ВСТУП

Протягом всієї історії металургії перед металургами стояла задача підвищити якість металу. Для цього необхідно більш активно обновлювати застарілі основні фонди, вводити прогресивні технології й устаткування, удосконалювати структуру виробництва. Необхідно нарощувати випуск машин і агрегатів, що забезпечують повне технічне переустаткування базових галузей важкої індустрії, переходити від виробництва окремих машин до випуску технологічних ліній і комплексів з високим ступенем автоматизації, що істотно збільшує кількість продукції, що випускається, також впливає на її якість, тим самим підвищуючи конкурентоздатність як самої продукції, так і заводу, виробляючого її.

Мартенівське виробництво ВАТ "ДМЗ" - спеціалізується на виробництві вуглецевих, конструкційних, низьколегованих і легованих марок сталей.

Метою технічного переозброєння сталеплавильного виробництва є:

-виведення з експлуатації фізично і морально застарілого обладнання та заміна його на сучасне електросталеплавильне виробництво;

-розширення сортаменту в бік збільшення частки якісних марок сталей;

-підвищення якості продукції за рахунок застосування вчнепечной обробки, вакуумної обробки і розливання сталі на МБЛЗ;

-підвищення продуктивності праці;

- зниження енергоємності продукції за рахунок застосування найбільш сучасних електропечей, установок "піч-ківш", Установки вакуумно-кисневого зневуглецювання і МБЛЗ;

-підвищення конкурентоноспособності продукції;

-збільшення експортних можливостей продукції;

-збільшення умов праці та підвищення техніки безпеки виробництва.

Крім тогонамечается поліпшення екологічної обстановки за рахунок зменшення шкідливих викидів в атмосферу (установка сучасного металургійного та допоміжного обладнання, будівництво нових газоочисток і аспіраційних систем, висновок мартенівських печей, що працюють без газоочисток).

Розширення сортаменту і якості продукції, що випускається, підвищення її

конкурентоспроможності соотвецтвует вимогам ринкової економіки, а також має інші переваги при перекладі на електросталеплавильне виробництво сталі в мартенівському цеху, дозволять підняти рентабельність заводу, Тим самим збільшуючи грошові поступленія в бюджет міста за рахунок податків і, соотвецтвенно, збільшиться частка бюджету, що направляється на соціально-економічні потреби.

1. динаміка змін екологічної ситуації в регіоні

1.1 Природно - кліматична і фізико - географічна характеристика

Приналежність Донецького регіону до західної частини континентальної степової області робить його клімат помірковано континентальним. Зима в регіоні порівняно холодна і малосніжна, літо звичайне жарке і посушливе.

Річна кількість опадів складає від 400 мм у рік на Азовському узбережжі до 500 мм у рік на Донецьком Кряжі. Ця кількість опадів невелика, якщо врахувати, що весна, кінець літа й осінь, як правило, посушливі, а дощі носять короткочасний зливовий характер. Середнє значення відносної вологості складає 71 %.

Тривалість безморозного періоду – (150 – 170) днів у північній частині Донбасу і до 200 днів у південній.Агрокліматичесні умови сприяють виростанню теплолюбних сільськогосподарських культур (соняшник, баштанні, виноград). Середньорічні температури по регіону міняються не дуже істотно. Середня температура повітря в січні - від 4 ⁰С на узбережжі Азовського моря до 8 ⁰С у районі Дебальцеве; у липні - від 20 ⁰С на северо - сході до 23 ⁰С на півдні області.

Середньорічні позитивні температури в регіоні за останні 7 років стабільні, однак рівень середньорічних негативних температур знижується. Це призвело до того, що середньорічна температура повітря в Донецькій області за цей період знизилася на 1,3 ^оС.

У холодний час року переважають східні, південно-східні і північно-східні вітри, що формуються під дією азіатських антициклонів. У зимку вони обумовлюють морози і завірюху, навесні сильно висушують ґрунт і викликають курні бурі. Улітку переважають західні і північно-західні вітри, що нерідко приводять до посух. Середня швидкість вітру за останні 7 років знизилася з 4,3 м/с у 2006 році до 4 м/с у 2009 році [1,2].

Серед несприятливих кліматичних явищ варто виділити зимові відлиги, ожеледі, промерзання грунту, весняні заморозки, сухі східні вітри, град і части тумани.

Рельєф Донецької області горбкувато - рівнинний, з характерною сильною ерозією грунтів. Північна й центральна частина області це Донецький кряж, південна Приазовська височина. У ландшафтній структурі території області переважають степові височини й схили, степові рівнинні комплекси терас, а також горбкуватої, піщаної й лісової рівнини, річкові долини й балкова мережа . Типові ландшафти області - сильно розчленовані балками рівнини й височини, що переходять у заплавні ландшафти річкових долин, а також лиманні рівнини на морському узбережжі.

Донецька область розташовується на південно - східній окраїні Східноєвропейської платформи - одному з найбільших і щодо стійких ділянок земної кори. Кристалічна підстава платформи складається кристалічними сланцями, гнейсами й гранітами архею й протерозою. Осадовий чохол складається з відкладень палеозою, мезозою й кайнозою, що досягають потужності 35 км. У захоплюючу північ Донецької області Днепровсько - Донецькій западині Східноєвропейської платформи спостерігаються численні соляні куполи з покладами нафти, газу й кам'яної солі. Характерною рисою геологическої будови є наявність потужних відкладень кам'яновугільної системи в центральній і східній частинах області й вихід на поверхню інтрузивних утворень кристалічного щита в південних і західних районах[1,2].

1.2 Стан атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря є однією із самих серйозних екологічних проблем багатьох промислових міст. Вплив забруднення повітря на здоров'я людини виявляється через скорочення середньої тривалості життя, збільшення кількості передчасних смертей, ріст захворюваності і негативний вплив на розвиток дітей.

Держуправлінням при видачі дозволів на викиди шкідливих речовин, їхня кількість стабілізувалися на рівні 1893,7 тис.т/рік. Причому викиди від стаціонарних джерел постійно знижуються, а підтримка рівня загальних викидів здійснюється за рахунок росту кількості шкідливих речовин, які викидаються пересувними джерелами [1,3].

Забруднення атмосфери шкідливими речовинами робить значний вплив на здоров'я населення й екосистеми. По даним Державного комітету статистики України на частку Донецької області доводиться 34 % загальної кількості викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел у країні. Це кількість викидів забезпечується більш ніж 1200 підприємствами різних галузей промисловості.

Основними забруднювачами атмосфери в Донецькій області, які забезпечують 91 % валових викидів шкідливих речовин, є 7 коксохімічних підприємств, 5 теплових електростанцій 6 металургійних заводів, 120 шахт і гірничодобувних підприємств.

Хоча останнім часом у місті спостерігається тенденція зниження валових викидів шкідливих речовин, однак рівень забруднення атмосферного повітря залишається ще порівняно високим. Згідно статистичним даним існуюча кількість викидів шкідливих речовин забезпечується 170 підприємствами, однак основна частка викидів, 94 %, приходиться на АП "Шахта імені Засядько", 11 шахт Донецької вугільної енергетичної компанії, ЗАТ «Донецьксталь Металургійний Завод» и ВАТ «Донецьккокс»

Аналіз приведених даних показує, що за останні 10 років загальні валові викиди шкідливих речовин зменшилися на 15 %. При цьому викиди від промислових підприємств знизилися на 32 %, а викиди транспорту зросли на 76 %. Динаміка валових викидів Донецької області по рокам наведена у таблиці 1.1.

Аналіз складу викидів в атмосферу свідчить, що в 2009 році в порівнянні з 2004 роком знизилися викиди оксиду вуглецю (на 12 %), діоксиду сірки (на 44 %) і пилу (на 37 %), однак при цьому зросли викиди з'єднань азоту (на 48 %). У місті спостерігається тенденція різкого зменшення викидів метану, що вказує на зниження інтенсивності роботи шахт. Однак, зросли викиди шкідливих речовин на джерелах, зв'язаних з металургійним виробництвом і спалюванням палива.

Таблиця 1.1 – Динаміка валових викидів Донецької області по рокам, тис.т

Викиди речовин	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Усього викинуто забруднюючих речовин	1791,82	1835,4	1862,94	1864,68	1896	1921
Викиди речовин від стаціонарних дже-рел забруднення	1576,8	1598,3	1638,1	1629,18	1660	1533
Викиди речовин від автотранспорту	215,02	237,1	224,84	235,5	236	238

За даними Міністерства охорони навколишньої природного середовища з 53 міст, у яких проводяться спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних посадах, м. Донецьк входить у число 10 самих забруднених міст України. По валових викидах шкідливих речовин Донецьк займає третє місце після Кривого Рогу і Маріуполя [1,3].

У Донецькій області минулого року на одного жителя припало понад 390 кг викидів шкідливих речовин. Про це повідомили у Головному управлінні статистики Донецької області.

В цілому за минулий 2009 рік шкідливі викиди стаціонарними і пересувними джерелами в Донецькій області становили 1,8 млн.т/рік [1,2]

Разом з тим, за рахунок скорочення промислового виробництва викиди забруднюючих атмосферу речовин від стаціонарних джерел за 2009 рік зменшилися на 120 тис.т/рік, або на 7,3 %, і становили 1 533 тис.т/рік

Статистики зазначили, що понад 90% обласного обсягу шкідливих викидів стаціонарними джерелами утворюється на підприємствах металургійного комплексу, електроенергетики і вугільної промисловості. В результаті повітряний басейн зазнає значних навантажень, перш за все, в тих містах і районах, де розташовані ці підприємства: у Маріуполі, на який припадає 23 % обласних викидів, у Мар’їнському районі – 11 %, в м. Донецьку, Дебальцеве, Єнакієве, Макіївці, Харцизьку і Старобешевському районі - від 5 до 7 %.

Внаслідок надзвичайно високої концентрації в Донецькій області промислового виробництва і транспорту на регіон припадає більше чверті всіх викидів шкідливих речовин в атмосферу в цілому по Україні.

На території Донецької області накопичилося 6,5 млн. тонн небезпечних відходів виробництва, що становить майже по півтори тонни на кожного жителя. На початок 2010 року на території Донецького регіону було накопичено 6,5 млн. тонн відходів I - III класів небезпеки.

Всі промислові відходи поділяються на чотири класи небезпеки: перший клас – це речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; другий клас - речовини (відходи) високонебезпечні; третій клас - речовини (відходи) помірно небезпечні і четвертий клас - речовини (відходи) малонебезпечні. Таким чином, надзвичайно небезпечних, високонебезпечних і помірно небезпечних відходів виробництва на кожного жителя регіону, включаючи дітей, припадає майже по 1,5 тонни, констатували в облуправлінні.

У масштабах України в Донецькій області внаслідок надзвичайно високої концентрації промислового виробництва знаходиться майже третина небезпечних відходів виробництва країни [1,3].

У вересні минулого року Центральна геофизична лабораторія МНС встановила найкритичніший стан атмосфери на сході країни. Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса, Донецьк і Горлівка - найбрудніші міста України. За інформацією МНС, повітря в цих населених пунктах містить найбільшу кількість шкідливих речовин. Жителі промислових центрів дихають не тільки пилом, але і важкими металами, фенолом, фтористим воднем, бензапіреном, діоксидом азоту і іншими сполуками.

Таким чином, аналіз даних по змісту в атмосферному повітрі міста забруднюючих речовин у період з 2006 по 2009 роки і вивчення тенденцій у розвитку забруднення атмосфери показують, що в цілому екологічна ситуація не поліпшується. У 2009 році вона навіть різко погіршилася. По найбільш небезпечних інгредієнтах: діоксиду азоту, пилу, бенз(а)пірену і формальдегіду рівень забруднення атмосфери залишається високим.

1.3 Стан тваринного та рослинного світу

У свій час Донецькі степи славилися рослинною розмаїтістю. До початку XІ століття це була незаймана природна територія. Сьогодні Донецький край належить до тих районам України, де вплив людини на природу позначилося найбільше сильно. Велика частина степів розорана і ділянки природної рослинності, характерні для степової зони південно-заходу Східноєвропейської рівнини спостерігаються поза заповідниками вкрай рідко. На Донецьком кряжі зустрічаються діброви і байрачне лісу, на узбережжя Сіверського Дінця - соснові бори і заплавні ліси. Ліси займають 7,8 % території області, що складає 203,9 тис. га. Ліси області віднесені до І групи лісів і виконують винятково природоохоронні і рекреаційні функції. Більш 70 % лісових масивів мають штучне походження. По своїм природної особливостям Донецький регіон відноситься до зони досить сприятливої для виростання рослинності. У Донецькій області зареєстровано 1870 різних видів флори, що складає 40 % видів, представлених в Україні [1,2].

Сьогодні тваринний світ індустріального району не відрізняється розмаїтістю. Сучасна фауна представлена поруч степових і лісових тварин. В області нараховується близько 50 видів ссавців, 38 видів риб, 12 видів плазуючих і близько 300 видів птахів. Більш 270 видів тварин є рідкими для Донецького регіону. Загальна площа мисливських угідь в області складає 2018,9 тис. га. З них 80 % займають полючи, 13 % водноболотні площі і 7 % лісу і лісопосадки[3].

Ще більше 140 видів тварин є рідкими для регіону. У цілому на території області кількість копитних звірів (оленів, кабанів, козуль і т.д.) зросло. Кількість хутряних звірів (оцінка виконана по 15 промислових видах) також зросло, однак у регіоні в 2006 - 2009 р. істотно зменшилася кількість білок, нутрій, горностаїв і тхорів. Кількість птахів за останні 10 років виросло в 1,5 рази (оцінка виконана по 9 видам).

1.4 Стан грунтів та земельних ресурсів

Донецька область славиться чорноземами, потужність родючих шарів яких досягає товщини в метр і більш. На півночі і північно-східної області переважають родючі типові, звичайні і среднегумусні чорноземи, на півдні і південно-заході – мало гумусні. По долинах рік і балок зустрічаються лугові і лугоболотні чорноземи, переважно засолені ґрунти і болотнолугові ґрунту, на Азовських косах і по берегах Сіверського Донця - піски і супесі. Усього на карті області виділено близько 60 видів ґрунтів і ґрунтів. Земельний фонд Донецької області за станом на 01.01.2010 р. складає 2751,7 тис. га. Сільськогосподарськими угіддями зайнято 2096,8 тис. га. З них на ріллю приходиться 1656,7 тис. га. Сьогодні природних непорушених ґрунтів і земель у Донецькій області практично немає. Природні території збереглися лише в заповідниках і яке де на схилах Донецького кряжа і Приазовской височини [3] .

За рівнем вітряної й водної ерозії Донецька область перебуває на першому місці в Україні. У регіоні сконцентровано 66,2 % змитих сільськогосподарських угідь, з них 66,5 % (відсоток до загальної площі цих земель). Деградуючі по різних причинах землі становлять 85,8 % загальної площі сільськогосподарських земель, а деградуючі – близько 90 % загальної площі по області. Висока еродованість ґрунтового покриву спостерігається в Артемовському, Тельманівському, Старобешівському, Першотравневому, Володарському, Слов'янськом, Шахтарському й Мар’їнським адміністративних районах.

Однієї з основних причин деградації агроландшафтів області, є високе освоєння й розораність території. У середньому по Україні розораність території становить 59,6 %, а по Донецькій області цей показник рівняється 63,6%.

Для грунтів міст регіону характерне: коміркове забруднення важкими металами й нафтопродуктами, порушення кислотно - лужного балансу й фізико-механічних властивостей (знижена вологоємність, підвищене ущільненість ґрунту, кам’янистість), наявність включень будівельного й побутового сміття, низький зміст у ґрунтах живильних елементів, що пов'язаний з інтенсивним техногенним навантаженням. Все це веде до погіршення санітарно-гігієнічних, екологічних і біосферних функцій міських ландшафтів.

Найбільш високий рівень забруднення ґрунтів пестицидами відзначений у містах Артемовськ, Харцизьк, Макіївка, Горлівка й Дружківка, а також у Мар’їнському і Ясиноватском районах.

1.5 Стан гідросфери

Територія міста Донецька в гідрографічному положенні відноситься до вододілу басейну Дніпра і басейну рік Приазов'я.

Загальний обсяг скинутих у поверхневі водні об'єкти стічних вод в 2009 році склав 1653 млн. м³. При цьому, скидання стічних вод без очищення виріс із 138,7 до 140 млн. м³. Головними забруднювачами водних об'єктів, як і раніше, залишаються металургійна й коксохімічна промисловості (заводи Маріуполя, Єнакієве, Макіївки, Авдіївки й Донецька), вугільної галузі й енергетики. Разом зі стічними водами у водойми регіону надходить значна кількість забруднюючих речовин. В 2009 році було скинуто 484 тис. т/рік сульфатів, 183,7 тис. т/рік хлоридів, 12,7 тис. т/рік нітратів, 85 тис. т/рік нафтопродуктів. У воді практично всіх рік області спостерігається підвищений зміст солей. Із основних причин цього є скидання високомінералізованих шахтних вод, з якими в ріки поступає більше 1 млн. т/рік солі. В загалі для порівняння змін в таблиці 1.2 відображено стан водних ресурсів Донецької області по рокам [3].

Серед водяних об'єктів міста варто виділити 4 малі ріки, а також 108 водойм, із площею водяного дзеркала більш 1 га, з них 6 водоймищ і 72 ставка. Загальна площа водойм і ставків складає 640,8 га, обсяг водяних ресурсів - 22460,6 тис. м³ [13]. Основною рікою, що протікає через центр міста, є Кальміус

Таблиця 1.2 – Стан водних ресурсів Донецької області по рокам, млн. м³

Скиди	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009
Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об’єкти	740	745	750	735	746

Приплив підземних вод у ріки відіграє істотну роль для рік Донецького Кряжа, де долини урізаються в товщу гірських порід і дренують водоносні обрії. Підземний стік становить от 50 % обсягу стоку рік Донецького Кряжа до 10 % для других рік. Мінералізація підземних вод коливається в межах от 800 до 2700 мг/л.

Екологічний стан водяних об'єктів міста нерозривно зв'язано з якістю води в ріці Кальміус і її припливах. Тривале інтенсивне водоспоживання і скидання стічних вод істотно погіршили стан місцевих водотоків і басейну ріки Кальміус.

Харчування ріки відбувається за рахунок весняного сніготанення, джерел, що скидаються шахтних і промислових вод і санітарних спусків води з каналу Сіверський Донець. У літню пору в Кальміусе при зниженні рівня води різко зменшується зміст кисню і росте бактеріальне забруднення. Вода у водяних об'єктах міста за багатими показниками не відповідає вимогам діючих норм. Загальне скидання стічних вод у поверхневі водойми міста складає 160 – 175 млн. м³/рік [14]

За даними статистичної звітності про використання водяних ресурсів, у даний час у м. Донецьку нараховується близько 200 підприємств водокористувачів, з яких 40 підприємств скидають поворотні води в ріки і водойми міста. Кількість використовуваної прісної води складає в середньому 130 – 140 млн. м³/рік.

