3.7 Визначення коефіцієнта мікрозондів

За формулами, які отримані для звичайних мікрозондів коефіцієнти мікрозондів не можуть бути розрахованими, так як розміри електродів мікроустановок співвимірні з довжиною мікрозондів.

Коефіцієнт мікрозондів визначають тільки експериментальним шляхом. З цією метою мікрозонд розміщують у металічній ванні з електролітом відомого питомого опору таким чином, щоб відстань від башмака з електродами до стінки ванни була не менше 35-40 см. При цьому електродом B служить корпус ванни. Коефіцієнт мікрозонда становить:

. (7.1)

Нахилометрія свердловин

При геолого-геофізичному вивченні районів з метою пошуків і розвідки родовищ корисних копалин необхідно знати характер залягання пластів у просторі.

Кути і азимути падіння пластів у свердловині визначають пластовим нахиломіром. Він складається із трьох електродних установок та інклінометра. Електродні установки розміщені під кутом 120º по відношенню одного до іншого таким чином, що їх центри лежать у загальній площині, яка перпендикулярна до осі приладу. У трьох точках за допомогою вимірювальних установок реєструються криві УО, СП або ГК. Електродна установка повинна забезпечувати достатню диференціацію розрізу, тому доцільно використовувати мікроустановки (мікрозонди, мікрозонд з автоматичним фокусуванням струму).

Інклінометр дозволяє визначити кут і азимут викривлення осі свердловини та розміщення в просторі одної із електродних установок відносно магнітного меридіану або площини викривлення свердловини. Оскільки для визначення елементів залягання пластів необхідні відомості про діаметр свердловини, то вимірювання пластовим нахиломіром доповнюються заміром каверноміра.

При перетинанні зондом двох пластів з різними фізичними властивостями на кривій електрометрії відмічається аномалія. У зв’язку з негоризонтальним заляганням пластів електродні установки перетинають площину нашарування на різних глибинах H₁, H₂, H₃. За кривими пластового нахиломіра визначають зміщення ΔH₂₁ і ΔH₃₁ глибин H₁ і H₂ характерних точок на кривих електрометрії ΔH₂₁=H₁-H₂ і ΔH₃₁=H₁-H₃ (Рис.168). За величинами ΔH₂₁ і ΔH₃₁, кутами викривлення та азимуту викривлення свердловини, за кутом орієнтації електродної установки і діаметру свердловини за допомогою номограм або графічним шляхом визначають кут γ і азимут β падіння пласта.

Лекція №4

Фізична суть Бокового каротажного зондування. апаратура, технологія проведення досліджень. умови ефективного застосування результатів БКЗ та Задачі, які вирішуються

4.1 Фізична суть бокового каротажного зондування

Метод бокового каротажного зондування (БКЗ) полягає у вимірюванні уявного опору пластів у розрізі свердловини набором однотипних зондів різної довжини. Зонди різного розміру, які мають неоднаковий радіус дослідження у вертикальному та радіальному напрямках фіксують величину уявного опору, яка обумовлена об’ємами середовищ, що мають здатність проводити електричний струм.

Головна мета БКЗ полягає у визначенні дійсного питомого опору пластів. Уявний опір пласта, який виміряний звичайними зондами, відрізняється від його дійсного значення тим, що він спотворений.

БКЗ можливо здійснювати як потенціал-зондами, так і градієнт-зондами. В промисловій геофізиці використовується переважно градієнт-зондування, оскільки потенціал-зондами виділяти тонкі пласти великого опору важкувато.

БКЗ проводиться зондами одного типу – або послідовними, або оберненими. Для дослідження розрізу глибоких нафтових і газових свердловин найбільш часто застосовується такий набір послідовних градієнт-зондів: A0.4M0.1N, A1.0M0.1N, A2.0M0.5N, A4.0M0.5N та A8.0M1.0N.

У комплект зондів БКЗ входить стандартний зонд A2.0M0.5N. З метою врахування явища екранування та більш точного відбивання границь пластів у доповнення до діаграм r_к послідовних градієнт зондів БКЗ записують криву уявного опору за допомогою оберненого градієнт-зонда N0.5M4.0A або N0.5M2.0A.

При значній глибині проникнення фільтрату промивної рідини в пласт можуть бути використані зонди і більших розмірів, наприклад A16.0M2.0N.

БКЗ можна проводити наступними способами:

1. За допомогою “розжимного” зонда, який складається з одного нерухомого і двох рухомих електродів. Після кожного виміру криві уявного опору кабель підіймається на поверхню і встановлюється зонд необхідного розміру. Даний спосіб потребує часу і витрат, тобто економічно не вигідний.

2. За допомогою багатоелектродного зонда, електроди якого почергово під’єднюються до жил кабелю за допомогою перемикача. Перемикання здійснюється у свердловині без витягування кабелю на поверхню.

3. За допомогою багатоканальної апаратури, яка дозволяє одночасно реєструвати декілька кривих уявного опору з використанням різних частот. Даний спосіб реалізований у апаратурі типу КСП.

Апаратура КСП, яка побудована на основі трьох- та чотирьохканальній вимірювальній системі з частотною модуляцією сигналу та частотним розділенням каналів, забезпечує одночасне вимірювання трьох кривих уявного опору та запис кривої самочинної поляризації або чотирьох кривих уявного опору.