29. Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела.

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права тому, що:

по-перше, включає в себе величезний масив фінансово-правових норм та власне кодифіковане законодавство. Більша частина цих норм міститься в Бюджетному кодексі, в законах про Державний бюджет на поточний рік, інших законах і підзаконних актах, а також рішеннях органів місцевого самоврядування, що стосуються бюджетної сфери

по-друге, володіє окремою системою принципів, що є спеціальними, доповнюючими щодо принципів фінансового права, і є обов’язковими для усіх інститутів бюджетного права;

по-третє, володіє власним видом юридичної відповідальності – бюджетно-правовою відповідальністю.

До структури бюджетного права входять інститути, які в свою чергу містять групування норм нижчого порядку (субінститути), а саме:

• інститут бюджетного устрою,

• інститут бюджетних прав;

• інститут бюджетного процесу,

• інститут структури і порядку розмежування доходів та видатків бюджетів;

• інститут міжбюджетних відносин;

• інститут казначейського виконання бюджетів;

• інститут бюджетного контролю;

• інститут бюджетно-правової відповідальності законодавства.

Бюджетно-правові норми:

• складові частини фінансового права,

• регулюють бюджетні правовідносини;

• визначають повноваження, права та обов’язки сторін довліючими з яких є обов’язки;

• визначають, що суб’єктами правовідносин є лише уповноважені особи, а саме органи держави і місцевого самоврядування (їх посадові особи), юридичні особи в особі їх керівників, але не фізичні особи в тому числі підприємці;

• мають категоричний характер імперативності, тобто жоден з суб’єктів бюджетних правовідносин не може змінити припису, який вміщено в нормі;

• їх санкції передбачають настання бюджетної відповідальності та (або) мають відсильний характер до норм, які передбачають настання визначеного виду юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної, цивільної, податкової, банківської).

Бюджетно-правові норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, що регулює відносини щодо організації і побудови бюджетної системи, міжбюджетних відносин, відносини щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів, відносини щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням, відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також визначає права та обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетні норми поділяються:

1) За змістом:

• матеріальні (бюджетна система, принципи побудови бюджетної системи, структура доходів та видатків тощо, бюджетні правопорушення);

• процесуальні (бюджетний процес, процес притягнення до відповідальності, процес оскарження накладення заходу бюджетної відповідальності тощо).

2) За часом дії:

• постійні (наприклад, Бюджетний кодекс України);

• тимчасові (наприклад, Закон про державний бюджет).

3) За характером:

• регулятивні (відносини, що регулюють бюджетну систему, бюджетний устрій, між бюджетні відносини, відносини контролю, казначейського виконання бюджету);

охоронні (відносини відповідальності, провадження у справах про бюджетні правопорушення

Особливість юридичного змісту бюджетно-правових норм:

• вони встановлюють правила поведінки для особливого кола суб’єктів, яке відрізняється від суб’єктів інших видів фінансово-правових відносин (це коло вужче). Під суб’єктами бюджетно-правових відносин розуміють їх учасників, які виступають як сторони. Кожен суб’єкт цих відносин бере участь у розподілі доходів і видатків між бюджетами, одержанні бюджетних асигнувань, у складанні, розгляді або затвердженні бюджетів. Не є суб’єктами фізичні особи;

• велика деталізованість;

надають економічним (бюджетним) відносинам офіційний (правовий) характер.

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права тому, що:

по-перше, включає в себе величезний масив фінансово-правових норм. Більша частина цих норм міститься в Бюджетному кодексі, в законах про Державний бюджет на поточний рік, інших законах і підзаконних актах, а також рішеннях органів місцевого самоврядування, що стосуються бюджетної сфери;

по-друге, володіє окремою системою принципів, що є спеціальними, доповнюючими щодо принципів фінансового права, і є обов’язковими для усіх інститутів бюджетного права;

по-третє, володіє власним видом юридичної відповідальності – бюджетно-правовою відповідальністю.

Предметом бюджетного права України є суспільні відносини, що складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.

Склад бюджетного законодавства

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є (ст.. 4 БКУ):

1) Конституція України;

2) Бюджетний кодекс України (Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.);

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

(закони виставлені в чіткій ієрархії, тобто Закон Дпро державний бюджет не може суперечити Бюджетному кодексу України; немає постанов Верховної ради України)

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

(1) немає розпоряджень Кабінету Міністрів України. Дивись, наприклад:

„Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів” від 23 травня 2007 р. N 308-р;

Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів” від 31 травня 2006 р. N 296-р;

„Про перелік видатків державного бюджету на потреби оборони” від 13 вересня 2001 р. N 419-р; 2) з’являється новий акт: „Перелік бюджетних програм, по яких затверджуються порядки використання коштів державного бюджету, визначається дорученням Кабінету Міністрів України” (ст.. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

(немає центральних органів, що не належать до виконавчої влади, зокрема, Рахункової палати України: Постанова Рахункової палати „Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів”  вiд 27.12.2004  № 28-6)

7) рішення:

- органів Автономної Республіки Крим,

- місцевих державних адміністрацій,

- органів місцевого самоврядування