На господарсько-питні нестатки направляється 70 %, а для забезпечення виробничих процесів 26 % загальної кількості прісної води. Скидання стічних вод по місту Донецьку складає в середньому 160 - 170 млн. м³/рік. Кількість стічних вод, що скидаються, перевищує кількість використаної води, що порозумівається значним обсягом стічних шахтних вод.

З 78 ставків і водоймищ міста 24 водойми призначені для рекреації, 6 для риборозведення, інші застосовуються для технічного водопостачання і чи зрошення використовуються як відстійники.

Аналіз забруднення води в ріці Кальміус показує, що відхилення показників якості води від прийнятих санітарних нормативів охорони поверхневих вод від забруднення спостерігаються по нафтопродуктах, кобальту, магнію, сульфатам, зваженим речовинам і сухому залишку. У Кальміусе за останні 10 років зафіксоване постійне збагачення вод мінеральними формами азоту. Що стосується важких металів, то концентрація має тенденцію до зниження. Сольове забруднення поверхневих вод зв'язано зі скиданням у річкову мережу шахтних і промислових вод, а також сільськогосподарською діяльністю людини. Екологічна оцінка якості води ріки Кальміус приведена таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Динаміка зміни якості води в ріці Кальміус, мг/дм³

Показники	Роки
	1947-1949	1994-1996	2007-2009
Мінералізація	3160	3750	4590
Азот амонійний	19,8	0,24	0,58
Азот нітратний	36,0	2,2	19,8
Азот нитрітний	20	0,10	0,4
Фосфати	-	0,32	0,83
БСК5	-	2,4	3,2

У цілому екологічну ситуацію з забрудненням водяних об'єктів варто характеризувати як складні, потребуючі розробки і застосування комплексу заходів для поліпшення екологічного стану рік і водойм міста.

1.6 Радіаційна обстановка у регіоні

Об’єктів атомної енергетики, уранодобувної та уранопереробної промисловості на території Донецької області немає. Радіаційнонебезпечних об’єктів в області не зареєстровано.

В області є законсервоване сховище радіоактивних відходів, яке розташоване на землях Донецького казенного заводу хімічних виробів (ДКЗХВ).

За архівними даними, в цьому сховищі знаходиться 159 упаковок РАВ з суммарною активністю 310,145 г екв. Радію. За оцінками спеціалістів, загальна активність РАВ на теперішній час становить близько 20 Кі. Основні радіоактивні ізотопи, які знаходяться в сховищі, - кобальт – 90, радій – 226 та цезій – 137.

У Донецькій області 76 підприємств (крім медичних) використовуються для різних технологічних потреб близько 1500 джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) сумарною активністю близько 1700 кюрі. Серед цих підприємств 40 (52,8%) – це підприємства вугільної промисловості, 12 (15,8 %) підприємств металургійної промисловості, інші відносяться до підприємств гірничодобувної, хімічної промисловості, машинобудування та інші. В Донецький області у цілому радіаційний фон у межах встановлених норм .

2 Характеристика підприємства як основного джерела забруднювача атмосферного повітря

Донецький металургійний завод - одне з найстаріших металургійних підприємств півдня України.Основні відомості о підприємстві наведені у таблиці 2.1.

За багато років роботи завод заслужив репутацію надійного постачальника високоякісної продукції. Про це свідчать сертифікати відповідності, видані незалежними сертифікаційними центрами: Англійським і Німецьким Регістрами Ллойда, Російським Морським Регістром Судноплавства, Французьким і Норвезьким Бюро Веритас, Укрсепро.

Система менеджменту якості ВАТ «ДМЗ» сертифікована технаглядним суспільством TUV NORD у відповідності зі стандартом EN ISO 9001:2000.

Споживачами продукції є 45 регіонів України, Росія, Бєларусь, Узбекистан, Азербайджан, Естонія, Литва, а також 17 країн світу (Південно-Східна Азія, Близька Схід, Західна і Східна Європа, Африка).

ВАТ «Донецький металургійний завод» було створено у результаті реструктуризації металургійних виробництв ВАТ «ДМЗ».

На підприємстві здійснюється повний контроль кожного етапу виробництва й обробки сталі: починаючи від підготовки скрапу і закінчуючи упакуванням готової продукції.

Таблиця 2.1 – Основні відомості о підприємстві

Найменування підприємства	ВАТ «Донецький металургійний завод»
Поштова адреса	83062, Донецьк, вул. Ткаченко, 122
Голова правління	Рижинков А.Н.
Міністерство, відомство, якому належить підприємство	-
Вид економічної діяльності	Виробництво металу
Зведення про службу охорони атмосферного повітря	Атестована лабораторія по контролю за станом атмосфери

При початковому положенні сталеплавильне виробництво прийнято у складі шести мартенівських печей меткої по 153 т годної сталі кожна, працюючих основним скрап - рудним процесом, і виплавляючих вуглецеві, конструкційні, низьколеговані і леговані марки сталей. В роботі знаходиться 5 мартенівських печей, 6-а піч знаходиться в ремонті або в резерві [5].

Опалювання мартенівських печей № 2, 6, 8 здійснюється природним газом з донним перемішуванням киснем. Печі № 3, 5, 7 працюють на суміші коксового і природного газу. Мазут для карбурування факела не використовується.

В якості шихти використовуються металевий лом, стружка, рідкий чавун, залізняк, вапно, феросплави, легуючі добавки і інші. Рідкий чавун подається в ковшах з міксерного відділення.

Виплавлена в мартенівських печах сталь розливається в ізложниці.

Неорганізовані викиди забруднюючих речовин в мартенівському виробництві сталі утворюються:

- при заливці металолому в піч;

- при розвантаженні і відвантаженні сипких шихтових матеріалів;

- при переливах чавуну в міксерному відділенні і в розливному прольоті;

- при роботі мартенівських печей і вибиванні з них через вікна завалень димових газів в головній будівлі мартенівського цеху;

- при розливанні в ізложниці.

Всі неорганізовані викиди потрапляють в атмосферу через аераційний ліхтар – джерело № 8. Організаційні викиди забруднюючих речовин від мартенівських печей викидаються в атмосферу через димарі без очищення – джерело № 2, 3, 4, 5, 6, 7.

Димові гази від мартенівських печей містять в своєму складі такі забруднюючі речовини як пил, що містить близько 65 % оксидів заліза, оксиди азоту, діоксиди сірки, оксид вуглецю. Залежно від періодів плавки (заправка, завалення, злив чавуну, плавлення, кипіння, доведення, випуск), змінюється секундний валовий викид шкідливих речовин, характерний для кожного періоду плавки [5].

Максимальне пилевиділення спостерігається в період завалення, зливу чавуну і продування киснем. Одночасно кисень подається в 2 мартенівські печі з 5 працюючих.

В цеху встановлено два стенди для сушки ковшів. Від одного стенду викид NO₂ і CO в атмосферу – організований, через димар, від іншого – неорганізований в аераційний ліхтар плавильного прольоту.

Із зони газорізки виділяється пил, оксид вуглецю і азоту діоксид, які віддаляються за допомогою витяжної вентиляції і викидаються в атмосферу без очищення.

Утворення азоту діоксиду знаходиться залежно від теплового навантаження печі, надлишку кисню, а оскільки ці чинники не постійні в часі, то за наслідками прямих вимірювань, концентрація азоту діоксиду в димових газах коливається в широких межах.

На печах, опалювальних природним газом, максимальні викиди сірки діоксиду з димовими газами спостерігається в період зливу рідкого чавуну. Цей період продовжується в впродовж 10 - 15 хвилин, а між зливами сталі викиди незначні.

Основними джерелами забруднення сталеплавильного виробництва які проходять газоочистку:

- установка «піч - ковш» (технологічні гази від установки, що відходять, «піч - ківш» і аспіраціонне повітря системи подачі сипких і феросплавів). Установка обладнана газоочисткою. В атмосферу викидається пил,оксид вуглецю, сірки діоксид та діоксид азоту;

- дугова сталеплавильна електропіч ДСП-150. Технологічні викиди від 4-го отвору печі, неорганізовані викиди від витяжної парасольки над піччю, викиди системи аспірації печі і установка підготовки сипких феросплавів прямують на газоочистку печі, після чого в атмосферу викидається пил, оксид вуглецю, сірки діоксид та діоксид азоту. Висота труби H = 60 метрів;

- сушильний барабан ділянки підготовки сипких і феросплавів. Димові гази прямують на газоочистку. В атмосферу викидається пил і діоксид азоту;

Шахтний пил для випалення вапна. Після газоочистки в атмосферу викидається пил і діоксид азоту.

Джерела забруднення сталеплавильного виробництва які не проходять газоочистку:

- при різанні заготівок і розливанні сталі. Виділяються шкідливості – пил, викидаються в атмосферу через аераційний ліхтар.

-установки сушки і розігрівання промковшей. Через витяжні труби в атмосферу потрапляють викиди оксид вуглецю та діоксин азоту;

Початкові дані по викидах в атмосферу від електропечі ДСП-150 прийняті на підставі досліду проектування інститутом електросталеплавильних цехів і керуючись науково - дослідними роботами.Дані по викидах від печей випалення вапна прийняті по «Нормах технологічного проектування і техніко – економічних показників вапняних цехів підприємств чорної металургії» [3] . У таблиці 2.2 наведено валові викиди шкідливих речовин на проектне положення.

Таблиця 2.2 - Валові викиди шкідливих речовин на проектне положення

Назва речовини	ПДК м.р., мг/м3	Клас небезпеки	Викид в атмосферу
1	2	3	4
Оксид заліза	0,04	3	134,54
Оксид кальцію	0,05	3	83,865
Манган та його сполуки	0,01	2	3,5
Пил неорганічний, ω(SiO2 > 20%)	0,5	3	72,06
Продовження таблиці 2.2
1	2	3	4
Пил графіту	0,15	3	34,56

Кальцію карбонат	0,05	3	24,44
Оксид нікелю	0,001	2	0,45
Пил кам'яновугільний	0,1	-	0,34
Хром (ІІІ) сполуки	0,01	-	1,4
Діоксид азоту	0,085	2	285,38
Діоксид сірки	0,5	3	98,03
Оксид вуглецю	5,0	4	1324,83
Всього, у тому числі			2063,4
-твердих			355,15
-газоподібних			1708,24

Технічнім удосконаленням сталеплавильного виробництва передбачається заміна морально застарілого мартенівського виробництва сталі на сучасне електросталеплавильне виробництво з безперервним розливанням сталі.

Водиться в експлуатацію електропіч ДСП - 150 з системою подачі рідкого чавуну являеться однією з самих зроблених з технологічної точки зору.

Технологія отримання сталі в ДСП - 150 сприяє зменшенню викидів шкідливих речовин в атмосферу за рахунок наступних технологічних особливостей:

- скорочення процесу плавлення за рахунок використовування рідкого чавуну, а також скорочення процесів доведення і рафінування, завдяки перенесенню операцій рафінування «піч – ковш», дозволяє понизити кількість сірки, перехідної з шлаку в газову фазу;

- велика кількість сірки залишається в шлаку, який при випуску сталі «відсікається» і не йде на установку «піч - ковш».

Для ведення оптимального технологічного процесу плавки в електропечі передбачається автоматизована система управління технологічним процесом (АСУТП). При цьому будуть забезпечені оптимальні витрати і співвідношення кисню і природного газу, що дозволяють значно понизити енергоємність продукції і викиди оксидів азоту в атмосферу.

Всі ці особливості, як технологічне, так і конструктивне значності знижують виділення неорганічних викидів і дозволяють використовувати для очищення пилегазоповітряної суміші, що виділяється, газоочистку меншої продуктивності, ніж для звичайних електропечей [5].

Крім того, при розливанні сталі в ківш скорочується площа розливання металу порівняно з розливанням в ізложниці, що також зменшує винесення шкідливих речовин в ліхтар цеху.

Всі місця пересипок на конвеєрних лініях і бункерних естакадах оборудуються захисними кожухами, від яких проводиться аспіраціонне відсмоктування запорошеної суміші з подальшою передачею її на газоочистку.

Зниження шкідливих викидів в атмосферу при сушці сталерозливальних і проміжних ковшів досягається за рахунок наступних технічних заходів:

- скорочення витрат газу за рахунок скорочення втрат тепла через кладку, втрат тепла в оточуючу середовище;

- застосування досконалих газогрілочних пристроїв з автоматичним співвідношенням «газ – повітря», що забезпечує повне зниження газів з мінімальним надлишком повітря.

