6) Регуляційна теорія особистості рейковського

Подібно як у всіх теоріях психології пізнання, так і в теорії Януша РЕЙКОВСЬКОГО (нар. 1929 р.) базовими поняттями є система й інформація, Система - це особистість людини; основна її функція — обмін інформацією з оточенням і перетворення інформації в практичні речі¹⁸. До складу цієї системи вхщять різні структури, що регулюють поведінку людини, а саме: інстинктивно-емоційні механізми, структура я, система цінностей і операційна система.

Базовими механізмами є інстинктивно-емоційні механізми (ІЕМ), які Рейковський називає вихідним матеріалом, з якого починається формування осо­бистості. Рейковський полемізує з позицією, ніби людина приходить у цей. світ з готовими інстинктами чи психологічними потребами. Людина приносить не більше, як задатки того, щоб потяги змогли сформуватися. Задатками тими є певні схильності організму, зокрема: вразливість на зміни стану внутрішнього сере­довища, наприклад неприємні відчуття після спорожнення шлунку; вразливість на емоційні подразнення з боку зовнішнього оточення, як безсоння внаслідок неприємностей на роботі, заспокоєння через притуляння, схильність до навчання, що дає змогу використати випадки, які викликають прикрі хвилювання, або нав­паки — випадки приємні: схильність до формування здібностей, завдяки яким можна уникати прикрих випадків і активно шукати приємних. Властивості, застосувавши запозичену з біхевіоризму теорію, можна також назвати схильністю до безумовних емоційних рефлексів та класичних умовних рефлексів, відкритих Павловим, який відзначав посилення перед виникненням реакції, а також до інструментального обумовлення, в якому виявляється посилення (нагорода) після реакції. Згідно з Рейковським, у людини інстинктивно-емоційна форма регулювання в чистому вигляді не зустрічається. А якщо й з'являється, то лише за особливих обставин, як при алкогольному сп'янінні, психічному захворюванні, дуже сильних емоційних поривах, у стані сильного агресивного чи статевого збудження або ж, неконтрольованого страху.

Інстинктивно-емоційні механізми в людини входять у ширшу систему, а саме в систему цінностей, Базова функція цієї системи," впорядкування досвіду на суб'єктивних шкалах добро ~ зло або важливе - неважливе. Уже в дитячому віці певні предмети й ситуації пов'язуються з конкретним емоційним багажем. На власний досвід накладаються певні погляди й оцінки батьків, родичів, школи, суспільства. Таким чином, з цих двох способів оцінки — первісного, побудованого на власному досвіді, і переданого суспільством (система законів) — будується система цінностей. Ця система зазнає змін. Суб'єкт, самостійно створюючи нові цінності, може досягнути змін у тему, що було створене раніше. У різних людей згадані тут джерела мають неоднаковий вплив на формування їхньої системи цінностей. В одних може переважати фактор первісного досвіду, в інших - правила, перейняті від оточення, ще в інших - самостійно витворені закони. Опираючись на систему цінностей, суб'єкт визначає, що для нього необхідне, властиве, нормальне, а також, Що може бути для нього корисне, поліпшуюче, вдосконалюючи такий спосіб створюються стандарти, до яких прирівнюються явища й відповідно оцінюються: як позитивні або негативні.

Для того, щоб людина могла собі зарадити в середовищі, вона мусить орієнту­ватися в об'єктивних властивостях речей. Таким чином ми приходимо до поняття, операційної системи, яка є способом організації інформації про об'єктивні влас­тивості речі, про співвідношення, які існують між різними елементами дійсності, про просторово-часові й причинні відношення. Ця інформація дає змогу прогно­зувати хід подій і, опираючись на це, формувати бажання, плани, програми.

Система цінностей та операційна система взаємодіють між собою й утворю­ють більшу цілість, яку називають пізнавальною системою.

Важливу роль серед об'єктів, представлених у пізнавальній системі, відіграє Інформація, яка відноситься до суб'єкта як такого, тобто до себе самого. Ця інфор­мація походить від внутрішніх органів, уяви, власного вигляду, бажань, наслідків власної діяльності. Багато важливої інформації про нас самих надає суспільне оточення. Все це призводить до складної розгалуженої регулюючої системи структури Я. Ця структура створює підґрунтя для відчуття власної тотожності. У дитинстві вона нестабільна, твориться під впливом ідентифікування себе з різноманітними особами. З часом вона стабілізується і стає основою оцінки, яка залежить від того, наскільки вдається суб'єктові наблизитись до ідеального Я. Структура Я є посередником при здійсненні будь-якого свідомого вчинку; це пов'язано з тим, що вона є джерелом оцінки власних можливостей. Будб-яка діяльність людини опирається на оцінку того, що ми спроможні. Структура Я є не лише посередником для виконання дій, але й сама виступає джерелом мотивації, особливо, коли виникає і признається свідомістю роз­біжність між Я реальним і Я ідеальним, тобто тоді, коли людина зрозуміє, що є не тим, ким мала б бути.

В) ТРАНСГРЕСІЙНА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ КОЗЄЛЕЦЬКОГО

Юзеф КОЗЄЛЕЦЬКИЙ (нар. 1936 p.), створюючи свою концепцію людини, за відправне положення прийняв позицію, що людина - це трансгресійна cuстема, причому під трансгресією він розуміє намірений вихід людини поза межі того, що вона посідає і чим є ¹⁹. Прикладом трансгресії може служити біблійна оповідь про Адама та Єву, які зірвали заборонений фрукт з дерева посередині раю, що стало джерелом, терпінь, але й дозволило краще зрозуміти поняття добра, і зла (felix culpa).

Трансгресія — це спрямована дія, пов'язана з прагненням утвердження і зростання значимості себе самого як особи. Особливу роль у цьому явищі відіграє особистість і її основні системи, такі як розум^ який виступає орієнтаційною системою, і воля, що виконує керівні функції.

Козєлецький розрізняє чотири типи трансгресії: заради предметів, інших осіб, символів, самого себе.

Трансгресія заради предметів - це матеріальна експансія, яка найбільш помітна в наш час. Згідно з нею людина є тим, чим вона володіє.

Трансгресія заради інших має два різні вияви: домінування над іншими або ж альтруїстичні й філіаційні вчинки.

Трансгресія заради символів має за мету здобуття знань у фізичній, суспіль­ній і культурній галузях та про власну особистість.

Трансгресія заради себе — це вчинки пов'язані з розвитком себе самого або формуванням своєї індивідуальності згідно з власним проектом.