3. Планування фонду заробітної плати

Згідно чинного законодавства України підприємства й інші суб’єкти підприємницької діяльності мають повну самостійність у пи­таннях організації і планування оплати праці всіх категорій персоналу. Керівники державних підприємств, закладів і організацій са­мостійно вибирають форми і системи оплати праці, установлюють працівникам конкретні розміри тарифних ставок, підрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат, керуючись при цьому єдиною тарифною (29-розрядною) сіткою, а та­кож умовами, передбаченими в колективному договорі.

Підприємства інших форм власності впроваджують власну, індивіду­ально розроблену модель оплати праці (при цьому використовуючи та­рифні ставки й оклади єдиної тарифної сітки тільки як орієнтир).

У ринкових умовах господарювання заробітна плата працівника вже не визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці, а дедалі більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємства. При цьому сам працівник дедалі частіше стає більш-менш реальним співвласником підприємства і повинен одержувати винагороду не тільки за працю, а й за вкладений у підприємство капітал.

Планування коштів на оплату праці здійснюється на основі роз­робленого штатного розкладу і прийнятої на підприємстві системи матеріального стимулювання праці персоналу.

Плани по заробітній платі складаються роздільно для всіх кате­горій персоналу. Як і при розрахунку кількості працівників, найбільш трудомісткими і складними є розрахунки, пов’язані з визначенням фонду заробітної плати робітників.

Фонд заробітної плати робітників складається з основної за­робітної плати і додаткової оплати праці. Розміри оплати робітника залежать від результатів його праці з урахуванням результатів госпо­дарської діяльності підприємства.

До основної заробітної плати відноситься оплата праці, що визна­чається тарифними ставками, підрядними розцінками й оплачується робітникам за відпрацьований час і виконані послуги чи продукцію, а також надбавками і доплатами в розмірах не вище, установлених чинним законодавством. До додаткової заробітної плати відносяться доплати і компенсаційні виплати за невідпрацьований час.

Залежно від складу доплат розрізняють прямий, годинний, денний і місячний фонди заробітної плати робітників (див. схему 8.2).

Найпростішим є прямий фонд заробітної плати, що у своєму складі не містить ніяких доплат. За рахунок добавлення до прямого фонду відповідних доплат утворюються годинний, денний і місячний фонди заробітної плати робітників. Для основних і допоміжних робітників фонди заробітної плати плануються роздільно.

Прямий фонд - це заробітна плата, нарахована робітникам за відрядними розцінками, у процентах від виторгу, по тарифних став­ках за відпрацьований час. Загальний прямий фонд заробітної плати визначається за формулою:

(8.8)

де ФЗП_пр.в – прямий фонд заробітної плати робітників-підрядників;

ФЗП_т.п – тарифний фонд заробітної плати робітників-погодинників.

Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників-підряд­ників. Основою для розрахунку прямого фонду заробітної плати робітників-підрядників є планові розцінки за виконувані роботи (по­слуги, продукцію) і відповідно плановий обсяг цих робіт (послуг, про­дукції). Планові розцінки повинні враховувати плановане зниження трудомісткості відповідних робіт (технологічних операцій) порівняно з трудомісткістю продукції на початок планового періоду в зв’язку з впровадженням організаційно-технічних заходів щодо зростання продуктивності праці (див. 7.2).

Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників-підряд­ників проводиться за формулою:

(8.9)

де п – кількість видів виробів (робіт, послуг);

– планова розцінка за виконання (виготовлення) і-го виробу (роботи, послуги), грн.;

ОВ_пл.і – планова кількість і-х виробів (од. роботи, послуги да рік/квартал), од.

Схема 8.2. Структура планового фонду заробітної плати робітників

Розцінка за одиницю продукції розраховується за формулою:

(8.10.)

де Т_ст.і – годинна тарифна ставка робітника-підрядника першого розряду, грн.;

к_{т.середн} – середній тарифний коефіцієнт розряду роботи (послу­ги, виробу);

t_пл.і – планова трудомісткість одиниці і-го виробу, год.

Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників-підряд­ників також можна проводити, використовуючи дані планової тру­домісткості продукції (при часто змінюваному асортименті продукції) за такою формулою:

(8.11)

або

де Т_і – трудомісткість виробництва і-го виду продукції, нормо-годин;

п – кількість видів продукції;

к_{т.середн} – середньозважений тарифний коефіцієнт робіт.

