19. Кругообіг в економіці

економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.

Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці "протікають" між її суб'єктами - домашніми господарствами і фірмами. Вони спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сфери виробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації (розподілу і обміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у якій знаходяться домашні господарства. Економічний кругообіг в системі вільного ринку представлено на схемі.

Схема. Модель кругообігу на ринках ресурсів та продуктів.

В системі змішаної економіки держава повністю інтегрована в кругообіг матеріальних і грошових засобів, утворюють економічний організм суспільства. Це знайшло відображення на схемі.

Схема. Модель кругообігу з урахуванням

фінансових ринків та державного сектора.

Відкрита економіка - це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій.

Схема. Модель кругообігу для відкритої економіки.

Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва (національний дохід) залежить від:

споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат);

інвестиційних витрат фірм;

державних витрат (державних закупок);

впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.

20. Поняття попиту

Попит - це платоспроможна потреба населення або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за певний Попит окремого споживача на товар називається індивідуальним попитом. Ринковий попит - це сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. На зміну попиту мають вплив цінові і нецінові фактори. Ціновий фактор - це вплив зростання чи зменшення цін на товари, на величину попиту. Неціновий фактор - це якість товару, доходи населення, смаки і уподобання або дефіцит. Або пропонування великої кількості товару; очікування майбутніх економічних змін, доступність товару споживачам. Закон попиту - це закон, який передбачає, що із зростанням ціни на товар зменшується кількість товару, яку хоче придбати населення, а із зменшенням ціни на товар. То кількість товару, що купується населенням, зростає.

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту (рис. 35).  Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (Q). Причому кожна додаткова купівля однорідного товару зумовлює зниження його граничної корисності. Це є доказом того, що закон попиту діє одночасно із законом спадної граничної корисності економічних благ. Якщо ціна товару зростає від точки Б до точки А, то обсяг продаж скорочується. У випадку зниження ціни в напрямі від точки А до точки Б спостерігається протилежна ситуація. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення змінних Р і Q. Крива попиту може залишатися без змін. Це означає, що зміна ціни виливає лише на обсяг продажу товарів, а не на сам попит. Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, без урахування нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Зазвичай у ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому абстрагування від нецінових цілком допустиме.