60. Художнє конструювання.

Художнє конструювання, творча проектна діяльність, направлена на вдосконалення людину наочного довкілля, що створюється засобами промислового виробництва; це досягається шляхом приведення в єдину систему функціональних і композиційних зв'язків наочних комплексів і окремих виробів, їх естетичних і експлуатаційних характеристик. Х. до. (часто ототожнюване з дизайном ) — невід'ємна складова частина сучасного процесу створення промислової продукції, призначеної для безпосереднього використання людиною; воно ведеться в творчому контакті з інженерами-конструкторами, технологами і ін. фахівцями і покликаний сприяти якнайповнішому обліку вимог споживача і підвищенню ефективності виробництва. В умовах соціалізму Х. до. сприяє створенню гармонійного наочного світу що відповідає все зростаючим матеріальним і духовним потребам людини.

Х. до. здійснює художник-конструктор (дизайнер), що використовує в своїй роботі результати наукових досліджень в різних галузях науки і техніки, знає сучасне промислове виробництво, його технологію і економіку.

  Х. до. спирається на теорію, що розробляється технічною естетикою, а також на дані економіки, соціології, психології, ергономіки, семіотики, системотехніки і ін. наук. Метод Х. до. складається з художньо-конструкторського аналізу (дослідження вихідної ситуації і побудова об'єкту проектування, функціонально-ергономічний і конструктивно-технологічний аналіз, композиційний аналіз) і художньо-конструкторського синтезу (в процесі якого ведеться функціонально-ергономічний пошук, робота над композицією виробу). Для Х. до. характерне моделювання об'єкту на всіх етапах його розробки (у відповідному масштабі і незрідка у натуральну величину), що дозволяє перевіряти і відбирати оптимальні варіанти композиційних, цветографічеських, ергономічних і ін. рішень; при цьому модель служить не ілюстрацією до проекту, а як би інструментом проектування і, постійно модифікуючись в ході роботи, стає кінець кінцем еталоном дослідного зразка виробу. Специфічним для методу Х. до. є розгляд проектованого виробу як елементу цілого комплексу виробів, що оточують людину в конкретному наочному середовищі, яке повинне максимально задовольняти утилітарні і естетичні потреби і сприяти підвищенню ефективності його діяльності. Найбільш складним об'єктом Х. до. є системи, об'єднуючі спільно вироблювані або спільно використовувані вироби. В цьому випадку метод Х. до. включає такі завдання, як вирішення питань різноманітності елементів системи (асортименту виробів), формування її структури з використанням засобів уніфікації і агрегатування і т.п.

  Виникнення Х. до. відноситься до початку 20 ст, але передумови для його становлення розвивалися задовго до цього в процесі переходу від ручного до машинного виробництва, який спричинив «... повний технічний переворот, що скидає століттями нажите ручне мистецтво майстра...» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 455). Безпосереднім результатом цього перевороту було протиріччя між прогресивністю закладеної в новому виробі інженерної ідеї і його естетичною неповноцінністю, що привела до втрати багатьма утилітарними предметами властивого їм в минулому художнього значення. Усвідомлення цього протиріччя в середині 19 ст набуло спочатку форми романтичного заклику до відродження середньовічних ремісничих традицій (Дж. Реськин, В. Моріс), неспроможність якого незабаром стала очевидною.