Порівняльна характеристика демографічних проблем світу та України
Протягом останніх 150 років населення Землі зростає дуже швидкими темпами. Про це свідчать факти, адже на початку нашого літочислення кількість населення Землі сягала 230 млн. осіб. Тільки близько 1830 року вона досягла 1 млрд. осіб, у 1890 році вона становила 1,6 млрд. Однак у 1930 році на Землі було вже більше 2 млрд. осіб, а через 30 років (у 1960 р.) досягла З млрд і вже через 15 років (1975) — 4 млрд. осіб.Наприкінці 1999 року чисельність населення планети сягнула 6 млрд.чол., а у першій половині XXI ст., за передбаченням футурологів, наблизиться до 11 млрд. осіб.Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічне зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки, відбувається катастрофічне виснаження всіх природних ресурсів.
Сьогодні суспільство неспроможне вирішувати не лише глобальні, але й регіональні екологічні й соціальні проблеми.
Кількість населення світу та його середньорічний приріст зображено. На кількість населення країни, його структуру, культурний та освітній рівень істотно впливають міграції.
Міграції населення ¾ це переміщення людей по території, пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи.
Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, гуманітарні тощо), строками (сезонні, тимчасові, постійні), напрямами (зовнішні і внутрішні), складом мігрантів, ступенем організованості тощо. Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, зміни державних кордонів.
Механічний приріст вносить певні корективи в демографічні процеси і у формування культури народів. Зовнішні міграції поділяють на:
а) еміграцію ¾ виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період;
б) імміграцію ¾ в'їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання.
Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи й біоугруповань у обсягах, які забезпечують стійкість довкілля. Ми маємо прагнути до гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи. А це можливо лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного мислення.
Для України характерні у багатьох векторах зворотні процеси: проблеми перенаселення не існує, хоча вплив на природне довкілля постійно зростає. Також, як і для цілого світу, для України є відчутною є міграція населення в межах країни, а особливо – за її межі.
Все це зумовлює необхідність на рівні держави вирішувати і регулювати демографічні процеси в нашій країні, оскільки населення, трудові ресурси – це основа будь-якої цивілізованої держави.
Самостійна робота №2
Роль людського фактора у вирішенні екологічної проблеми
Виконала студентка групи Б-912
Глущишина Юля
Проблема перезабруднення, перенаселення та перевиробництва.
Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.
Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.
В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.
Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.
Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному тисячолітті.
Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань, пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).
Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є основою для розробки певних природоохоронних заходів.
Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища, або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.
Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, - це температура, світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовий склад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живі організми прямо чи опосередковано.
Біотичні фактори, або фактори живої природи, - це форми впливу живих організмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин). Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.
Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ.
Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового значення.
Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовище навколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинником життя на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живі організми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських, ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизно становить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, її поділяють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.
У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване все наземне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землю від жорстких ультрафіолетових промінів Сонця.
У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильно зростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякісні захворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’я розцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини і закликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони.
Озон - триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шар озону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земної поверхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км з максимальною концентрацією – 20-25 км.
Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують його наскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту 20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють на твердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політ американська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує до десяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьох мільярдів тонн.
Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження і призводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі.
До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісок пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових пожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пил морського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки періодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті.
Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. За оцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів, через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн.
У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які іноді охоплюють величезні території.
Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.
Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україні функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю, оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300 днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки автотранспортних підприємств.
Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України, Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.
Своєрідним забруднювачем повітря є шум.
Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.
Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря, озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і сніговий покрив.
Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90% складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв, таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство. Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.
На сьогоднішній день головна проблема стоїть перед наукою демографія, та й перед всією світовою спільнотою в цілому -- перенаселеність Землі. Близько 1800 років треба було людству, щоб довести свою чисельність до одного мільярда, але всього лише за 100 років завдяки небаченого демографічного вибуху в XX столітті народонаселення Землі збільшилася більш ніж у 6 разів! Причини, пояснення цієї ситуації, її можливі наслідки і шляхи вирішення, які висувають різні вчені минулого і нашого часу, я спробував показати в цій оглядової дослідній роботі. Найбільш цікаві, на мій погляд, точки зору різних учених і громадських діячів представлені у цій роботі в ретроспективі, починаючи від Т. Мальтуса і закінчуючи С. Капицею. Охоплений мною період в більш ніж 200 років, є занадто великим проміжком часу, щоб охопити його повністю, тому для цієї роботи я вибрав найбільш цікаві та професійні теорії і течії наукової думки.
