- •1.Наукове поняття культури. Структура та функції
- •2.Періодизація розвитку української культури.
- •3.Комунікативна функція. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації у сучасній культурі.
- •4. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •5. Культурна спадщина кочових племен північного причорноморя
- •6. Особливості Трипільської культури
- •7. Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •8. Грецькі колонії Північного Причорномор’я
- •9. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •10.Особливості християнізації Київської Русі. Роль Кирила та Мефодія в історії українського християнства.
- •11. Писемність та освіта київської русі
- •12. Розвиток літератури і науки київської русі
- •13. Мистецтво та Архітектура княжої доби .
- •14. Літописи: апокрифічна та агіографічна література
- •15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
- •16 Поширення гуманістичних ідей на території України у XVI–XVII ст.
- •17. Полемічна культура України XVI—XVII ст.
- •18. Пересо́пницьке єва́нгеліє
- •19. Причини виникнення братського руху в україні
- •20. Діяльність культурно освітніх осеретків кінця 16-початку 17ст.
- •21. Початок книгодрукування на Україні . Іван Федоров
- •22. Петро Могила
3.Комунікативна функція. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації у сучасній культурі.
Комунікативна функція зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через культурну спадковість та формування на цій основі різноманітних типів і способів спілкування між людьми (мова, обряди, засоби виробництва, предмети споживання, побуту тощо). Вона пов’язана з тим, що культура є засобом спілкування між людьми, обміну інформацією, матеріальними цінностями тощо. Вирішено цих завдань сприяє мова, засоби зв’язку, транспорту, книговидавництво, кіно, радіо, телебачення і – особливо в наш час – комп’ютерні засоби, Інтернет.
Культура как информационный процесс.
Культуру можно рассматривать как совокупность внебиологической информации,
накопленной человечеством на протяжении истории.
Культура может рассматриваться как надбиологическая система хранения информации:
1. Летописи.
2. Произведения искусства.
3. Устное народноетворчество.
4. Религиозное верование.
Эта информация содержит программы и образцы поведения людей, отражающий опыт
предков.
Культуру можно рассматривать как развитие форм и способов коммуникации.
В ХХ столетии форм и способов коммуникации огромное количество, но имеем
недостаток в общении.
Головну роль у створенні і розповсюдженні сучасного культурного продукту, безумовно, відіграють досягнення в галузі електронних засобів зв'язку. Папір і фотоплівка як засіб збереження і передачі інформації поступаються місцем магнітофонній стрічці і лазерному дискові, кабельному телебаченню та ін. Друковані матеріали у вигляді книг, журналів і газет економічно ще виправдують себе, але їхнє значення знижують передачі останніх новин і розважальних програм по радіо і телебаченню. Комп'ютери і високошвидкісна апаратура передачі інформації поступово стирають відмінність між друкованою і візуальною інформацією. Інформаційне повідомлення все час-тіше надходить від записувальної апаратури репортера безпосередньо на сприйманий апарат редактора, а звідти на екран домашнього телевізора, і при цьому воно жодного разу не фіксується на папері. Розвиток електронних засобів зв'язку — основна історична тенденція, що має безпосереднє відношення до проблеми культурного різноманіття.
З появою нових засобів передачі інформаційних і розважальних програм буде, імовірно, розширюватися і попит, а економічні умови, що змінилися, очевидно, дадуть можливість передавати спеціалізовані текстові і відеопрограми, які повніше відповідають різноманітним потребам аудиторії. Деякі ске-птично налаштовані культурологи вважають, що нова техніка телекомунікацій несе із собою ще більше засилля американської «поп-культури» з тією лише різницею, що відтворювати її буде японська (китайська тощо) електроніка. Інші вказують на те, що в технічних удосконаленнях є одна особливість, що може розширити культурні зв'язки. Мова йде про так звану теорію наслідків розвитку засобів комунікації.