- •1. Поняття ринкової інфраструктури, її основні елементи
- •2. Поняття еластичності. Еластиність попиту за ціною, за доходом, перехресна еластичність.
- •3. Валовий внутрішній продукт та методика його обчислення
- •4. Підприємства в умовах досконалої конкуренції
- •1) Здійснювати виробничу діяльність чи ні;
- •2) Якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.
- •5. Кейнсіанство та його особливості в різних країнах світу.
- •6. Гроші, їх функції. Рівновага на грошовому ринку.
- •Рівновага грошового ринку
- •7. Фірми (підприємства), їх функції та організаційна структура
- •8. Поняття сукупного, середнього та граничного продуктів
- •9. Економічні закони та категорії, їх пізнання та використання
- •10. Модель підприємства в умовах чистої монополії.
- •11. Класична школа політичної економії.
- •12. Номінальний та реальний ввп. Цінові індекси.
- •13. Поняття власності, її форми та види.
- •14. Загальна і часткова рівновага. Проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості.
- •15. Економічна рівновага на основі моделі “сукупний попит-сукупна пропозиція” (ad-as)
- •Графік. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції.
- •16. Суть, причини та соціально-економічні наслідки інфляції
- •18. Формування похідного попиту на фактори виробництва. Правило оптимального використання ресурсів.
- •19. Циклічність суспільного відтворення. Види циклів та їх фази.
- •20. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання. Фіскальна політика в кейнсіанській моделі рівноваги.
- •21.Характеристика ринку олігополії. Моделі олігополістичного ціноутворення - модель ламаної кривої попиту, картель, домінування на ринку.
- •22. Система національних рахунків, її методологічні принципи та складові.
- •23. Система міжнародних економічних відносин та основні напрямки їх розвитку.
- •24. Закони попиту та пропозиції. Встановлення та порушення ринкової рівноваги на товарному ринку.
- •25. Основний капітал (фонди). Фізичний і моральний знос. Норма амортизації.
- •26. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •27. Оборотний капітал (фонди). Фонди обігу. Оборотні засоби.
- •28. Крива байдужості та бюджетна лінія. Рівновага споживача.
- •Мал. 24 Крива байдужості
- •Мал. 25 Карта кривих байдужості
- •Мал. 26 Бюджетна лінія (бюджетне обмеження)
- •Мал. 27а Вплив зміни доходу на бюджетну лінію Мал. 27б Вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію
- •29. Промисловий переворот і розвиток капіталізму у провідних країнах світу у XVIII-XIX ст.
- •30. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємозв’язок
20. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання. Фіскальна політика в кейнсіанській моделі рівноваги.
Кейнс на противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і державного невтручання в економіку він запропонував альтернативну макроекономічну теорію, в основі якої лежить державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву «кейнсіанської революції».
На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів — це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці наводять кілька аргументів, які заперечують здатність ринкового механізму самозабезпечувати повну зайнятість.
Перший аргумент — кейсіанською теорією відкидається положення про те, що відсоткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.
Другий аргумент — кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту.
Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву «ефективний попит». Це означає, що збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень виробництва.
Розглядаючи роль фіскальних і грошово-кредитних інструментів в стимулюванні сукупного попиту, кейнсіанці віддають перевагу першим. Це пояснюється тим, що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки. Отже, за цих умов грошово-кредитна політика є неефективною. Тому головну увагу слід приділяти не зниженню відсоткової ставки, а фіскальній політиці на основі збільшення державних інвестицій, надання пільгових кредитів тощо.
Звичайно, використання державного бюджету для стимулювання сукупного попиту може породжувати бюджетний дефіцит. За цих умов кейнсіанці пропонують використовувати державні займи, податки і в певних межах грошову емісію.
21.Характеристика ринку олігополії. Моделі олігополістичного ціноутворення - модель ламаної кривої попиту, картель, домінування на ринку.
Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями.
Олігополістичне ціноутворення виявляє дві взаємопов’язані тенденції: з одного боку, ціни олігополістичного ринку негнучкі, вони змінюються рідше, ніж в умовах досконалої конкуренції і навіть чистої монополії.
Модель „ламаної кривої попиту” ілюструє негнучкість олігополістичних цін. Модель описує імовірну поведінку фірм-конкурентів у ситуації, коли одна з них почне змінювати ціну. Інші фірми можуть або слідувати зміні ціни, або її ігнорувати. Коли фірми слідують зміні ціни, то при її зниженні ціни однією з фірм обсяг її продажу збільшиться незначно, тому що інші фірми також почнуть знижувати ціни. Якщо ж одна з фірм підвищить ціну, то не буде витіснена з галузі, її обсяг продажу значно не скоротиться. Такого типу реакція характерна для нееластичного попиту, якому відповідає крива (рис.10.6).
Ламана крива попиту пояснює, чому зміни ціни в олігополістичних галузях, де немає таємної змови, відбуваються дуже рідко. Кожна фірма може передбачити, що будь-яка зміна ціни погіршить її становище. Якщо вона підніме ціну, то втратить значну частину своїх покупців, оскільки попит еластичний, а якщо вона знизить ціну, то за нееластичного попиту обсяги продажу зростуть незначно. До того ж зниження ціни може викликати цінову війну.
„Дилема олігополістів” – це модель олігополістичного ціноутворення, в якій кожна фірма, вирішуючи проблему рівня цін, діє в умовах, що виключають співробітництво, самостійно реалізує свій потенціал (рис. 10.8).
Найбільш поширеною формою явної змови є картель. Модель картелю відповідає ситуації, коли фірми офіційно укладають угоду, узгоджують ціну, галузевий обсяг випуску і квоту кожного учасника. Картель діє як фірма – монополіст. Рис. 10.8 пояснює механізм картельної угоди та її наслідки. Якби галузь з невеликою кількістю однакових фірм діяла як конкурентна (рис. 10.8 а), то довгострокова рівновага досягалася би в точці , а кожна фірма за рівноважною ціною не одержувала б економічного прибутку (рис. 10.8 б), перебуваючи у стані беззбитковості.
Модель ціноутворення „витрати плюс” – це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня.