- •1. Значення й методи аналізу майна підприємства.
- •2. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
- •2. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
- •3. Аналіз ефективності використання оборотних активів
- •5. Аналіз руху грошових коштів
- •6. Аналіз показників ліквідності та платоспр. Ліквідність балансу
- •7. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства
- •8. Характеристика типу фінансової стійкості та її визначення
- •9. Оцінка запасу фінансової стійкості
- •10. Оцінка кредитоспроможності підприємства
- •11. Методика здiйснення аналiзу дiлової активностi підприємства
- •12. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- •13. Методологія оцінки реальних інвестицій
- •13. Методологія оцінки реальних та фінансових інвестицій
- •14. Оцінка вартості підприємства
- •15. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
- •З дисципліни «Фінансовий аналіз»
- •Значення й методи аналізу майна підприємства.
- •Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
1. Значення й методи аналізу майна підприємства.
Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.
Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.
Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховують у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.
Форми вертикального аналізу:
вертикальний аналіз активів;
вертикальний аналіз капіталу;
вертикальний аналіз грошових коштів.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Форми горизонтального аналізу:
- порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;
- порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом;
- порівняння фінансових показників за суму минулих періодів.
В умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується.
На практиці нерідко об’єднують горизонтальний і вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих його показників.
2. Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами – це співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових. Рівень показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами оцінюється насамперед в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо їх величина значно перевищує обумовлену потребу, то власні оборотні кошти можуть покривати лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний фінансовий стан підприємства. В чисельнику обох показників – власні оборотні кошти, тому в цілому покращення стану оборотних коштів залежить від попереджувального зростання суми власних оборотних коштів у порівняння із зростанням матеріальних запасів та власних джерел коштів. Крім розглянутих вище фінансових показників визначається коефіцієнт, що характеризує ступінь забезпеченості поточної діяльності власними оборотними коштами. Його розраховують за формулою К з = ВОК / ОА .
Цей коефіцієнт показує, яка частка оборотних активів фінансується за рахунок коштів підприємства. Значущість коефіцієнта пояснюють тим, що у фінансовому плані поточна діяльність виражається в постійній трансформації короткострокових активів і пасивів. Очевидно, будь-який актив має два джерела покриття: власні й позикові кошти. При укладанні кредитних угод і договорів постачання кредитори завжди звертають увагу на кредитоспроможність контрагента, у тому числі з позиції забезпеченості наданого кредиту (товарного, комерційного, банківського) власними коштами постачальника (одержувача коштів). Чим вища частка власних коштів позичальника в покритті оборотних активів, тим безпечнішим для кредитора є укладання кредитних угод. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) визначають як відношення різниці між обсягами власних коштів (підсумок розділу I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу I активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок розділів II і III активу балансу).Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» цей Кз.к визначається як відношення різниці між обсягами власних коштів (підсумок розділу I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу I активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок II активу балансу рядок 260), тобто: К з к = Вк / сума ОК
,де Вк — власні кошти, грн. ;сума ОК - загальна сума оборотних коштів, грн. Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнт