і тактичні), про конкретні види послуг бібліотеки, про її можливості. Результатом аналізу ситуації повинен стати повний перелік даних, необхідний для постановки завдань маркетингового дослідження. Після цього визначаються можливі джерела отримання необхідних даних. На цьому етапі розробляється програма і робочий план, які необхідно отримати, і вказівка на спосіб їх отримання . Складається також графік дослідження, визначається час і послідовність всіх операцій. Наступні два етапи – безпосередній збір необхідних даних та їх аналіз. Нарешті останній етап – підготовка і представлення доповіді, що містить звіт про проведення дослідження, а також рекомендації.У маркетингових дослідженнях використовують здебільшого три основні методи отримання первинних даних: спостереження, опитування, експеримент.

Результати подібних маркетингових досліджень сьогодні є базовими для планів діяльності бібліотек, прогнозування розвитку їх фондів та послуг, вони спонукають до структурних змін.