(8.12)

де к_і – тарифний коефіцієнт робіт і-го розряду;

t_і – трудомісткість робіт за і-м розрядом, нормо-годин;

т – кількість розрядів робітників-підрядників (відповідно до та­рифної сітки).

Фонд тарифної заробітної плати робітників-погодинників розра­ховується за формулою:

(8.13)

де п – кількість груп погодинників різних розрядів;

Т_ст.і – годинна тарифна ставка робітників-погодинників і-го розряду, грн.;

Ч_поч.і – планова кількість робітників-погодинників і-го розряду, осіб.;

Ф_пл – корисний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника в плановому році (кварталі), год.

Годинний фонд заробітної плати робітників включає у свій склад, крім прямого фонду, доплати за відпрацьований час і відповідає основній заробітній платі робітників.

Годинний фонд заробітної плати розраховується за формулою:

(8.14)

де ФЗП_пр – прямий фонд заробітної плати;

П_р – премії, що виплачуються робітникам із фонду заробітної плати;

д_н – доплати за роботу в нічний час;

д_бр – доплати незвільненим бригадирам за керівництво роботою бригад;

д_навч – доплати кваліфікованим робітникам за навчання учнів;

д_р – доплати резервним робітникам;

д_ін – інші доплати до прямого фонду (за суміщення професій: за розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів виконуваних робіт; за роботу у важких, шкідливих умовах праці, доплати високо­кваліфікованим робітникам за класність).

Сума премій визначається відповідно до діючих на підприємстві розмірів і шкали преміювання.

Загальна сума премій робітникам по підприємству визначається за формулою:

(8.15)

де п – кількість груп робітників, для яких установлюються різні розміри премій;

ФЗП_пр.і – сума прямої заробітної плати і-ї групи робітників, грн.;

У_прем.і – розмір премії і-ї групи робітників, %.

Доплати за роботу в нічний час нараховують робітникам за кожну відпрацьовану годину з 22 до 6 годин ранку в розмірі не менш як 20 % годинної тарифної ставки (або за умовами колек­тивного договору).

Суму доплат за роботу в нічний час розраховують за формулою:

(8.16)

де Ч_н.ч. – кількість робітників, зайнятих на роботах у нічний час, осіб;

Ф_н – загальна кількість годин роботи одного робітника у нічний час, год.;

%_дн – процент доплат до тарифної ставки за роботу в нічний час;

Т_{ст.середн} – середньогодинна тарифна ставка робітника, грн.

(8.17)

де ФЗП_пр – прямий фонд заробітної плати робітників, тис. грн.;

Ф_пл – корисний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.;

Ч_р – облікова кількість робітників, осіб.

Загальна сума доплат бригадирам за керівництво бригадою розраховується за формулою:

(8.18)

де Ч_бр – кількість незвільнених бригадирів, осіб;

Т_ст – годинна тарифна ставка бригадира, грн.;

Ф_пл – корисний фонд робочого часу робітника, год.;

%_бр – процент доплат за керівництво роботою бригади.

Доплати за навчання учнів робляться щомісяця кваліфікованим робітникам підприємства, не звільненим від виконання своєї основної роботи. Розмір цих доплат залежить від кількості учнів, котрі навча­ються одночасно, умов праці, у яких ведеться навчання, і визначається на підставі плану підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Річну суму доплат розраховують множенням кількості учнів, котрі навчаються, на строк навчання і на суму, виплачувану за кожного уч­ня в місяць.

У годинний фонд заробітної плати включають також доплати ре­зервним робітникам. Для забезпечення безперебійної роботи підприємства і заміни відсутніх робітників у зв’язку з хворобою, відпу­стками й іншими причинами невиходів на роботу їх функції викону­ють резервні робітники. Резервним робітникам звичайно присвоюють розряд, що відповідає вищому розряду виконуваних робіт на закріпле­них за ними операціях. Резервні робітники, які виконують роботи, оп­лачувані нижче присвоєних їм розрядів, одержують доплати в розмірі різниці між установленою їм тарифною ставкою і тарифною ставкою виконуваних робіт. Суму цих доплат визначають за формулою:

(8.19)

де Т_{ст І} – годинна тарифна ставка першого розряду, грн.;

к_Т1 – середній тарифний коефіцієнт, що відповідає середньому розряду резервних робітників;

к_Т2 – середній тарифний коефіцієнт, що відповідає середньому розряду робіт;

Ф_пл – корисний фонд робочого часу одного робітника, годин;

Ч_рез – кількість резервних робітників, осіб.

