2) Світло - це електромагнітні хвилі високої частоти, що випромінюються атомами речовини,  а також частинками, які мають електричний заряд і рухаються  величезним прискоренням. Як і будь-яка хвиля, світло, маючи на своєму шляху перешкоду, може відбитись від неї. Якщо нерівності на перешкоді є значно меншими від довжини хвилі, то відбиття буде дзеркальним. Якщо нерівності є більшими за довжину хвилі - відбиття розсіяне (дифузне).

Дифу́зія — процес випадкового невпорядкованого переміщення частинок під впливом хаотичних сил, зумовлених тепловим рухом і взаємодією з іншими частками. Під час падіння світлових променів на ідеально плоску межу розділу двох середовищ, розміри якої значно перевищують довжину хвилі, відбуваються явища відбиття і заломлення світла. 1) падаючий промінь відбивається і перпендикуляр, встановлений на межі розподілу двох середовищ, лежать в одній площині;2) кут падіння дорівнює куту відбиття: =  Ці два твердження становлять закон відбиття світла. Закон відбиття справедливий у разі оберненого напряму ходу світлових променів. Промінь, що поширюється по шляху відбитого променя, відбивається по шляху падаючого.

1) Як і будь-які інші електромагнітні хвилі світло характеризується частотою, довжиною хвилі,поляризацією й інтенсивністю. У вакуумі світло розповсюджується зі сталою швидкістю, яка не залежить від системи відліку — швидкістю світла. Швидкість поширення світла в речовині залежить від властивостей речовини і загалом менша від швидкості світла у вакуумі. Довжина хвилі зв'язана з частотою законом дисперсії, який також визначає швидкість поширення світла в середовищі.

Взаємодіючи з речовиною, світло розсіюється і поглинається. При переході з одного середовища в інше змінюється швидкість розповсюдження світла, що призводить дозаломлення. Поряд із заломленням на границі двох середовищ світло частково відбивається. Заломлення та відбиття світла використовується в різноманітних оптичних приладах: призмах, лінзах, дзеркалах, що дозволяють формувати зображення.

Випромінювання і поглинання світла відбувається квантами: фотонами, енергія яких залежить від частоти:

,

де E — енергія кванта,   — частота, h — стала Планка.

Звичайне денне світло складається з некогерентних електромагнітних хвиль із широким набором частот. Таке світло заведено називати білим. Біле світло має спектр, що відповідає спектру випромінювання Сонця. Світло з іншим спектром сприймається яккольорове. Дисперсія світла, тобто різна швидкість розповсюдження світлових променів з різною частотою у середовищі, дозволяє розкласти світло на кольорові складові.

Як і будь-яка інша електромагнітна хвиля світло характеризується поляризацією. Денне світло зазвичай неполяризоване, або частково поляризоване. Ступінь поляризації світла змінюється при кожному акті відбиття від будь-якої поверхні або проходження через будь-яке середовище.

Світло переносить енергію. Зокрема, сонячне світло є одним із основних джерел енергії на Землі. Частина цієї енергії сприймаєтьсяживими організмами при фотосинтезі. Використання сонячної енергії людством одна із найважливіших сучасних проблем . Фотометр електричний КФК–3 призначений для визначення оптичної густини  та коефіцієнтів пропускання прозорих розчинів і прозорих твердих зразків, а також для вимірювання швидкості зміни оптичної густини речовини і визначення концентрації речовини після попереднього градуювання фотометра. Прилад використовується в медицині, в хімічній, фармацевтичній та інших галузях.

3) Повне внутрішнє відбиття — явище непроникання косих світлових променів із середовища із більшою оптичною густиною в середовище із меншою оптичною густиною.

На малюнку праворуч показані дві можливі ситуації, які виникають при падінні світла із оптично густішого середовища. При малих кутах падіння (ця ситуація зображена червоним) світло частково проникає в інше середовище, частково відбивається на границі розділу. Кут заломлення визначається законом Снеліуса і є більшим за кут падіння.

