50. Поняття та характерні ознаки тоталітарного суспільства

Тоталітаризм (totalitas, лат. — повнота, цільність, тобто всезагальність влади) — політичний режим, державний лад, що здійснює абсолютний контроль над усіма сферами суспі льного життя. В 20-х роках ХХ ст. для характеристики встановленого в Iталії політичного і державного режиму лідер фашистського руху Беніто Муссоліні вперше вжив поняття тота літаризму. Основні ознаки, риси тоталітарної політичної системи: загальна ідеологія, монополія однієї політичної партії, контроль над економікою, організований терор і переслідування інакомислячих та ін.

Загальна ідеологія. Iдеологія в тоталітарній державі становить офіційну теорію, що дає відповідь на всі питання життя людини, включає тлумачення історії, економіки, майбутнього політичного та соціального розвитку суспільства, здійснює філософське тлумачення проблем політики, економіки, соціальної сфери тощо реалії суспільного ладу тоталітарної політичної системи відрізняються від ідеальних теоретичних побудов. Монополія влади на інформацію, повний контроль за засобами масової інформації

Монополія однієї політичної партії.

• В умовах тоталітаризму існує легально одна політична партія, що виступає стрижнем всієї політичної системи, політичного режиму. На чолі такої партії стоїть лідер, який підводить загальну доктрину і долю держави до такого ступеня, що, доки він стоїть при владі, навколо нього створюється культ особистості. Муссоліні — в Iталії, Гітлер — в Німеччині, Мао Цзедун — в Китаї, Сталін — в СРСР, Кім Iр Сен — в Кореї, Чаушеску — в Румунії та ін.

• незмінюваність політичного лідера

• Формальні процедури, характерні для демократичної форми правління, уміло використовуються владою.

Контроль за економікою.

• економіка і виробництво перебувають під жорстким централізованим контролем держави.

• зосередження пріорітетів на створенні та розвитку військово-промислового комплекс

• Сферу економічної діяльності держава використовує і як засіб політичного управління.

• Використання засобів примусового контролю і регулювання в економіці

Організований терор.

• життя суспільства терор проникає не стільки внаслідок настанови на «знищення класових ворогів», що прямо декларувалося, а як вимушений засіб примусових заходів для встановлення «ідеальних» порядків, суспільного ладу, проголошених політичною силою. Така боротьба з ідеологічним супротивниками засобами правоохоронних органів веде до втрати почуття законності в суспільстві, до свавілля і непідконтрольності силових правоохоронних структур і органів.

Тоталітаризм правого толку не ставить метою докорінний злам суспільства, а був спрямований на зміцнення існуючих порядків в суспільстві, зосереджувався на звеличуванні держави. (наприклад в гітлерівській Німеччині на озброєння була взята теорія переваги арійської раси і обґрунтування фізичного знищення «неповноцінних» і небезпечних для істинних арійців народів,

Тоталітаризм лівого толку більш радикальний і ставить на меті докорінне перетворення соціально-економічної структури суспільства. Схильними до тоталітарного режиму виявляються країни, де є незадоволення недемократичною владою тощо. Кінець XX ст. охарактеризувався крахом тоталітарних політичних систем і переходом суспільств до демократичного устрою або, принаймні, авторитаризму.

Тоталітарно організоване суспільство

Особливості економічного життя Неминучість економічної катастрофи, породженої тенденцією до згасання економічного життя. Державно організоване економічне життя в суспільстві на ґрунті панівної державної власності на засоби виробництва. Держава — монополіст у спрямуванні й визначенні меж економічного життя. Економічна експлуатація з боку держави шляхом постійної недоплати зарплати, що зменшує активність економічного життя. Обмеження активності економічного життя людини шляхом відчуження від власності. Економічне зубожіння, збідніння мас призводить до звуження форм економічного життя, його примітивності. Iгнорування законів економічного життя. Прагнення до вирішення проблем економічного життя командними методами примусу. Iгнорування світових досягнень економічного знання, науково-технічного прогресу. Відсутність розвинених економічних зв’язків по горизонталі. Відсутність достовірної інформації у сфері вітчизняного і світового економічного життя, невписуваність у світовий економічний порядок. Відсутність соціальних груп власників, зацікавлених у розвитку економічного і політичного життя. Мілітаризація економічного життя. Поступове згортання економічного життя в умовах падіння ефективності економіки. Відсутність відкритих ефективних форм самоорганізації, самоуправління економічним життям в трудових колективах на ґрунті розвиненої виробничої демократії. Активність «тіньового» економічного життя. Нерозвиненість економічної культури.

Особливості політичного життя Недовговічність тоталітарного режиму політичного функціонування. Монополізація державою політичного життя, його злиття з партійним життям на ґрунті панування єдиної форми державної власності. Монополія на владу номенклатурної бюрократії. Злиття партійного і державного життя. Політичне гноблення як привласнення волі державно залежної людини, яке не дає простору для активного політичного життя. Пасивність політичного життя на основі відчуження людини від політичної влади, власності, і від самої себе. У результаті державної залежності людини в економіці формуються політична пасивність, зневіра в активному змісті політики. Незнання і неврахування законів політичного життя. Примус і насильство — основні методи політичного життя. Правовий нігілізм. Несприйняття світових досягнень політичної і правової науки. Приховування політичної інформації, неможливість ознайомлення з нею. Обман, неправда — засоби політичного життя. Міфологія у сфері політичної ідеології. Відсутність зрілих політичних сил, здатних широко активізувати політичне життя на основі усвідомленого громадянського миру, злагоди. Розповсюдження охлократичних ідей, анархізм у підході до політичного життя. Створення особливих форм бюрократичного життя, пірамідальної, вертикальної структур політичного управління, неконтрольованих знизу. Наповнення політичного життя мілітаристськими устремліннями. Розвиток тенденцій розпаду політичного життя, звуження його впливу на економічну та інші сфери життя суспільства, крах політичної системи суспільства як нездатної до активної життєдіяльності. Включення широких мас до пошуку нових форм політичного життя. Пошук нових форм політичного життя на противагу реально існуючим — тоталітарним. Низька політична культура політичного життя призводить до стихійних форм поведінки, примітивних форм політичного життя.

Риси соціального життя Соціально-уніфіковане життя суспільства на основі нівелювання різноманітних соціальних інтересів, зведення їх до інтересів однієї або кількох соціальних груп. Національна уніфікація життя народів різних національностей. Подолання відмінностей між людьми індустріальної й сільськогосподарської, розумової і фізичної праці як форм соціального життя, що склались історично. Обезлюднення великих територій шляхом згортання різних форм соціального життя, переселення, знесення поселень тощо. Розвал сталих, що історично склалися, соціальних відносин у результаті революційних потрясінь, фізичного винищення великої кількості населення, насильницьких засобів переселення, згубної демографічної політики. Порушення соціальної «екології» історично сталого природного життя соціальних груп на основі їхнього руйнування або навіть фізичного знищення. Привнесення штучно утворених форм життя. Знеособлювання соціального життя. Замкненість політичного життя, майже повна відсутність зв’язків соціальних спільнот з іншими країнами.

Риси політичного життя Політична уніфікація життя на основі єдиного політичного інтересу. Політичне спрямування всіх видів життєдіяльності суспільства на сприяння злиттю націй. Міське і сільське, робітниче й селянське політичне життя стягувалися в один вузол встановленням державної монополії на владу, власність, ідеологію і культуру. Згортання політичного життя на великих територіях країни, навіть повне припинення його в окремих місцях у зв’язку з демографічними змінами. Виникнення нестабільних, випадкових, тимчасових, слабких політичних структур, не здатних забезпечити нормальне політичне функціонування суспільства. Повний розвал політичного життя, що історично склалося, і привнесення насильницьких, історично не перевірених, політичних форм. Погляд на людину як на політичний «гвинтик», вмонтований до політичного механізму. Відчуження особи від влади і від себе. Знеособлення політичної діяльності мас. Встановлення «залізної завіси», що політично забороняла будь-які соціально-політичні зв’язки, вільні міжнародні недержавні форми життєдіяльності соціальних спільнот, окремих осіб.