Доплати за суміщення професій, багатоверстатне обслуговування устаткування визначаються згідно положень колективного договору. Доплати за понаднормовий час роботи і за внутрішньозмінні простої з вини підприємства не плануються.

У денний фонд заробітної плати включаються годинний фонд, до­плати за невідпрацьований час у межах робочого дня. Він визна­чається за формулою:

(8.20)

де д_г.м – доплати за перерви в роботі матерів, що годують немов­лят;

д_підл – доплати за пільгові години підлітків.

Доплати за перерви в роботі матерів, що годують немовлят, роз­раховують множенням середньої годинної заробітної плати робітників на загальний час цих перерв за формулою:

(8.21)

З_{середн.г} – середньогодинна заробітна плата робітників, грн.;

Ф_к – кількість годин перерв матерів, що годують немовлят, (одну годину в робочу зміну помножити на кількість робочих днів і кількість матерів, що годують немовлят).

Середньогодинну заробітну плату розраховують за формулою:

(8.22)

де ФЗП­_г – годинний фонд заробітної плати робітників, грн.;

Ч_р – середньооблікова кількість робітників, осіб;

Ф_пл – корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.

Доплати підліткам за невідпрацьований пільговий час визнача­ються на основі даних про кваліфікаційний склад підлітків і кількість пільгових годин. Розрахунок можна проводити за формулою:

(8.23)

де С_{ст.підл} – середньогодинна тарифна ставка підлітків, грн.;

Т_підл – кількість пільгових годин, невідпрацьованих одним підлітком протягом зміни, год.;

Ч_підл – загальна кількість підлітків, осіб;

Д_пл – явочний фонд часу робітника за планом, дні. Середньогодинна тарифна ставка підлітків розраховується як се­редньоарифметична величина тарифних ставок відповідно до кількості підлітків відповідних розрядів.

Місячний фонд заробітної плати включає у свій склад денний фонд і доплати за повні невідпрацьовані дні. Його розраховують за формулою:

(8.23)

де д_відп – виплати за чергові й додаткові відпустки, грн.;

д_в.н – виплати за відпустки на навчання, грн.;

д_ін – інші доплати, грн.

Фонд заробітної плати, призначений для оплати чергових і до­даткових відпусток, розраховують множенням середньої денної за­робітної плати на загальну кількість днів відпустки всіх робітників за формулою:

(8.24)

де З_{середн.д} – середньоденна заробітна плата робітників, грн.;

Т_{відп.трив} – середня тривалість відпустки одного робітника (з ба­лансу робочого часу), дні;

Ч_р – середньооблікова кількість робітників за планом, осіб.

Середньоденну заробітну плату робітників визначають діленням денного фонду заробітної плати на кількість робочих днів у році всіх робітників за формулою:

(8.25)

де ФЗП_д – денний фонд заробітної плати робітників, грн.;

Д_пл – явочний фонд робочого часу одного робітника за планом (з балансу робочого часу), дні.

Суму доплат за відпустки осіб, котрі навчаються на заочній і вечірній формі навчання в навчальних закладах, визначають як добуток середньоденної заробітної плати робітника (З_{середн.д}) на середню тривалість відпустки на навчання (з балансу робочого часу) (Т_в.н) і облікової кількості робітників за планом (Ч_р) за фор­мулою:

(8.26)

До інших доплат відносять: доплати за виконання державних обов’язків; виплати компенсацій за невикористані відпустки; виплати середньої заробітної плати робітникам, направленим на семінари, курси підвищення кваліфікації; компенсаційні виплати у зв’язку з плановим скороченням кількості робітників та ін. Інші доплати пла­нуються на рівні аналогічних витрат звітного періоду з урахуванням можливих змін у плановому році.

Розрахунок годинного, денного і місячного фондів заробітної плати на підприємствах зі стабільним колективом і невеликою кількістю персоналу доцільно проводити укрупнено за такою мето­дикою:

1. Визначення прямого фонду заробітної плати робітників (ФЗЛ_пр) прямим розрахунком (за методикою, поданою вище).

