Біологічна дія пав на людський організм. Екотоксикокінетика та екотоксикодинаміка пав.
ПАВ. При потраплянні до організму людини поліциклічні вуглеводні під дією ферментів утворюють епоксисполуки, які реагують з гуаніном, що перешкоджає синтезу ДНК, викликає порушення або приводить до виникнення мутацій, сприяючих розвитку ракових захворювань, зокрема таких видів раки, як карциноми і саркоми.
Враховуючи, що майже половина всіх злоякісних пухлин у людей локалізується в шлунково-кишковому тракті, негативну роль забрудненої канцерогенами харчової продукції важко переоцінити. Для максимального зниження змісту канцерогенів в їжі основні зусилля повинні бути направлені на створення таких технологічних прийомів зберігання і переробки харчової сировини, які б попереджали утворення канцерогенів в продуктах харчування або виключали забруднення ними.
Хлормісткі вуглеводні і їх екотоксикокінетика та екотоксикодинаміка.
З-за порівняно низьких температур кипіння (40 - 87 °С) і значно вищою, ніж у поліциклічних ароматичних вуглеводнів, розчинності у воді (близько 1 г/л при 25 °С) хлормісткі вуглеводні (хлоралкани і хлоралкени) широко розповсюдилися в навколишньому середовищі. Особливо леткі сполуки можуть проникати навіть через бетонні стінки каналізаційних систем, потрапляючи, таким чином, в ґрунтові води. Оскільки у хлоралканів і хлоралкенів сильніше виражений ліпофильний, ніж гідрофільний, характер, вони накопичуються в жирових відкладеннях організму. Це зумовлює їх накопичення в окремих ланках трофічного ланцюга.
ХМВ поділяють на дві групи за дієб на печінку людини:
сполуки, що характеризуються сильною дією на печінку, — тетрахлоретан, 1,1,2-трихлорметан, 1,2-дихлорэтан;
сполуки, що надають менш сильну дію на печінку, — трихлоретилен, дихлорметан.
З групи сильнодіючих на печінку хлорованих вуглеводнів слід виділити тетрахлоретан, який використовується, головним чином, для синтезу фторхлорвуглеводнів, також його застосовують, як розчинник жирів. Припускають, що від 5 до 10% всього вироблюваного тетрахлорметану потрапляє в навколишнє середовище.
Для хлорованих розчинників в Германії і Швейцарії прийнятий неофіційний норматив (ТГК – технічна гранична концентрація). Для питної води ТГК дорівнює 25 мкг/л, в той же час норматив ВОЗ складає 3 мкг/л. Для країн Європейського співтовариства ГПК складає 1 мкг/л, а гранична концентрація у повітрі – 65 мкг/м3.
До хлорованих вуглеводнів, що володіють деякою отруйливою дією на печінку, відноситься трихлоретилен. Близько 90 - 100% всього вироблюваного трихлоретилену потрапляє у повітря, решта – у тверді відходи і стічні води.
Токсична дія на людину трихлоретилену обумовлена його метаболічними перетвореннями. Під дією монооксигенази трихлоретилен перетворюється на токсичну сполуку – трихлорацетальальдегід, який реагує з ДНК і створює промутагенні речовини. При систематичній дії подібних хлорвуглеводнів можуть спостерігатися пошкодження центральної нервової системи.
Гранично допустимі концентрації хлорвуглеводнів (тільки розчинників) приймаються для всієї суми речовин цієї групи.
Деякі хлормісткі вуглеводи знаходять застосування як пестициди, наприклад ДДТ і ліндан.