При будівництві установки «піч - ковш» передбачається споруда нової газоочистки, призначеної для очищення від пилу:

- газів, що відходять, від установки «піч - ковш»;

- аспіраційного повітря системи подачі сипучих і феросплавів.

Продуктивність газоочистки установки «піч - ковш», з урахуванням підсосу повітря на розбавлення газів, що відходять, і підключення системи аспірації, складає 152 тис. м³/год. Газоочистка обладнана рукавним фільтром з імпульсною регенерацією і димососом. Перед фільтром для захисту рукавів від прогорання і уловлювання великим за розмірами пилу встановлюється іскрогасник.

Кінцева запорошенність після очищення в рукавному фільтрі не більше 20 мг/м³. КПД очищення складає 99,1 %. Обчищене повітря викидається в атмосферу через витяжну трубу діаметром 2,0 м заввишки 45м.

Уловлений рукавним фільтром пил вивантажується в контейнери і автотранспортом вивозиться на утилізацію.

За шахтною прямотічно – противотічною піччю випалення вапняку встановлюється газоочистка.

Газоочистка складається з електрофільтру, за яким встановлений димосос ДН-17. В газоочистку печі поступає 50,0 тис. м³/год газоповітряної суміші, що складається з технологічних газів відведенних від печі, а також запорошене аспіраціоне повітря [5].

Після димососа обчищена до 70 мг/м³ газоповітряна суміш з температурою 100 ⁰С відводиться на витяжну трубу діаметром 1,8 м і заввишки 45 м.

У таблиці 2.3 наведено показники роботи газоочистки і системи аспірації.

Таблиця 2.3 - Показники роботи газоочистки і системи аспірації

Найменуваная об'єкту	Об'єм пилоповітряної суміші, м3/ч	Показники
		Тип пилеочистних апаратів		Обсяги пилу, мг/м3		Ефективність очищення %	Витяжна труба, м
		1 ступінь	2 ступінь	до очищення	після очищення		діаметр	висота
Газоочистка установки «піч - ківш»аспірацией системи подачі сипких і феросплавів	1152000	Іскрогасник	Рукавний фільтр	22236,7	220	99,1	2 2,0	4 45

Вивід із експлуатації застарілих мартенівських печей, вибір сучасного технологічного устаткування, заходи щодо захисту атмосфери технологічного характеру, а також високоефективне очищення технологічних газів і аспіраційного повітря дозволили зменшити викид шкідливих речовин в атмосферу порівняно з існуючим положенням. У таблиці 2.4 наведено валові викиди в атмосферу на існуюче положення.

Таблиця 2.4 - Валові викиди в атмосферу на існуюче положення за етапам реконструкції

Назва речовини	Валові викиди в атмосферу (т/рік)
	Існуюче положення		Проектне положення
			І етап		ІІ етап		Повний розвиток
1	2		3		4		5
Пил загальний,у тому числі	992,59		1000,85		345,578		355,15
Оксид заліза	560,23		563,96		129,17		134,54
Оксид кальцію	83,865		80,51		54,00		53,43
Манган та його сполуки	9,47		9,816		3,47		3,5
Пил неорганічний, ω(SiO2 > 20%)	283,06		284,8		71,2		72,06
Кальцію карбонат					24,44		24,44
Оксид нікелю			0,45		0,45		0,45
Хром (ІІІ) сполуки	1,4		1,4		1,4		1,4
Пил кам'яновугільний	-		-		0,34		0,34
Пил графіту		86,4		86,4		86,4	86,4
Газові домішки:
Діоксид азоту		2031,76		2036,03		277,18	285,38
Діоксид сірки		280,256		293,086		97,87	98,03
Оксид вуглецю		2173,44		2183,836		1316,113	1324,83

Із таблиці можна сказати, що проектне положення по валовим викидам в атмосферу першого етапу не на багато перевищує існуюче положення.

2.2 Характеристика підприємства як головних джерел забруднення гідросфери регіону

Раціональне використовування і охорона водних ресурсів від забруднення шкідливими речовинами регулюється законодавчими і нормативними документами, які об'єднуються в систему водного Законодавства – Водний Кодекс України.

Згідно ст. 49 Водного Кодексу України кожне підприємство повинне одержувати дозвіл на спеціальне водокористування, де вказані ліміти споживання води, забираємої із джерел, об'єми скидань стічних вод і концентрації забруднюючих речовин, що скидаються у водоймища [13] .

ЗАТ «Донецьксталь – МЗ» має дозвіл на спецводокористування № Укр – Дон – 2862 від 06. 05. 07 р. терміном дії до 01.07.10 р.

Підприємство здійснює скидання шкідливих речовин у водоймища по чотирьох випусках, згідно з Держуправлінням екології і природних ресурсів.

Мартенівський цех (скидання дебалансових вод оборотного циклу мартенівських печей в зливову каналізацію КХЦ, а потім в р. Кальміус).

В систему оборотного водопостачання мартенівських печей скидається: забруднені води вторинного охолоджування, скидання від ділянки кондиціонерів, продування оборотного циклу печі – ковша, від мартенівського цеху і з оборотного циклу сталеплавильних газоочисток. Всі ці скидання приводять до забруднення води в оборотному циклі і дебалансу.

Концентрація забруднюючих речовин в стічних водах випуску № 4 за 2007 р, 2008 р. і 2009 р. приведена в таблиці 2.5 (мг/дм³).

Таблиця 2.5 – Концентрація забруднюючих речовин в стоках випуску 4

Забруднююча речовина	ПДК	Роки
		2007	2008			2009
1	2	3	4			5
Зважені речовини	20	27		20	13
Продовження таблиці 2.5
1	2	3		4	5
Хлориди	350	548		518	366,7
Сульфати	560	485		658	526
Азот аммонійний	1,0	7,5		12,0	10,63
Нітрит	1,0	7,5		7,12	5,9
Нітрати	15	10,31		15,93	15,5
Залізо	0,3	0,61		0,42	0,33
Фосфати	2,0	0,92		1,18	0,53
Нафтопродукти	0,3	0,3		0,21	0,3
Хром (+6)	0,03	0,04		0,032	0,026
Марганець	0,1	0,095		0,087	0,078

З таблиці № 2.5 видно, що спостерігаються перевищення встановлених гранично – допустимих концентрацій (ГДК) по хлоридах, азоті амонійному, нітратах, нітриті і залізі.

