[Ред.]Оцінка природних ресурсів

Оцінка природних ресурсів — це значення екологічної, гігієнічної, соціально-психологічної та інших цінностей природного об'єкта. Оцінка виражається переважно в екологічних показниках.

[Ред.]Регулювання використання природних ресурсів в Україні

Охорона і раціональне використання природних ресурсів в Україні регулюються відповідними нормативно-правовими актами природо-ресурсного законодавства:

• земель — Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року

• надр — Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року

• вод — Водним кодексом України від 6 червня 1995 року

• повітряного простору — Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року

• атмосферного повітря — Законом України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року

• клімату — Законом України «Про гідтрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року

• радіочастотного ресурсу — Законом України «Про радіочастотний ресурс» у редакції від 24 червня 2004 року

• тваринного світу — Законом України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року

• рослинного світу — Законом України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року

• альтернативних джерел енергії — Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року.

[Ред.]Юридичне значення природних ресурсів

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) територіальні та внутрішні морські води; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; ґ) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; д) лісові ресурси державного значення; е) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; є) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони тощо.

[Ред.]Відтворення природних ресурсів

Відтворення природних ресурсів відбувається протягом великого проміжку часу.

3. Первинні та вторинні енергетичні ресурси

Вторинні енергетичні ресурси

Загальний вихід ВЭР за розглянутий період часу (доба, місяць, квартал, рік) визначають виходячи з питомого або вартового. Тільки частина енергії із загального виходу ВЭР може бути використана як корисна. Тому для оцінки реального потенціалу ВЭР, придатного до використання, розраховують можливе вироблення енергії за рахунок ВЭР.

Можливе вироблення теплоти в утилізаційній установці за рахунок ВЭР для нагрівання енергоносіїв пари або гарячої води за розглянутий період часу. На основі результатів розрахунку економії палива за рахунок використання ВЭР визначається ступінь утилізації вторинних енергоресурсів на підприємстві

Горючі ВЭР. До пальним ВЭР ставляться виробництва, що утворяться в процесі, основної продукції газоподібні, тверді або рідкі відходи, які мають хімічну енергію й можуть бути використані як паливо. Джерелом горючих ВЭР є лісова й деревообробна промисловість, хімічна промисловість, сільське й комунальне господарство

До пальним ВЭР ставляться:

• деревні відходи;

• відходи гідролізного виробництва;

• відходи целюлозно-паперової промисловості;

• відходи від виробництва аміаку, капролактаму;

• сільськогосподарські відходи (солома й бадилля рослин);

• міське сміття

У цей час велика увага приділяється утилізації твердих деревних відходів, лігніну, відходів сільськогосподарського виробництва й т.п. У лісовій і деревообробній промисловості приблизно половина заготовлюється древесины, що, іде у відходи. Однієї з першорядних завдань є їхня утилізація шляхом спалювання з метою одержання теплоти

Деревні відходи діляться на кілька типів:

• лісосічні відходи (нездеревілі молоді втечі, хвоя, листи);

• стовбурна деревина, кора й деревна гнилизна

Деревина по своїй сполуці включає такі ж компоненти, що й тверде паливо, за винятком сірки. Особливістю деревних відходів деяких виробництв є підвищена вологість. Відходи лісозаготівельних підприємств мають вологість 45-55%.

Втормнні

1. ОСНОВНІ СТАДІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ.

Стан і розвиток виробництва первинних енергетичних ресурсів, зодного боку, і стан і розвиток споживання підведеної (кінцевої)енергії, з іншого боку, є два полюси, два стержня енергетики,що знаходяться в постійній взаємодії і відносній рівновазі івизначають перспективи розвитку енергетики в цілому. Тому, що бвиявити і зрозуміти перспективи розвитку енергетики в усьому світі і в нашійкраїні, розглянемо основні принципи енергозабезпечення економіки, умови тадинаміку споживання енергії.

