- •2) Розвиток і становлення політичної економії як науки супроводжувався формуванням її функцій. Нині їх виокремлюють декілька.
- •3) Економічний закон — внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, підсистем і елементів цілісної економічної системи.
- •5) Потреба — об'єктивна необхідність людини у чомусь, що спонукає її до діяльності.
- •6)Економічні інтереси і потреби — рушійні сили соціально-економічного розвитку.
- •15) Двоїстий характер праці, втіленої в товарі
- •16) Виникнення та розвиток товарного виробництва супроводжується появою та
- •20) Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
- •22) Ри́нок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару.
- •27) Згідно закону попиту споживачі при зниженні ціни будуть більше кі-сть товару, однак зміна попиту на різні товари при однаковій змінні ціни буде різною.
- •31) У західній економічній літературі за критерієм власності виокремлюють лише приватні та державні (або публічні) підприємства.
- •34) Процес кругообороту капіталу, що безперервно повторюється, в ході якого до підприємця повертається в грошовій формі авансований капітал, називається оборотом капіталу.
- •35) Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.
- •39) Головним двигуном підприємницької діяльності за умов ринкової економіки
- •48) Безробіття - соціально-економічне явище, коли частина працездатного населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
- •51) Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої досить розвиненої держави.
- •57) Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн,
- •58) Сутність держави - це головне в державі як соціальному явищі: те кому належить державна влада в суспільстві й, отже, чиї волю й інтереси ця влада виражає.
20) Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
Зовнішні причини інфляції такі: а) зростання цін на світових ринках; б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі; в) від’ємне сальдо зовнішньо-торговельного балансу. Внутрішні причини інфляції такі: а) запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей; б) розбалансованість економіки держави; в) монополія держави на грошову емісію; г) монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку; д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит.
Причиною інфляції може бути також перевищення попиту над пропозицією та відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції.
До інших основних причин інфляції в Україні можна віднести:
— диспропорцію внутрішніх і світових цін; — високу монополізацію економіки;
— тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави; — несприятливий інвестиційний клімат і спрямування вільного капіталу у спекулятивний бізнес; — слабка економічна компетентність керівників вищих органів влади.
Інфляція — знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарних цін, що виявляється у їх зростанні. Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти і золота. Але не завжди зростання цін є інфляцією, наприклад, якщо ціни зростають унаслідок збільшення вартості сировини, електроенергії, що призводить до збільшення витрат виробництва, вартості товарів.
Основними показниками інфляції є рівень зростання цін, який, у свою чергу, вимірюється індексом цін. Так, при зростанні цін у 100 разів в Україні в 1993 р. індекс цін становив 10 000%. Індекс цін визначається відношенням поточних цін до цін базисного рівня (за який беруть рівень цін у певному році попереднього періоду у відсотках (множиться на 100%).
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету.
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади.Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.
21) Сучасний ринок — сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами підприємств, фірм та компаній і державою з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обміну та механізм забезпечення цього процесу відповідно до законів товарного виробництва і грошового обігу.. У промислово розвинутих країнах цивілізований характер ринку визнається перш за все широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформативністю керівників господарських структур на всіх рівнях та правовою свободою економічної діяльності людини.
Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, а також світового ринку та його окремих регіонів і взаємодія між ними.
В сучасній економічній літературі структура ринку визначається як сукупність різних видів і типів ринкових утворень, які тісно взаємопов'язані і постійно взаємодіють між собою.
За об'єктами обміну розрізняють ринки товарів, послуг, капіталів, цінних паперів, праці, валютний, ринок інформації і науково-технічних розробок. В умовах все більшого залучення у виробничий процес науково-технічних досягнень зростає значення ринку інформації і науково-технічних розробок. Його складові -ринок інновацій, винаходів; ринок інформаційного продукту, ринок продукту творчої праці.
Деякі економісти залежно від об'єкта ринкових відносин виділяють наступні три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. У кожній з них виділяють відповідні спеціалізовані ринки. До першої групи відносяться споживчий ринок, ринок матеріальних ресурсів, ринок виробничих товарів, інформаційний ринок та ринок науково-технічних розробок; до другої - інноваційний, короткострокових позик, цінних паперів і валютний ринки; до третьої - ринки робочої сили різного рівня кваліфікації і ринки по окремих спеціальностях.
У просторовому розрізі виділяються місцевий (локальний) ринок, який обмежується одним або декількома районами країни; національний ринок, що охоплює всю національну територію; регіональний по групі країн; всесвітній, або, світовий ринок, що включає всі країни світу.
За механізмом функціонування розрізняють:
- вільний ринок, що діє на основі вільної конкуренції незалежних товаровиробників;
- монополізований ринок, де умови виробництва та обігу визначає група монополій, між якими зберігається монополістична конкуренція;
- державно-регульований ринок, де важлива роль належить державі, яка використовує економічні інструменти дії.
Іноді виділяють планово-регульований ринок, де провідна роль в забезпеченні основних пропорцій виробництва та обміну належить плану, існує централізоване планування і регулювання ціноутворення, фінансово-кредитного і грошового обігу.
За механізмом функціонування розрізняють ринки досконалої та недосконалої конкуренції. Ринок досконалої конкуренції є саморегульованою системою ринкових відносин. До ринків недосконалої конкуренції відносяться монополізовані та регульовані ринки.
Відповідно до чинного законодавства розрізняють легальний, або офіційний ринок і нелегальний, тіньовий ринок.
За ступенем насичення виділяють рівноважний ринок, на якому попит та пропозиція приблизно співпадають, дефіцитний ринок, де попит перевищує пропозицію; надмірний ринок, коли пропозиція перевищує попит.
Кожний із перелічених складових елементів структури ринку здатний функціонувати в так званому автономному режимі, а всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні і розвитку. Порушення цього взаємозв'язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища.