- •1. Український центр Європи
- •2. Багатство української мови
- •3. Цілюща сила пісні і любові
- •4. Перлина Поділля
- •5. Захоплення
- •6. Символ щедрого таланту.
- •7. Найбільша святість
- •8. Хай живе і благоденствує Україна!
- •9. Першоджерела історичної пам’яті.
- •10. Реймське Євангеліє
- •11. Стодзвонні джерела
- •12. Поетична біографія українського народу.
- •13. Коштовні пам’ятки Київської Русі
- •14. Мистецтво спілкування
- •15. Унікальність коктебеля.
- •16. Шлях до гармонійної особистості.
- •17. Відкриття обручки.
- •18.Сскам’янілі дерева
- •19. Учитель
- •20. Книжка й комп’ютерні технології
- •21. Інформаційні ресурси інтернету.
- •22. Наслідки технічного прогресу.
- •23. Несподівана зустріч
- •24. Космічні дослілження
- •25. Виснажливий шлях пошуків
- •26. Гармонія з природою
- •27. Камінь — одне з найдивовижніших чудес природи
- •28. Багатогранний талант
- •29. Унікальний Українець
- •30. Спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому
- •31. Заповітний національний скарб
- •32. Хрестоматія народного життя
- •33. Ранній автопортрет Шевченка
- •34. Справжній учений
- •35. Таємниці творчості
- •36. Михайло Драгоманов
- •37. Проза Михайла Коцюбинського
- •38. Поетична майстерність Максима Рильського
- •39. Дніпро сьогодні
- •40. Творча дружба Рєпіна і Яворницького
- •41. Самотня художниця
- •42. Легенда українського кіно
- •43. Місячне сяйво його полотен
- •Поети для епох
- •46. Диво Запоріжжя
- •47. «Вагнерівська Примадонна» хх століття
- •48. Всесвітнє визнання української пісні
- •49. Розписування хат — давній український звичай
- •50. Українське бойове мистецтво
- •51. Кава Юрія Кульчицького
- •52. Майстри гончарського мистецтва
- •53. Дорога додому
- •54. Долина нарцисів
- •55. Тварини України, що зникли
- •56. «Вода… ти саме життя»
- •57. Пригода на острові
- •58. Пізнати себе через природу
- •59. Мелодія кам’яної скелі
- •61. Учитель — людина з великої літери
21. Інформаційні ресурси інтернету.
Кожному учню доводилося готуватися до уроку з якого‑небудь шкільного предмета за допомогою бібліотеки. Розшукуючи потрібну інформацію, можна звернутись до бібліотечного каталогу, а якщо важко знайти матеріали з певного питання,— то до спеціаліста бібліотеки. Але інколи трапляється так, що знайти потрібну інформацію все ж таки не вдається.
А тепер уявіть бібліотеку, що охоплює весь світ, не маючи меж. Зветься така бібліотека Всесвітньою комп’ютерною мережею Інтернету. Матеріали, розміщені в ній, електронні, а зберігаються вони в пам’яті комп’ютерів, розташованих у всіх країнах світу.
Отримати матеріали з будь‑якого питання в цій мережі дуже просто. Для цього треба взяти каталог інформаційних ресурсів Інтернету. Інформаційні ресурси цієї мережі — це різні види електронної інформації, які зберігаються в пам’яті комп’ютерів,
об’єднаних між собою за допомогою каналів зв’язку. Каталог ресурсів Інтернету, як і бібліотечний, складається з тематичних розділів та підрозділів. Наприклад, розділ «Наука й техніка» охоплює такі підрозділи: науково‑дослідні організації, конкретні галузі науки
(авіація, астрономія, біологія, географія тощо).
Якщо за допомогою каталогів ви не можете розшукати інформаційних ресурсів Інтернету зі свого питання, то можна звернутися до пошукових систем, що теж містяться безпосередньо в мережі. Ви повинні сформулювати запит у вигляді вислову (ключових слів) з потрібного вам матеріалу, і тоді отримаєте перелік назв та адреси інформаційних ресурсів Інтернету на тему, що вас цікавить. Користуючись каталогами і пошуковими системами, ви можете знаходити необхідні вам матеріали як серед українських або російських, так і серед інших, здебільшого англомовних, ресурсів Інтернету. Ці джерела можна переглядати, роздруковувати на папері або зберігати на диску комп’ютера у вигляді файлів.
Можливості всесвітньої мережі Інтернету є невичерпними. Загальновідомі також її інші переваги: електронна пошта, сайти новин, цікаві чат‑розмови.
22. Наслідки технічного прогресу.
Якщо озирнутися навколо, можна побачити, що надмірний розвиток інформатики й небувала легкість переміщень, які надихають, спрощують і вселяють відчуття могутності й сили, насправді послаблюють і знеособлюють кожного зокрема.
Поспішати стало життєвою нормою. Індивідуальні запити в безмежжі необхідності непомітно перетворюються на одноманітну масову багатосерійну картинку. Нескінченна реклама крок за кроком вбиває здатність людини до власного судження, а телевізор пропонує калейдоскопічне нашарування вражень. Ідеться вже не про самі враження, а про їх безперервну зміну, без якої життя здається спустошеним. А електронний вихор, який із безглуздою гордістю звуть інформаційним вибухом, знищує всі комірки людської пам’яті.
Що ж таке електроніка? Вона не жива й не мертва, проте швидкість процесів, які в ній відбуваються, величезна. Вона не розумна, проте й не безглузда. Їй притаманне щось на кшталт саморозмноження, а її підприємливість не має меж. Та чи насправді вона
«полегшувач» життя? Ні, вона не полегшує життя, а спрощує вирішення здебільшого штучних завдань і задовольняє порожні потреби. І коли вона це робить, то позбавляє нас власної ініціативи й відповідальності, робить безпомічними і залежними від її сумнівних зручностей.
Як наслідок технічного прогресу вона ввірвалася в життя, в людський мозок, бажання і навички, маючи на меті опанувати людиною.
Годі й казати про те, що навдивовижу прицільно був обраний і момент вторгнення — на зламі чергової культурної епохи, у період душевної прострації й затьмарення. У той період, коли дитячий базис людини звільняється від несправжніх дорослих нашарувань, що обпадають із неї, як пересохла фарба з жерсті. У чому ж виявляється дитяча сутність? У безвідповідальності, необачності та грі до самозабуття.
Відмітною рисою сьогодення стали численні натовпи дітей, цілком захоплених новою чарівною іграшкою — комп’ютером. За грою діти забувають про все: авторитет батька, хатні обов’язки, домашні завдання, вимоги вихователів і вчителів, необхідність наполегливого й тривалого навчання. І якщо роздмухати гру до тих грандіозних розмірів, які солодко вимріяв добрий професор Тапскотт,— наслідки будуть жахливими, оскільки небезпека дитячих ігор так званих дорослих зовсім не дитяча.
Звуження світогляду до монітора комп’ютера спричиняє моральну спустошеність, неспроможність мислення, вседозволеність і ганебну для дорослих психологію розбещеної дитини.
Проте мені здається, що електронну недугу ще можна вилікувати. Прикро лише, що таке припущення побудоване не на вірі в здатність людини отямитися й зрозуміти, а на невтішній упевненості, що людству, яке загралося, забракне часу й можливості довести цю гру до її логічного фіналу.