Синім показана ситуація, яка виникає тоді, коли

,

де n₁ та n₂ — показники заломлення середовищ (n₁ > n₂). В такому випадку світловий промінь не проникає далі й повністю відбивається від границі.

Повне внутрішнє відбиття спостерігається для великих кутів падіння, які перевищують критичний кут

.

Світло все ж проникає в середовище із меншим показником заломлення на незначну глибину. Це явище використовується в методіпорушеного повного внутрішнього відбиття для дослідження приповерхневих шарів тіл.

Явище повного внутрішнього відбиття легко спостерігати, якщо пірнути у воду й глянути вгору. Синє небо над головою буде видно лише в межах певного кола.

Явище використовується у хвилеводах, зокрема оптичних волоконних лініях, де світло запускається в оптичне волокно із доволі високими показником заломлення. Світло не може вирватися із волокна, навіть якщо це волокно зігнути чи скрутити в бухту, бо кут падіння залишається меншим за критичний кут повного внутрішнього відбиття.

4) Людське око — це складна оптична система, розміщена в захисній білковій оболонці 1. До неї прилягають судинна 2 і сітчаста 3 оболонки. Сітківка 3 складається з малесеньких світлочутливих елементів, що є закінченнями волокон зорового нерва 4, з’єднуючого око з мозком. У передній частині ока білкова оболонка переходить у прозору роговицю 5, а судинна оболонка — у райдужну оболонку 6, в якій є отвір — зіниця. Позаду зіниці знаходиться кришталик 7 — прозоре пружне тіло у формі двоопуклої лінзи.  Зображення предмета, утворюване кришталиком на сітківці, дійсне, перевернуте і зменшене. Правильне уявлення людини про предмет — результат діяльності мозку. Навіть такий досконалий витвір природи, як око, буває з дефектами, серед яких найпоширеніші — короткозорість і далекозорість.  У першому випадку кришталик утворює чітке зображення предмета перед сітківкою, а у другому — позаду неї.  Для коригування короткозорості людина має користуватись спеціально підібраними окулярами із розсіювальними лінзами.  Для коригування далекозорості користуються окулярами із збиральними лінзами. Тоді чітке зображення буде формуватися на сітківці ока.

5) Аберáція  — дефект, похибка зображення в оптичних системах. Аберація оптичних систем проявляється в тому, що зображення втрачають чіткість і не точно відповідають зображуваним об 'єктам.

7)  

Явище зміни напрямку поширення світла у середовищі називається розсіюванням світла. Це явище виникає при збудженні дипольних моментів оптичних електронів атомів, молекул або іонів оптично неоднорідних середовищ падаючим випромінюванням.

Розсіювання в каламутних середовищах на частинках, розміри яких менше довжини хвилі , називається розсіюванням Тиндаля. При проходженні через певну товщу такої речовини в спектрі розсіювання переважає довгохвильова складова і речовина здається червонуватою. Розсіювання Тиндаля описується законом Релея

,               (1)

а залежність інтенсивності розсіяного світла І від кута розсіювання  (індикатриса розсіювання) має вигляд

,               (2)

де    інтенсивність світла, розсіяного під кутом  , тобто  напрямку падаючого променя.

Крім указаного, розділяють ще молекулярне розсіювання, викликане неоднорідністю густини речовини при тепловому русі її частинок. Розміри таких неоднорідностей менше довжини хвилі . Молекулярне розсіювання спостерігається в атмосфері. Зранку та ввечері сонячне світло червоно - оранжеве, а вдень блакитне.

Начало формы

Закон Релея-Джинса - закон випромінювання Релея-Джинса длярівноважної щільності випромінювання абсолютно чорного тіла ідля іспускательнойздатності абсолютно чорного тіла який отримали Релей і Джинс, в рамках класичної статистики (теоремапро рівномірний розподіл енергії за ступенями свободи і уявленняпро електромагнітне поле як про нескінченновимірної динамічній системі). [1] [2] [3] Правильно описував низькочастотну частину спектру, при середніхчастотах приводив до різкого розбіжності з експериментом, а привисоких - до абсурдного результату (див. нижче), означаєнезадовільність класичної фізики.