Є несанкціоноване скидання продувочної води з градирні № 4 ТЕЦ – ПВС і продування казанів [14].

Дані про фактичні скидання за 2007 р., 2008 р. і 2009 р. представлені в таблиці 2.6 (т/рік).

Таблиця 2.6 – Фактичні скидання стічних вод випуску № в 4 р. Кальміус

Забруднююча речовина	2007	2008	2009
1	2	3	4
Зважені речовини	0,4	0,146	2,69
Хлориди	7,8	3,79	75,95
Продовження таблиці 2.6
1	2	3	4
Сульфаті	6,9	4,816	108,94
Азот амонійний	0,3	0,087	2,202
Нітрит	0,1	0,052	1,22
Нітрати	0,2	0,116	3,21
Залізо	0,0087	0,003	0,068
Фосфати	0,0132	0,0086	0,110
Нафтопродукти	0,0043	0,001	0,062
Хром	0,0006	0,0002	0,0054
Марганець	0,007	0,0006	0,016
Всього:	15,7338	9,0204	194,4734

Об'єми скидань стічних вод за 2007, 2008, 2009 роки представлені в таблиці 2.6 (тис. м³/рік).

Аналіз структури складу і об'ємів скидання показує, що концентрація шкідливих речовин у випусках по окремих інгредієнтах (залізо, нафтопродукти, хлориди) трохи перевищує встановлені гранично – допустимі скидання.

Враховуючи невисоку концентрацію забруднюючих речовин в стоках заводу, довести їх до нормативів складає значні технічні складнощі і економічно не виправдано.

Якість води промислових стоків дозволяє використовувати її для поповнення існуючих оборотних циклів. В той же час, якість вод, що скидаються, показує, що ці води можуть використовуватися в оборотних циклах заводу [13].

Необхідна розробка схеми упровадження безстічної системи водопостачання підприємства.

2.3 Поводження з твердими та рідкими відходами

В результаті виробничої діяльності на металургійному комплексі утворюються виробничі і побутові відходи, які можна підрозділити по двох показниках: по класах небезпеки і по хімічному складу [8].

а) По класах небезпеки (Санітарні правила № 3183 – 84 від 29,12,84):

1) відпрацьовані ртутні лампи;

2) відпрацьовані нафтопродукти і інші відходи;

3) шпали дерев'яні і відходи, що містять кольорові метали;

4) шлаки, шлами і пил металургійного виробництва, побутові відходи.

б) по хімічному складу (реєстрові карти, затверджені Держуправлінням екології і природних ресурсів № 2 від 13.09.2001 р.):

- металовмісні – не доливки, лом чорного і кольорового металу, стружка чорного і кольорового металу, скрап чорного і кольорового металу, литки чорного і кольорового металу;

- залізовмісні – шлами доменного г/о, прокатних цехів, окалина, пил плавильний;

- кальційвмісні – шлаки сталеплавильні, шлам, відходи вапна;

- кремнійвмісні – відпрацьовані формувальні суміші, відходи абразивних матеріалів, флюсу, будівельні і шпали ж/б;

- інші відходи металургійного виробництва.

Не класифікуються відходи від зачистки вагонів (виробниче сміття, сміття з території), будівельні і побутові відходи. Дані види відходів великотоннажні і розміщуються в місцях організованого складування. Відходи які містять чорні і кольорові метали, кальцій і кремній являються цінними [8]. Склад утворених відходів приведено в таблиці 2.7

Таблиця 2.7 – Склад відходів металургійного комплексу

Відходи металургійного комплексу
Кальцієвмісні відходи	Шлаки доменного цеху, шлам разливмашин, шлаки мартенівського цеху, відходи випалення вапна, шлаковата, базальтовий картон.
Кремнійвмісні відходи	Відходи флюсу, відходи скла, перлит, шпали ж/б, керамічні лодочки, відпрацьовані формувальні суміші, відходи абразивних матеріалів.
Відходи, що містять кольорові метали	Ртутні лампи, шлами гальваніки, акумулятори, лом кольорових металів, шлаки кольорового литва.
Інші відходи по категоріях	Графітвмісткі відходи, деревовмісткі відходи, відходи текстиля, відходи, що містять нафтопродукти, макулатура, відходи упаковки.
Металвмісткі відходи	Недоливання, літники сталеві, літники чавунні, бочкотара, відпрацьовані зварювальні електроди, стружка чорних металів, скрап сталевий, скрап чавунний, лом чорних металів.
Залізовмісткі відходи	Пил колошниковий, окалина прокатна, шлам доменних г/о, шлам шламонакопичення, шлам прокатного цеху.

Структура руху відходів металургійного комплексу приведена на рисунку 2.1.

Сировина, матеріали

Продукт виробничої діяльності

Відходи виробництва

Використання на виробництві

Виробничий процес

Реалізація на сторону

Складування на відходи

Рисунок 2.1 – Структура руху відходів

Дана структура показує освіту і рух відходів виробництва. Будь-який виробничий процес починається з постановки сировини і матеріалів. Виробництво продукції спричиняє за собою утворення кінцевого продукту і утворення відходу виробництва. Відходи виробництва можливо використовувати на підприємстві, але якщо на підприємстві немає технології утилізації, використовування відходів, тоді вони реалізуються стороннім споживачам або складуватимуться на відвали.

Металургійний комплекс має 71 вид промислових відходів, з них 25 видів відходів вивозиться на звалища, 10 видів відходів знищуються на підприємстві, 11 - використовуються на підприємстві, 9 – йдуть стороннім споживачам, 14 – реалізуються, 2 – заскладовані, але не що використовуються [8] .

Кількісні показники руху за 2007, 2008, 2009 р.р. представлені в таблиці 2.8

Таблиця 2.8 – Рух металовмісних відходів,т.

Найменування відходу	Утворення			Використання
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Недоливання	4602,4	3570	4085	4602,4	3570	4085
Стружка	758,54	695,25	671	758,54	695,25	671
Літники сталеві	5454	3995	4408	5454	3995	4408
Скрап сталевий	12888	11206	12222	12888	11206	12222
Скрап чавунний	18520	9228	5901	18520	9228	5901
Оброблені зварювальні електроди	19	12	13	19	12	13
Металева тара	1,5	0,7	0,4	1,5	0,7	0,4
Брухт	17309	15012	17886	17309	15012	17886
Літники чавунні	597	413	101	597	413	101
Обрізу	104930	117904	112471	104930	117904	112471
Всього	165079,4	162036	157758,4	165079,4	162036	157758,4

Аналіз таблиці показує, що кальцієвмісні відходи використовуються на підприємстві повністю.