Вперше проблему на той момент «можливого» перенаселення Землі підняв відомий економіст Томас Роберт Мальтус. Це ім'я за два століття стало загальним, а головна праця Мальтуса "Досвід про закон народонаселення "зіграв у розвитку економічної науки і демографії не меншу роль, ніж "Математичні начала натуральної філософії" Ньютона і "Походження видів" Дарвіна в розвитку математики та біології.
Головним постулатом своєї теорії Мальтус вважав таку закономірність: «населення, якщо не заважати його вільному відтворення, подвоюється кожні 25 років, інакше кажучи - в геометричній прогресії. У той же час обсяги ресурсів, необхідних для підтримки життя, ростуть лише в арифметичній прогресії ». Мальтус вважав, що спочатку сама людська природа змушує людей безоглядно плодити собі подібних.
Іншим найважливішим принципом своєї теорії стала його знаменита фраза: «Не робити на світло дітей, яких вони не будуть в змозі прогодувати ». Він вважав, не треба допомагати бідним верствам населення тому що при поліпшенні життя бідноти збільшується її народжуваність, яка знову веде до бідності через занадто великого кількості споживачів матеріальних засобів до існування і ресурсів.
Для врегулювання зростання населення М. пропонував два типу рішень: перший - природний, війни, епідемії, голод та ін Але так як було б антигуманно збільшувати смертність для зменшення популяції людей, він запропонував штучний спосіб стримування народжуваності через стриманість і навіть аскетизм. Своїм особистим прикладом Мальтус показав як це може бути: його два сини померли не залишивши потомства, а дочка померла у віці 17 років. При всьому при цьому Мальтус ніколи не мав ілюзій на рахунок того, що людству коли-небудь вдасться скоротити або хоча б стабілізувати свою чисельність у такий спосіб. Він навпаки передбачив, що гріхи і пороки приведуть людство до повного вимирання, і про стабілізації не буде йти і мови.
У середині 60тих років ХХ століття людство вперше замислився над проблемою перенаселення Землі і виснаження ресурсів. Ініціатором постановки, дослідження і знаходження шляхів виходу з кризи був так званий "Римський клуб» - спільнота найбільших світових бізнесменів, політиків і громадських діячів, об'єднаних ідеєю збереження природного середовища проживання людини на Землі. Діяльність «Римського клубу» призвела до появи цілих наукових концепцій, пов'язаних з проблемою керування чисельністю населення, його прогнозування та планування. На науковому небосхилі загорілися такі зірки як Джордж Уальд, Тайлер Міллер, Гаррет Хардін, Донеллою і Денніс Медоуз, Йорген Рандерс та ін
Багато в чому пояснення і шляхи виходу з ситуації, що ситуації у сучасних вчених збігалися з думкою Мальтуса, але тільки тепер дослідники, вільні від релігійного доктринерства, сміливо пропонували методи, геть заперечують як церквою, так і самим Мальтусом. У плані витоків проблеми перенаселеності Мальтус і сучасні дослідники збіглися в думках. Люди прагнуть продовжити свій рід; при поліпшенні якості і умов життя спочатку досить швидко падає смертність, а при кардинальному і стабільно високому покращення життя поступово падає народжуваність; що саме головне - цей процес досить довгий і часовий розрив між початком падіння смертності та початком падіння народжуваності може займати десятиліття.
Наприкінці ХХ століття до плеяди вчених грунтуються на проблеми нестачі ресурсів, яка і призведе до катастрофічного зниження чисельності людство з не менш катастрофічними наслідками для екології, додалася точка зору російського фізика (!) Сергія Петровича Капіци, який стверджує, що причиною майбутнього різкого зниження чисельності населення стане інформаційний кризу, пов'язану з непомірним збільшенням інформації, що людина не зможе повністю переробити. У світовому господарстві на зміну економіки, що базується на обміні, приходить економіка, заснована на інформації.