Конец формы

Нефелометрія - метод кількісного аналізу, заснований навимірюванні інтенсивності світла, розсіяного частинкамикаламутній середовища. Каламутні середовища утворюютьсуспензії, емульсії, колоїдні розчини. Вимірювання інтенсивності розсіяного світла (ступенякаламутності) виробляють зазвичай за допомогою нефелометрія.Світлорозсіювання спостерігають в напрямку,перпендикулярному світловому потоку, що проходить черездосліджувану рідину. В певних умовах інтенсивність розсіяногосвітла пропорційна числу зважених частинок, а отже, і загальній масі їх в одиниці об'єму каламутній середовища. Метод аналізу, заснований на вимірюванні послаблення інтенсивності світловогопотоку при проходженні його через каламутну середу, називаютьтурбідіметрія. Нефелометрія і турбідиметрія широко використовують дляаналізу води, ряду харчових продуктів, лікарських речовин, атакож рідин і тканин організмів.

10) Оптична активність - здатність речовини повертати площину поляризації світла.

Речовини, які можуть повертати площину поляризації світла, називаються оптично активними. Такі речовини не повинні мати симетрії інверсії. Оптична активність може бути природною і наведеною зовнішніми полями.

Оптична активність кількісно характеризується кутом повороту площини поляризації на одиницю довжини шляху світла.

Поляриметрія – метод дослідження речовин, оснований на вимірюванні міри поляризації світла і оптичної активності, тобто величини кута повороту площини поляризації світла при проходженні його через оптично активні речовини. Кут повороту в розчинах залежить від їх концентрації, тому П. широко застосовується для вимірювання концентрації оптично активних речовин. Зміна кута обертання при зміні довжини хвилі світла (спектрополяриметрія) дозволяє вивчати будову речовини і визначати кількість у суміші оптично активних речовин. П. використовується в різних галузях пром-сті для аналізу органічних сполук, продуктів переробки гірничо-хім. сировини.

11) Теплове випромінювання — спільний процес конвекції і теплопровідності, при якій враховується температура всіх тіл, які мають температуру вище абсолютного нуля. Тобто це електромагнітне випромінювання з безперервним спектром, що випускається нагрітими тілами за рахунок їх теплової енергії., це є свічення тіл, зумовлене нагріванням.

Залежно від температури тіла, що випромінює, теплове випромінювання може належати різних діапазонів згідно із законом зміщення Віна, але синонімом даного терміну часто називаютьінфрачервоне випромінювання. Характеристики теплового випромінювання (всі залежать від температури):

 — енергетична світність тіла(інтегральна випромінювальна здатність)

 — спектральна випромінювальна здатність

 — інтегральна поглинальна здатність

 — спектральна поглинальна здатність

Відношення випромінювальної здатності до поглинальної здатності тіла не залежить від природи тіла, є функцією довжини хвилі тіла і температури.

Чим більше тіло поглинає певного (електромагнітного)випромінювання, тим більше воно випромінює тих самих хвиль при тій самій температурі.

Зако́н Кірхго́фа (Kirchhoffsches Gesetz n) — назва кількох законів природи, встановлених Густавом Кірхгофом.

1) У хімії: залежність теплового ефекту реакції від температури описується різницею сум теплоємностей продуктів реакції і реактантів, тобто різницею теплоємностей кінцевого й початкового станів системи.

2) У фізиці: випромінювальна здатність ε будь-якого тіла дорівнює його коефіцієнту поглинання при заданих температурі Т і довжині хвилі λ: ε (λ, Т) = α (λ, Т).

3) У електротехніці — так іноді називають правила Кірхгофа — два основних закони електричних кіл.

Перший встановлює зв'язок між сумою струмів, спрямованих до вузла електричного з'єднання (додатні струми), і сумою струмів, спрямованих від вузла (від'ємні струми). Згідно з цим законом алгебрична сума струмів, що збігаються в будь-якій точці розгалуження провідників, дорівнює нулю.

Другий закон Кірхгофа встановлює зв'язок між сумою електрорушійних сил і сумою падінь напруги на резисторах замкненого контуру електричного кола. Згідно з цим законом алгебраїчна сума миттєвих значень електрорушійної сили всіх джерел напруги у будь-якому контурі електричного кола дорівнює алгебричній сумі миттєвих значень падінь напруги на всіх резисторахтого самого контуру.

Абсолю́тно чо́рне ті́ло — фізична абстракція, що вживається у термодинаміці; тіло, яке цілком поглинаєпроміння (всіх довжин хвиль), що падає на нього. Не зважаючи на назву, абсолютно чорне тіло може випускатитеплове випромінювання. Спектр випромінюванняабсолютно чорного тіла визначається тільки йоготемпературою. Практичною моделлю чорного тіла може бути порожнина з невеликим отвором і зачорненими стінками, оскільки світло, що потрапляє крізь отвір в порожнину, зазнає багатократних віддзеркалень і сильно поглинається. Глибокий чорний колір деяких матеріалів (деревного вугілля, чорного оксамиту) і зіниці людського окапояснюється тим же механізмом. Сіре тіло, тіло, поглинання коефіцієнт якого менше 1 (коефіцієнт чорноти С. т.) і не залежить від довжини хвилі l випромінювання.

12) Термометрія (від термо … і … метрія) — розділ прикладної фізики, присвячений розробці методів і засобів вимірювання температури. Термометрія є також розділом метрології, в її завдання входить забезпечення єдності і точності температурних вимірів: встановлення температурних шкал, створення еталонів, розробка методикградуювання та повірки приладів для вимірювання температуриСпособи і засоби вимірювання температури

Температура не може бути виміряна безпосередньо. Про її зміну судять по зміні інших фізичних властивостей тіл (об'єму, тиску, електричного опору, ерс, інтенсивності випромінювання тощо), пов'язаних з температурою певними закономірностями. Тому методи вимірювання температури є по суті методами вимірювання зазначених вище термометричних властивостей, які повинні однозначно залежати від температури і вимірюватися досить просто і точно. При розробці конкретного методу або приладу необхідно вибрати термометричну речовину, у якій відповідна властивість добре відтворюється і досить сильно змінюється з температурою.

Для вимірювання температури (при будь-якому методі) необхідно визначити температурну шкалу.

Методи вимірювання температури різноманітні, вони залежать від принципів дії використовуваних приладів, діапазонів вимірюваних температур, умов вимірювань і необхідної точності. Їх можна розділити на дві основні групи:

• контактні методи — власне термометрія,

• безконтактні методи — Термометрія випромінювання, абопірометрія.

Загальним і істотним для всіх контактних методів вимірювання температури є те, що всякий прилад, що вимірює температуру середовища, повинен перебувати з нею в тепловій рівновазі (див.Температура), тобто мати однакову з середовищем температуру.

13) Як же впливає ІЧ-випромінювання на нас, людей?

Варто зауважити, що ІЧ не має нічого спільного із жорстким ультрафіолетовим випромінюванням, яке обпікає шкіру або ж рентгенівським чи радіоактивним випромінюванням. З теплофізичної точки зору, ІЧ-випромінювання - це просто форма енергії, яка нагріває тверді та рідкі тіла безпосередньо без нагрівання повітря між джерелом випромінювання і об'єктом.

