9.Пояснить принцип утворення обмоток машин постiйного струму, їх класифiкацiю.

Обмотка якоря машины постоянного тока представляет собой замкнутую систему проводников, уложенных определенным образом на сердечнике якоря и присоединенных к коллектору. Широко применяются якоря барабанного типа, в которых проводники обмотки укладывают в два слоя в пазы, расположенные на наружной поверхности якоря. Для того чтобы ЭДС, индуцированные в двух сторонах каждого витка, складывались, стороны его следует располагать под полюсами противоположной полярности. В каждом витке индуцируется ЭДС, в два раза большая, чем в одном проводнике. Следовательно, основной шаг обмотки должен быть равен полюсному делению.

Обмотки барабанного якоря подразделяют на две основные группы: петлевые (параллельные) и волновые (последовательные). В машинах большой мощности применяют также параллельно-последовательную обмотку, в которой сочетаются элементы петлевой и волновой обмоток. Основной частью каждой обмотки является секция, состоящая из последовательно включенных витков. Число секций обмотки S равно числу коллекторных пластин K. Все секции обмотки обычно имеют одинаковое число витков. Шаг секции должен быть приблизительно равен полюсному делению.

Н а схемах обмоток секции для простоты всегда изображают одновитковыми. При двухслойной обмотке стороны секции, расположенные в верхнем слое, изображают сплошными линиями, а в нижнем слое – штриховыми. Шаг секции y1 (его называют также основным или первым частичным шагом обмотки) должен быть приблизительно равен полюсному делению τ. При у1=τ шаг называют диаметральным; при у1<τ – укороченным; при у1>τ – удлинённым.

волновая

10.

11.

12.

13.Обгрунтуйте розрахунок і схеми-розгортки петльових обмоток якоря.

Проста петляста обмотка якоря. В простій петлястій обмотці якоря кожна секція приєднана до двох рядом лежачим колекторним пластинам. При укладці секцій на осердя якоря початок кожної наступної секції з’єднується з кінцем попередньої, поступово переміщаюся при цьому по поверхні якоря (і колектора) так, що за один обхід якоря укладають всі секції обмотки. В результаті кінець останньої секції оказується приєднаним до початку першої секції, тобто обмотка якоря замикається.

На рисунку відображені частини розгорнутої схеми простої петлястої обмотки, на яких показані кроки обмотки – відстані між пазовими сторонами секцій по якорю: перший частковий крок по якорю , другий частковий крок по якорю і результуючий крок по якорю .

Якщо укладка секцій обмотки ведеться зліва направо по якорю, то обмотка називається правоходовою (а), а якщо укладка секцій ведеться справа наліво, то обмотка називається лівоходовою (б). Для правоходової обмотки результуючий крок

.

Відстань між двома колекторними пластинами, до яких приєднані початок і кінець однієї секції, називають кроком обмотки по колектору . Початок і кінець кожної секції у простій петлястій обмотці приєднані до рядом лежачим пластинам, отже, , де знак плюс відповідає право ходовій обмотці, а знак мінус – лівоходовій.

Для визначення всіх кроків простої петлястої обмотки достатньо розрахувати перший частковий крок по якорю:

,

де - деяка величина, менше одиниці, віднімаючи або сумуючи яку отримують значення кроку , рівне цілому числу.

Другий частковий крок обмотки по якорю:

.

Перед тим як приступити до виконання схеми обмотки, необхідно відмітити і пронумерувати всі пази і секції, нанести на передбачену схему контури магнітних полюсів і вказати їх полярність. При цьому треба мати на увазі, що відмічений на схемі контур є не полюсом, а дзеркальним відображенням полюса, який знаходиться над якорем. Потім відображають колекторні пластини і наносять на схему першу секцію, пазові частини якої розташовуються в пазах 1 і 4. Колекторні пластини, до яких приєднані початок і кінець цієї секції, позначають 1 і 2. Потім нумерують всі останні пластини і наносять на схему останні секції ( 2, 3, 4 і т. д.). Остання секція 12 повинна замкнути обмотку, що буде свідчити про правильне виконання схеми.

Проста петляста обмотка:

а – правоходова; б – лівоходова; в – розгорнута схема

Далі на схемі відображають щітки. Відстань між щітками А і В повинно бути рівним , тобто повинно відповідати полюсному діленню.