47. Спільні підприємства

Спільне підприємство - це організація, що має широкі права в галузі експортно-імпортних операцій, погодження цін, укладання контрактів, працює на принципах повного госпрозрахунку, валютної самоокупності. Діяльність спільного підприємства як юридичної особи регулюються Законами України. Важливе значення для створення та розвитку спільних підприємств має Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

У міжнародній практиці набули поширення два варіанти функціонування спільних підприємств: перший, коли спільні підприємства інтегруються в суспільногосподарський комплекс приймаючої країни, другий, коли вони функціонують у межах господарського анклаву, утвореного на території країни.

СП належать до найбільш складних організаційних структур міжнародного співробітництва, які здійснюють свою виробничу діяльність за рахунок прямих інвестицій відповідних фірм і компаній.

СП можуть формуватися у сфері виробництва певних видів продукції, її реалізації, здійснення наукових, техніко-економічних консультацій, сервісного обслуговування виробництва тощо. СП здебільшого мають комплексний характер.

СП передбачає:

• договір між сторонами про загальні довгострокові цілі підприємницької д-сті;

• об’єднання сторонами капіталів, фондів власності та їхня оцінка як капіталовкладень сторін;

• реалізація узгоджених цілей через спільні органи управління;

• спільний розподіл прибутків і ризику пропорційно до їхнього інвестування.

Форми:

• Договір про кооперацію

• Договірне СП

• Змішана компанія

• Акціонерне СП

СП є однією з таких форм, яка дає змогу реалізувати економічні інтереси учасників міждержавного співробітництва, котрі не можуть бути реалізовані при інших рівних умовах через інші форми, яка може виступати результатом їхнього компромісу. Отже, воно є формою залучення іноземного капіталу, що створює певну зацікавленість для усіх учасників цього процесу, оскільки являє собою засіб досягнення цілей, що виходять за межі можливостей кожного окремого учасника. Порівняно з іншими формами СП забезпечують найбільшу соціальну ефективність співробітництва.

48. Регіональні науково - технологічні парки

Одним з найефективніших шляхів державної підтримки високотехнологічних, наукомістких, екологічно чистих виробництв є створення регіональних науково-технологічних парків (РНТП). Вони формуються на базі одного чи кількох провідних вузів регіону за участю зацікавлених виробничих підприємств, що здатні впроваджувати високі технології.

Ядром РНТП (або технопарків) є малі підприємства, які об'єднують висококваліфікованих науковців і фахівців, що займаються розробкою та підготовкою до впровадження нових технологій. Належні умови для функціонування цих фірм створює інфраструктура парку, найважливішими елементами якої є централізовані бази засобів дослідження і технологічного обладнання, обчислювальний центр тощо.

Технопарки сприяють комерціалізації науки, позитивним структурним зрушенням в економіці, зростанню конкурентоспроможності продукції на світовому ринку. Технопарки можуть значно відрізнятися за масштабністю, структурою та обсягом послуг, що надаються, мірою наукомісткості, складом учасників. У зв'язку з ускладненням структури технопарків виділяють такі основні їхні типи:

«ІНКУБАТОРИ» — інноваційний центр, інкубатор бізнесу, науковий готель тощо;

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ — науковий, промисловий, екологічний, конверсійний, інноваційний, бізнес-парк тощо; технополіси;

РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРКИ.

Первинним елементом, що використовується при їх побудові, є інкубатор. Технопарк являє собою сукупність центрів, кожний з яких реалізує спеціалізований набір інноваційних послуг. 

Технополіс— це сукупність технопарків, інкубаторів і комплекс різноманітних структур, що забезпечують життя міста. РНТП може включати технополіси, технопарки та інкубатори, а також розгалужену інфраструктуру, що підтримує наукову і виробничу діяльність.

Ефективність технопарків багато в чому зумовлена тісними зв'язками з дослідними закладами. Як правило, технопарки створюються в безпосередній близькості до великих університетських центрів.

Чинники, що сприяють їхньому подальшому формуванню: наявність у регіоні науково-дослідних закладів високого класу, високотехнічних фірм, що мають потужний дослідницький потенціал; наявність кваліфікованих спеціалістів різних категорій; можливість технологічного обслуговування та ремонту дослідної техніки, управлінського консультування; доступ до джерел ризикового капіталу.

З появою РНТП створюються сприятливі умови для вирішення ряду державних, регіональних, вузівських та виробничих проблем. Зокрема, зростають масштаби і темпи розвитку наукомістких і екологічно чистих галузей економіки; поліпшується місце країни в міжнародному поділі праці; оздоровлюється природне середовище; зміцнюється технічна та організаційна база наукових досліджень у вузі; розширюються можливості для підготовки висококваліфікованих наукових кадрів та формування нових наукових шкіл; підвищуються технічний рівень, якість, конкурентоспроможність продукції ТОЩО.

Поява РНТП в Україні необхідна, адже у наявності є великий наук-тех потенціал, який зосереджено у багатьох наук закладах; зростає хвиля активності інтелектуалів, які прагнуть до самореалізації; і поява РНТП дасть поштовх для економічного зростання країни.

Перспективним напрямом є формування технопарків поблизу великих культурно-історичних та наукових центрів (Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська), а також у Криму.