Якщо короткохвильове випромінювання ми бачимо у вигляді світла (лампа розжарювання, наприклад), то дальнє інфрачервоне випромінювання являє собою невидимий оком спектр сонячного світла, який ми можемо тільки відчути тілом.  Такий вид випромінювання не лише не завдає шкоди здоров'ю, а навпаки - благотворно впливає на тіло. Людина, також випромінює ІЧ-енергію в довгохвильовому діапазоні. В такий спосіб вона обмінюється енергією із Всесвітом, з іншими живими істотами, вона здатна резонувати при співпаданні частот випромінювання. При резонансі людина заспокоюється, в неї покращується настрій, з’являється відчуття щастя та гармонії із навколишнім світом, відбувається зцілюючий ефект на організм.

Саме ця властивість людини взаємодії із енергією Всесвіту знаходиться під пильним дослідженням науковців всієї планети. На основі ІЧ-випромінювання людство в останні роки створило безліч приладі для лікування, які склали основу біорезонансної терапії. Саме цей вид енергії відчувають люди, наділені надзвичайними можливостями.

14)  Теплове випромінювання  Нагріті тіла випромінюють електромагнітні хвилі. Це випромінювання здійснюється за рахунокперетворення енергії теплового руху частинок тіла в енергію випромінювання.  Електромагнітне випромінювання тіла, що знаходиться в стані термодинамічної рівноваги, називають тепловим (температурним) випромінюванням. Іноді під тепловим випромінюванням розуміють не тільки рівноважний, але також і нерівноважний випромінювання тіл, обумовлене їх нагріванням.  Таке рівноважний випромінювання здійснюється, наприклад, якщо випромінює тіло знаходиться всередині замкнутої порожнини з непрозорими стінками, температура яких дорівнює температурі тіла.  У теплоізольованої системі тіл, що знаходяться при одній і тій же температурі, теплообмін між тілами шляхом випускання і поглинання теплового випромінювання не може призвести до порушення термодинамічної рівноваги системи, тому що цесуперечило б, другому початку термодинаміки.  Тому для теплового випромінювання тіл має виконуватися правило Прево: якщо два тіла при одній і тій же температурі поглинають різні кількості енергії, то і їх теплове випромінювання при цій температурі має бути різним.  Випромінювальної (випромінювальної) здатністю або спектральною щільністю енергетичної світності тіла називають величину en, т, чисельно рівну поверхневої щільності потужності теплового випромінювання тіла і інтервалі частот одиничної ширини: 

де dW - енергії теплового випромінювання з одиниці площі поверхні тіла за одиницю часу в інтервалі частот від v до v + dr.  Випромінювальної здатності en, т, є спектральної характеристикою теплового випромінювання тіла. Вона залежить від частоти v, абсолютної температури Т тіла, а також від його матеріалу, форми і стануповерхні. У системі СІ en, т, вимірюється в Дж/м2. 

Поглощательной здатністю чи монохроматичним коефіцієнтом поглинання тіла називають величину Аn, т, що показує, яка частка енергії dWпад, доставленої за одиницю часу на одиницю площі поверхні тіла падають на неї електромагнітними хвилями із частотами від v до v + dv, поглинається тілом:  Аn, т - величина безрозмірна. Вона залежить, крім частоти випромінювання і температури тіла, від його матеріалу, форми і стану поверхні.  Тіло називається абсолютно чорним, якщо воно при будь-якій температурі повністю поглинає всі падаючі на нього електромагнітні повні: Аn, т черн = 1.  Реальні тіла не є абсолютно чорними, однак деякі з них по оптичних властивостях близькі до абсолютно чорного тіла (сажа, платинова чернь, чорний оксамит в області видимого світла мають Аn, т, що мало відрізняються від одиниці)  Тіло називають сірим, якщо його поглощательная здатність однакова для всіх частот n і залежить тільки від температури, матеріалу і стану поверхні тіла  Між випромінювальної en, т і поглощательной Аn, тздібностями будь-якого непрозорого тіла існує співвідношення (закон Кіргофа в диференціальнійформі): 

Для довільної частоти і температури ставлення випромінювальної здатності тіла до його поглощательной здібності однаково для всіх тіл і дорівнює випромінювальної здатності en, т абсолютно чорного тіла, що є функцією тільки частоти і температури (функція Кірхгофа en, т = Аn, тen, т = 0).  Інтегральна випромінювальна здатність (енергетичнасвітність) тіла: 