2. Розрахунок коефіцієнтів доплат (за даними звітного періоду):

а) до прямого фонду заробітної плати:

(8.27)

б) до годинного фонду заробітної плати:

(8.28)

в) до денного фонду заробітної плати

(8.29)

3. Розрахунок планових фондів заробітної плати робітників укрупне­ним методом:

а) годинного фонду заробітної плати:

(8.30)

б) денного фонду заробітної плати

(8.31)

в) місячного фонду заробітної плати

(8.32)

Фонди заробітної плати керівників, фахівців і службовців розраховуються на підставі штатних розкладів і схеми посадових окладів за посадами і професіями.

Загальний річний фонд заробітної плати по кожній посаді визна­чається шляхом множення встановленого місячного окладу на кількість календарних місяців у році плюс надбавки до заробітної плати, які передбачаються з фонду заробітної плати відповідно до діючої на підприємстві системи преміювання і доплат.

Фонд заробітної плати інших категорій персоналу розраховують за формулою:

(8.33)

де ФЗП_ін – загальнорічний фонд заробітної плати інших категорій персоналу (керівників, фахівців, службовців), грн.;

п – кількість посад інших категорій персоналу;

О_к.і – місячні посадові оклади і-ї категорії персоналу, грн.

н_і – сума надбавок і доплат і-ї категорії персоналу, грн.

Надбавки до заробітної плати повинні мати чітко виражений сти­мулюючий характер і бути взаємопов’язані з діловими здібностями конкретного працівника.

У ринкових умовах господарювання велику роль відіграють допла­ти й надбавки фахівцям і керівникам за високі досягнення в праці, за виконання особливо важливих і відповідальних робіт. Ці надбавки по­винні відображати об’єктивну оцінку трудових зусиль конкретного фахівця для виконання ним найвідповідальніших робіт, а також пов’язувати рівень його оплати праці з результатами діяльності всьо­го підприємства.

Надбавки до заробітної плати за високі досягнення в праці по­винні відповідати конкретним результатам діяльності керівника (фахівця) і впроваджуватися на тих ділянках роботи, де можливо за­стосувати показники виміру результатів праці.

Доцільно встановити такі надбавки насамперед лінійним керівни­кам (начальникам цехів, ділянок, майстрам) і фахівцям, котрі забез­печують стабільне поліпшення показників діяльності відповідного підрозділу і підприємства в цілому.

Компенсаційні виплати (у зв’язку з простоями не з вини працівни­ка, відпустками з ініціативи адміністрації і в інших випадках, перед­бачених чинним законодавством, плануються, виходячи з тривалості періоду, протягом якого зберігається заробітна плата, і кількості пер­соналу, якому здійснюються компенсаційні виплати.

Компенсаційні виплати розраховуються в однаковому абсолютно­му розмірі всім категоріям персоналу за умови праці, що відрізняють­ся від нормальних (нормативних), незалежно від рівня їхньої кваліфікації і посади, а також за роботу в святкові, неробочі дні й по­наднормовий час.

Річний фонд заробітної плати необлікового складу (тобто осо­бам, котрі не є в списках підприємства) планується на роботи, які не може виконати штатний персонал підприємства. Розмір фонду за­робітної плати необлікового складу (Ф3П_н.с) встановлюють відповідно до планового обсягу робіт і ринкових розцінок (норматив­них) на їх оплату.

Загальний фонд заробітної плати всього персоналу на плановий період розраховується як сума місячного фонду заробітної плати робітників (ФЗП_м), річного фонду заробітної плати інших категорій персоналу (ФЗП_ін) і річного фонду заробітної плати необлікового складу (ФЗП_н.с) за формулою:

(8.34)

При плануванні фондів заробітної плати доцільно розраховувати їх (для подальшого обліку в витратах) у розрізі змінної частини опла­ти праці, до якої відноситься заробітна плата робітників-підрядників, оплата їхніх відпусток, а також премії за виробничі результати, і постійної частини оплати праці, яка включає оплату праці робітників-погодинників, оплату їхніх відпусток, доплати і надбавки, а також оплату праці керівників, фахівців і службовців.

Такий розподіл фонду заробітної плати необхідний для подальшо­го аналізу за використанням коштів фонду заробітної плати і визна­чення впливу обсягу, структури виробництва, питомої трудомісткості продукції і рівня оплати праці за одну людино-годину на змінну час­тину фонду зарплати.