Реалізація залізовмісних відходів складає 45 – 60 % від утвореного. При цьому із залізовмісних відходів реалізується тільки колошниковий пил. Крім того, має тенденція збільшення використовування окалини у себе на виробництві в 2008 р. в порівнянні з 2007р [8] .

Хімічний склад відходів дозволяє визначити, які види відходів можливо використовувати на підприємстві, які необхідно реалізувати на сторону. FeO від 8, 5 – 49,7 %, Fe₂O₃ від 19,99 – 69, 96%, Fe_заг. від 24,2 – 65 %. Такий процентний вміст заліза і його оксидів говорить про те, що залізовмісні відходи можна використовувати на металургійному комплексі практично в повному об'ємі. Окалина прокатна реалізується стороннім організаціям в об'ємі 60 – 78 %, 21 – 40 % передається на використовування в мартенівський цех у відділення підготовки складів. Пил колошниковий відвантажується на цементні заводи в повному об'ємі. Такий вид відходу, як пил г/о печі – ковша почав утворюватися недавно, тому питання використовування даного виду на підприємстві не опрацьовувалося, через що ці відходи вивозяться залізничним транспортом на шлакові відвали. Пил плавильний утворюється при очищенні приладів у момент ремонту мартенівських печей і вивозиться повністю на Полежаковські шлакові відвали. Використовування її в металургійному виробництві проблематично, оскільки містить 8,22 % сірі.

Утилізація шлаків кальційвмісних відходів мартенівського виробництва, з яких – 0,2 % реалізуються стороннім споживачам, 0,01 % - використовується на підприємстві, частина 99,79 %, що залишилася складуються на Полежаковських відвалах. Для реалізації шлаків необхідна розробка технології переробки і використовування їх в стройіндустрії. Решту кальційвмісних відходів необхідно максимально використовувати у виробництві або реалізувати на сторону.

Утилізація кремнійвмісних відходів складає 6,6 – 7,5 %. Це говорить про те, що не перероблялося питання про реалізацію даних видів відходів стороннім споживачам і використані у себе на металургійному комплексі. Рух кремнійвмісних відходів відбувається так: відпрацьовані формувальні суміші повністю складуються на Полежаковських відвалах, відходи абразивних матеріалів (100 %), включаючи абразивно металургійний пил вивозяться на відвали, відходи флюсу так само (100 %) складуються на Полежаковських відвалах, а будівельні відходи (100 %) вивозяться на Ларінський полігон промислових відходів.

Відходи, що містять кольорові метали на відвали не вивозяться, оскільки вони є ресурсоціними і в основному використовуються на підприємстві (83 % від об'єму освіти), а ті що залишилися (17 %) – реалізуються стороннім споживачам.

Всі відходи металургійного комплексу, які не використаються на підприємстві і не реалізуються стороннім споживачам, вивозяться і складуються на Полежаковських відвалах, які розташовані в південній частині Ленінського району м. Донецька.

Полежаківські відвали раніше належали ВАТУ «ДМЗ», з лютого 2005 р. відвали перейшли до складу ЗАТ «Донецьксталь» - МЗ» згідно з угодою аренди № 392631. До складу Полежаківських відвалів входять три ділянки: шлакові відвали, відвали промислово - виробничих відходів і шлаконапичувачі ( не експлуатується з 1999 р.). Характеристика Полежаківських відвалів згідно геодезичній зйомці проведеної в 2009 р. приведена в таблиці 2.9

Таблиця 2.9 – Характеристика Полежаківських відвалів

Найменування МУО	Кількість розміщених відходів тис. т.	Відведено землі, га	Зайнято фактично 01.01.09 г.,га	Рік початку експлуатації	Закінчення експлуатації
1	2	3	4	5	6
Шламонакопи-чувач	14,240	33,5057	16	1979	1999
Відвали промислово-виробничих відходів	678,623	18,4237	18,4237	1976	-
Продовження таблиці 2.9
1	2	3	4	5	6
Шлакові відвали	12071,541	48,8025	48,8025	1977	-

Відходи, розміщувані на відвалах, є джерелом забруднення навколишнього середовища. Небезпечні промислові відходи містять токсичні речовини, які прямо або побічно завдають шкоди здоров'ю людей, пригнічують життєздатність тварин і приводять до необоротних несприятливих зсувів. Так, в районі розміщення відходів металургійного комплексу при вивантаженні відходів має місце пильність, що приводить до забруднення атмосфери. Погіршення екологічної обстановки на підприємстві і в місті у зв'язку з неефективним використовуванням відходів обумовлено тим, що на межі санітарно - захисної зони Полежаківських відвалів перевищення концентрацій забруднюючих речовин складає 3,81 ГДК по пилу і 1,5 ГДК по сірководню.

Крім того, при розміщенні відходів на відвалах займаються нові території, забруднюються грунти, підземні води. На сьогоднішній день на Полежаківських відвалах ведуться роботи ТОВ ПФК «Рутекс» по розробці відвалів з тим, що вивільняються території для подальшого складування відходів заводу. Так, за період своєї роботи з 2007 року включаючи перше півріччя 2009 року вивезено з відвалів 2587 тис. т відходів.

Аналіз стану складування відходів виробництва на Полежаківських відвалах показує, що:

- можливості подальшого розміщення відходів на відвалах знайти проблематично зважаючи на обмежену площу відвалів;

- заскладувальні відходи при розробці відповідних технологій можуть бути використаний як вторинна сировина в металургійному і будівельному виробництвах;

- відвали є джерелом забруднення атмосфери пилом.

1. У разі вирішення питання реалізації або використовування на підприємстві металургійного комплексу нині що складуються на відвалах відходів розмір екологічних платежів буде зменшений.

2. Подальше складування відходів на відвалах проблематично, оскільки погіршується екологічна обстановка навкруги Полежаківських відвалів і зменшується корисна площа під складування, якщо найближчим часом не вирішиться питання по реалізації відходів, заскладованних на Полежаківському відвалі, то ця ситуація створить проблематичну обстановку для подальшого складування відходів.