5. Усне і писемне мовлення фахівця. Культура усного фахового спілкування. Підготовка до публічного виступу (план, тези, конспект).

У структурі ділового мовлення фахівців можна виокремити такі компоненти:

а) мовна правильність — знання й додержування мовцем узвичаєних сучасною суспільно-живомовною практикою мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних тощо);

б) мовна майстерність — багатство активного словника, уміння дібрати зі співіснуючих варіантів найточніший у семантичному, стилістичному, експресивному аспекті, що відповідає комунікативним намірам мовця;

в) мовна свідомість — стійке прагнення мовця до вдосконалення власного мовлення.

Усне професійне мовлення – це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків. Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних і невербальних засобів.

Вибір способу підготовки до публічного виступу залежить від багатьох чинників: досвіду оратора, складності теми, ситуації мовлення, рівня володіння матеріалом, специфіки аудиторії тощо. Залежно від вищеназваних чинників підготовка може бути завершена на будь-якому етапі.

а) обдумування теми;

б) підбір матеріалів, літератури, ілюстрацій тощо, опрацювання їх (підготовка виписок - цитат із зазначенням джерела; укладання конспекту (дослівного, реферативного або комбінованого);

в) систематизація матеріалу;

г) складання плану виступу або розгорнутого плану, який містить ключові слова, цифрові дані, дати, власні назви, складні для запам’ятовування;

д) написання тез виступу - найважливіших положень, які мають бути обґрунтовані, доведені, проілюстровані;

є) написання повного тексту виступу;

ж) коригування написаного тексту;

з) пробне читання промови вголос.

6. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.

Мітингова промова звичайно має гостре політичне спрямування; стосується суспільно-значимої, хвилюючої проблеми. Ділова промова вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не на емоційний її вплив, аргументованістю. Звітна доповідь - це публічний виступ де доповідач зобов'язаний правдиво, об'єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій. Лекція є формою пропаганди наукових знань. У ній, як правило, йде мова про вже вирішені наукові проблеми, до того ж більш загальні. Наукова дискусія - це обговорення будь-якого сумнівного наукового питання. Найважливіше в науковій дискусії — точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу. Ювілейна промова зазвичай присвячується якійсь даті (ювілеєві установи чи окремої особи). Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю.

7. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Культура сприймання публічного виступу.

Презентація – спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого презентувати до дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний (мовлення), вокальний (голос), невербальний (вирах очей, жести, рухи). Успішною вважається та презентація, під час якої досягнуто її мету.

Розрізняють такі види презентацій:

1.) презентація за сценарієм - традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на екран або монітор;

2.) інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і обирає на екрані потрібний об’єкт;

3.) автоматична презентація – це закінчений інформаційний продукт, перенесений на диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

Існують наступні типи презентацій:

- інформаційна;

- спонукальна;

- переконлива.