являє собою поверхневу щільність потужності теплового випромінювання тіла, тобто енергіювипромінювання всіх можливих частот, що випускається з одиниці поверхні тіла за одиницю часу.  Інтегральна випромінювальна здатність EТ абсолютно чорного тіла: 

Закон Стефана — Больцмана — закон излучения абсолютно чёрного тела. Определяет зависимость мощности излучения абсолютно чёрного тела от его температуры. Формулировка закона:

Мощность излучения абсолютно чёрного тела прямо пропорциональна площади поверхности и четвёртой степени температуры тела:

где   - степень черноты (для всех веществ  , для абсолютно черного тела  ). При помощи закона Планка для излучения, постоянную   можно определить как

Первый закон излучения Вина

В 1893 году Вильгельм Вин, воспользовавшись, помимо классической термодинамики, электромагнитной теорией света, вывел следующую формулу:

• 

где u_ν — плотность энергии излучения,

ν — частота излучения,

T — температура излучающего тела,

f — функция, зависящая только от частоты и температуры. Вид этой функции невозможно установить, исходя только из термодинамических соображений.

15) Промениста енергія Сонця є основним, а практично – єдиним джерелом тепла для поверхні Землі та її атмосфери. Частина сонячної радіації являє собою видиме світло. Тим самим Сонце є джерелом не лише тепла, але й світла, що важливо для життя на земній поверхні. Сонячне випромінювання перетворюється в тепло частково у самій атмосфері, але головним чином на земній поверхні.

Спектр сонячної радіації близький до спектру випромінювання абсолютно чорного тіла з температурою 6000°К. Частина енергії, що випромінюється фотосферою Сонця, поглинається в його хромосфері, внаслідок чого в спектрі з’являються лінії поглинання, так звані фраунгоферові лінії. Спектр сонячної радіації поза земною атмосферою можна розділити на 3 основні частини: ультрафіолетову (λ < 0,40 мкм), видиму (0,40 – 0,76 мкм), інфрачервону (λ > 0,76 мкм). За ультрафіолетовою частиною спектра сонячної радіації лежить рентгенівське випромінювання, а за інфрачервоною – радіовипромінювання Сонця.

Близько 7% енергії сонячного випромінювання припадає на ультрафіолетову частину спектра (тут найбільше фраунгоферових ліній, через це потік ультрафіолетової радіації ослаблений), 48% - на видиму, 45% - на інфрачервону.

Потік сонячної радіації перед входженням її в земну атмосферу (як правило, говорять "на верхній межі атмосфери") при середній відстані Землі від Сонця називають сонячною сталою. Зміст слова "стала" полягає в тому, що ця величина не залежить від розсіювання і поглинання радіації в атмосфері. Вона відноситься до радіації, на яку атмосфера не впливає. Таким чином, сонячна стала залежить від випромінювальної здатності Сонця і від відстані від Землі до Сонця.

Сонячна стала дорівнює 1,382 кВт/м², або 1,98 кал/см²∙хв. Отже, сонячною сталою І₀називають потік сонячної енергії, який надходить на верхню межу атмосфери за одиницю часу на одиницю площі, перпендикулярної до сонячних променів при середній відстані Землі від Сонця (149,6 млн.км). Сонячна активність може змінювати величину сонячної сталої на 4 Вт/м².

Загальна кількість сонячного випромінювання, що надходить до земної поверхні, дорівнює 5,44∙10²⁴ Дж. В середньому, на кожний квадратний кілометр земної поверхні надходить за рік 4,27∙10¹⁶ Дж енергії. Для того, щоб отримати таку кількість тепла штучно, необхідно спалити понад 400 тис.тон кам’яного вугілля. За 1,5 доби Сонце дає Землі стільки ж енергії, скільки дають електростанції всіх країн світу протягом року. При цьому сонячна радіація, що надходить до Землі, становить менш ніж двохмільярдну частку всього випромінювання Сонця.

Геліотерапія Геліотерапія (грец. hēlios сонце - therapeia лікування) - вплив сонячними променями на організм людини в лікувальних і профілактичних цілях; метод кліматотерапії. Чинним фактором геліотерапії служить енергія електромагнітного випромінювання Сонця; спектр білого випромінювання ділять на ультрафіолетову (УФ), видиму та інфрачервону частини. Інфрачервоні промені сонячного спектра, проникаючи в тканини, викликають їх нагрівання, тобто обумовлюють в основному тепловий ефект, видимі (світлові) промені надають стимулюючу дію на центральну нервову систему; УФ-опромінення є причиною виникнення фотохімічних і біофізичних реакцій, а результаті яких в шкірі утворюються вітамін D, меланін, з'являється темна пігментація (засмага). УФ-промені мають бактерицидну дію. Геліотерапія показана при переломах кісток з уповільненим утворенням кісткової мозолі, кістковому туберкульозі, мляво гояться ранах і виразках, ряді захворювань шкіри (піодермії, деяких формах псоріазу та ін), гіповітамінозі D і рахіті, хронічних захворюваннях бронхів і легенів, туберкульозі (поза стадії загострення ), хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах жіночих статевих органів. Як профілактичне, що гартує засіб повітряно-сонячні ванни показані практично всім здоровим людям, а особливо тим, хто довгий час змушений жити в умовах світлового голодування. Перебування на сонці і геліотерапія протипоказані при гострих запальних процесах, пухлинах, прогресуючих формах туберкульозу легенів і кісток, вираженому атеросклерозі, стенокардії; захворюваннях крові, гіпертонічної хвороби II і III стадії, ендокринних захворюваннях, органічних захворюваннях ЦНС, системний червоний вовчак , малярії та ін При явних протипоказаннях до м. в умовах світлового голодування, а також дітям молодшого віку і літнім людям рекомендуються часткові (особа, руки) повітряно-сонячні ванни і загальні опромінення розсіяними УФ-променями в тіні дерев або у краю тіні навісів (тривалість такого опромінення, або його биодозу, збільшують у кілька разів у порівнянні з загальними сонячними ваннами). Геліотерапію призначають у вигляді загальних повітряно-сонячних ванн, часткових (місцевих) повітряно-сонячних ванн (обличчя, руки) і напівванн. Сонячні ванни приймають у аеросолярій, на пляжах та інших відкритих майданчиках, на балконах або в спеціальних кліматопавільйонів. Геліотерапію не рекомендується проводити натщесерце або відразу після прийому їжі. Під час геліотерапевтіческіх процедур голова і очі повинні бути обов'язково захищені від прямого сонячного світла

16) Розрізняють два типи випромінювання: гальмівний і характеристичне.        Гальмівне випромінювання виникає при гальмуванні електронів антікатодом рентгенівської трубки. Воно розкладається на суцільний спектр, що має різкий кордон з боку малих довжин хвиль. Положення цього кордону визначається енергією падаючих на речовину електронів і не залежить від природи речовини. Інтенсивність гальмівного спектру швидко зростає зі зменшенням маси бомбардують частинок і досягає значної величини при порушенні електронами.         Характерістіческіе рентгенівські промені утворюються при вибиванні електрона одного з внутрішніх шарів атома з наступним переходом на звільнену орбіту електрона з будь-якого зовнішнього шару. Вони мають лінійчатих спектром, аналогічним оптичним спектрами газів. Однак між тими і іншими спектрами є принципова різниця: структура характеристичного спектра рентгенівських променів (число, відносне розташування і відносна яскравість ліній), на відміну від оптичного спектру газів, що не залежить від речовини (елементу), що дає цей спектр. 

17) Рентге́нівська тру́бка являє собою певний типелектровакуумної лампи для добуваннярентгенівських променів. Назва трубки походить від імені німецького фізика Вільгельма Конрада Рентгена