3. Класифікація видів управління.

Розрізняють наступні види управління:

- технічне – це упр-ня різноманітними природними та технологічними процесами та конкретними видами техніки.

- державне упр-ня – це упр-ня соціально - економічних процесів в суспільстві через різноманітні державні інституції: правову систему, міністерства, установи та органи місцевого самоврядування.

- господарське упр-ня – упр-ня виробничими, фінансовими та економічними процессами на підприємствах, фірмах, організаціях, що здійснюють господарську діяльність.

- самоменеджмент- здійснення особистого управління на основі саморефлексії.

- ідеологічне управління.

- управління в громадських організаціях.

4. Зміст технічного та господарчого управління.

Управління – цілеспрямований вплив на певний об’єкт з метою зміни його стану або поведінки.

- технічне – це упр-ня різноманітними природними та технологічними процесами та конкретними видами техніки.

- господарське упр-ня – упр-ня виробничими та економічними процессами на підприємствах, фірмах, організаціях, що здійснюють господарську діяльність.

Особи, що діють на технічному рівні (англ. - tower management - нижчі ланки управління: керівники підвідділів, бригад, майстри та інші аналогічні їм за рангом управлінські кадри) займаються поточними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.

Керівники на адміністративному рівні (англ. - middle management - середня ланка управління: керівники управлінь і самостійних відділів) займаються управлінням і координацією всередині організації, вони узгоджують різноманітні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації.

10. Адміністративна та операторна форми управлінського труда.

Управлінська праця здійснюється у з формах:

- евристична – (відкрив, знайшов). Передбачає аналіз стану під – ства, виявлення його проблеми та вузьких місць, розробка тактики фірми, стратегії, розробка програм та планів діяльності фірми. Це найбільш інтелектуально навантажена частина роботи;

- адміністративна діяльність – передбачає взаємодію керівників та підлеглих, ревізація власних функцій м-ту, контроль та оцінка діяльності підлеглих;

- оперативна форма – передбачає збір, збереження та переробку усієї інформації, що необхідна для підготовки управлінських рішень: статистична, технічна, бухгалтерська, фінансова, юридична.

11. Етапи становлення сучасної науки і практики менеджменту.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

домонополістичний етап (до 1900 р.),

етап "наукове управління підприємством" (з 1900р. до 1930р. в США);

етап "адміністративно-бюрократичний підхід" (з 1900р. до 1930р. в Англії, Франції, Німеччині);

етап "рух за гуманні стосунки" ( І930-1950рр. в США);

сучасний етап.

Менеджмент в Україні на сьогодні перебуває на етапі зародження порівняно із країнами Західної Євпори, США, Японії, що пояснюється такими причинами:

• специфічним історичним розвитком;

• менталітетом народів (погляди, звички, психологія, мораль тощо);

• економічною ситуацією.

Розвиток української наукової управлінської думки відбувався спочатку в умовах Російської імперії, а пізніше — Радянського Союзу. Одним із її основоположників є М. І. Туган-Барановський (1865__1919 рр.), всесвітньовідомий учений, який займався проблемами економічної психології, соціальної, мікро- та макроекономіки.

Значний внесок у науку управління зробили інші українці: М. П. Яснопольський (1846—1937 рр.) — обґрунтував теорію місцевого самоврядування; Є. Є. Слупський (1880—1946 рр.) — засновник математичного моделювання економічних та управлінських процесів; В.Б.Антонович (1834—1908 рр.), М. П. Драгоманов (1841—1895 рр.), М. І. Зібер (1844—1888 рр.), Г. М. Цехановський (1833—1898 рр.), М. Грушевський вивчав державний устрій Київської Русі, Д. Яворницький вивчав устрій Запорізької Січі та інші.

Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської думки та узагальнення досвіду провідних країн світу.