1. В залежності від юридичної сили та місця в системі законодавства, закони поділяються на:

1. конституційні закони до яких належать конституція, закони, що вносять зміни та доповнення до конституції, а також закони, що прямо передбачені нормами конституції. конституційні закони характеризуються:

• по-перше тим, що мають вищу юридичну силу в системі законів,

  Тема 5 * 6.Поняття та види підзаконних нормативно-правих актів

• є актами прямої дії, тобто безпосередньо націлені на правове регулювання

• мають особливий порядок прийняття (як правило конституційною більшістю).

2. поточні (звичайні) закони – це нормативні акти, що приймають на основі конституційних законів і складають поточні законодавства, а вони приймаються в особливому порядку (шляхом першого, другого, третього читання за результатом голосування за принципом більшості).

поточні закони поділяються на:

1. органічні закони (кодифікаційні) – тобто внутрішньо узгоджені нормативні акти які регулюють певну сферу суспільних відносин та забезпечують упорядкованість законодавства.

2. планові закони – які приймаються відповідно до плану законодавчої діяльності парламенту та відображають послідовний (еволюційний характер) розвитку суспільства.

3. надзвичайні закони – які приймаються відповідно до надзвичайних ситуацій, які виникли в державі та потребують оперативного втручання зі сторони законодавця щодо подолання наслідків надзвичайних ситуацій (ЗУ «Про соціальний захист осіб постраждалих в результаті аварії на Чорнобильській АЕС»).

2. В залежності від суб’єктів прияняття закони поділені на:

1. ті що прийняті законодавчими органами держави;

2. ті що прийняті загальнодержавним референдумом;

3. В залежності від характеру закону:

1. новоприйняті закони;

2. закони про внесення змін та доповнень до чинних законодавчих актів України;

3. закони якими відміняють законодавчі акти.

14. Поняття та види підзаконних нормативно-правих актів

Система законів, що функціонує у державі вміщує у собі норми загального характеру, які безпосередньо націлені на впорядкування відносин у суспільстві. Ефективність впливу положень закону на суспільні відносини визначається відповідною системою підзаконних нормативно-правових актів які приймаються у відповідності і на виконання положень законодавчих актів.

В юридичній літературі підзаконні нормативно правові акти розуміють не однозначно та визначаються як:

Перший підхід, як особлива система нормативних актів які конкретизують положення законів та визначають особливості застосування закону до конкретного життєвого випаду та конкретних суб’єктів (за Камінська Н.В.).

Тема 5 * 6.Поняття та види підзаконних нормативно-правих актів

Другий підхід, як особливі нормативні правові акти, які встановлюють правоі норми для регулювання суспільних відносин в тих сферах які не врегульовані законодавчими актами (Зайчук О.В., Оніщенко Н.М.).

Третій підхід, як різновид нормативно-правого акту, що приймається уповноваженим суб’єктом в межах власної компетенції (Сирих В.М.).

ПІДЗАКОННИЙ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ – це нормативно-правовий документ компетентного органу держави, що приймається на основі у відповідності та на виконання закону.

Ознаками нормативно-правого акту є:

1. видається уповноваженим суб’єктом;

2. є різновидом нормативно-правових актів;

3. є структурним елементом в ієрархічній будові системи нормативно-правових актів;

4. націлені на конкретизацію та деталізацію положень в законі;

5. приймаються у певному правотворчому порядку, що є більш спрощеним чим законотворчість;

Види підзаконних нормативно правових:

І. відповідно до повноважень суб’єкту правотворчості та за сферою поширення підзаконні нормативно-правові акти поділяють на:

1. загальні - це нормативні документи, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на суб’єктів в межах всієї території держави, саме такий характер мають акти постійно-діючих органів парламенту, акти глави держави та уряду;

2. відомчі акти які приймаються центральними органами виконавчої влади - міністерствами, відомствами, державними комітетами та регламентують відносини в межах певної галузі;

3. місцеві акти, що приймаються органами державної влади на місцях, а також органами місцевого самоврядування та регулюють відносини місцевого значення, що визначається територією адміністративно-територіальної одиниці;

4. локальні акти тобто такі юридичні документи які поширюють свою дію на певне підприємство, установу або організацію та приймаються або власником або адміністрацією відповідного підприємства, установи та організації.