Виробництво первинних енергетичних ресурсів і кінцеве споживанняенергії - кільцеві ланки технологічного ланцюга енергозабезпеченняекономіки. Щоб усвідомлено, комплексно підходити до аналізу стану іперспектив розвитку енергетики, назвемо основні ланки цього ланцюга - стадіїтехнології постачання споживачів енергією необхідного виду:

1. Отримання і концентрація первинних енергетичних ресурсів, тобтовидобуток та збагачення палива (видалення порожньої породи), концентрація напору здопомогою гідротехнічних споруд і т. д.

2. Передача первинних енергетичних ресурсів до стаціонарним і мобільнимустановок, що перетворюють енергію: перевезення твердого палива по суші,воді; перекачування по трубопроводах нафти, газу, і ін

3. Перетворення первинної енергії у вторинну, що має більш зручнудля передачі і розподілу форму, - в електричну та теплову енергіюенергію пари; перетворення енергії здійснюється на електричнихстанціях або в котельнях, а також в автономних перетворюють установках ісистемах.

4. Передача до споживачів і розподіл між ними перетвореної,тобто вторинної енергії за допомогою електронного транспорту - електропередачпонад ультрависокої напруги, електричних і теплових мереж.

5. Кінцеве споживання підведеної (кінцевої) енергії, що здійснюєтьсяяк у тій формі, в якій вона доставлена споживача, так і вперетвореної, наприклад, у формі механічної енергії.

Маючи на увазі наведений технологічний процес енергопостачання, важливорозуміти, що споживання енергії відбувається не тільки на останній, п'ятийстадії, але також і на всіх попередніх, по-перше, для їх реалізації і, по -друге, у вигляді втрат або, так званого, технологічних витрат.

2. ДИНАМІКА СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ.

Як було показано в першому розділі, становлення і розвиток цивілізаціїлюдства нерозривно пов'язане зі збільшенням споживання енергоресурсів. Заіснуючим експертними оцінками, в даний час спостерігається безперервний,стійкий приріст світового споживання паливно-енергетичних ресурсів усередньому на 1-2% щорічно, а так само збільшення енергетичної залежності відтретіх країн, яка за прогнозами, до 2020 р. досягне 70% від загальноїспоживання.

Швидке зростання енергоспоживання викликаний, перш за все, постійнимзбільшенням світового виробництва. Тому при розгляді динамікиенергоспоживання його рівень необхідно співвідносити із зміною основногопоказника, що характеризує рівень розвитку світової економіки. Такимпоказником є обсяг світового валового продукту (МВП), якийвизначається загальною ринковою вартістю всіх готових товарів і послуг,вироблених у світі протягом року.

На малюнку представлені залежності, що відображають зростання світовогоенергоспоживання за прогнозами 70-80-х і 90-х рр.., на тлі кривий світовоговалового продукту.

Видно, що:  - Реальне світове енергоспоживання виявилося істотно нижче, ніжпрогнозувалося,  - Зростання енергоспоживання виявився нижчим, ніж зростання світового валовогопродукту;  - Енергоємність світового валового продукту виявилася нижчою, ніжпрогнозувалася. пояснюється:  - З одного боку, активної енергозберігаючої політики в країнах Західної  Європи, у США, Японії після енергетичної кризи 70-х рр..,  - З іншого боку - економічною кризою 90-х рр.. в країнах СНД ізниженням у них енергоспоживання через спад виробництва.

Основними факторами, які змусили перейти споживачів  Європейського Союзу, США, Японії до політики ефективногоенерговикористання, стали:  - Ринкові механізми (зростання цін на енергоресурси послужив сигналом довпровадження енергоефективних технологій);  - Узгоджені дії і програми на урядовому рівні.

Аналіз досвіду цих країн показує, що без державних політики іпрограм енергозбереження, без створення системи енергетичного менеджментувийти з кризи неможливо. Протягом 15 років після нафтової кризи