46. Факт і його природа в ж-стиці. Факт і образ у п-стиці.

Ж-стська інформація як певна частина соціальної інформації є документованими, публічно оголошеними відомостями про все, що відбувається довкола нас і незалежно від нас. Вона ґрунтується насамперед на реальних фактах. Тому для будь-якого працівника ЗМІ важливо розуміти природу й особливості факту, закономірності використання його в ж-стиці.

Факт (від лат. – зроблене) означає, як відомо, дійсну подію, те, що реально відбулося. Під словом "факт" прийнято також розуміти судження або в інший спосіб зафіксовану реальність. У першому випадку доцільно вести мову про реальний факт, в іншому – про факт відображений. Якщо це реальний факт, тобто те, що відбулося в житті, то він не може бути ні спростований, ні підтверджений. Зафіксований вербально чи в інший спосіб реальний чи об'єктивний факт завжди має елемент суб'єктивності й може бути помилковим, неправдивим. Причини можуть бути різні: від суто технічних (недочув, не розібрався, сплутав, неточно зафіксував тощо) до свідомих перекручень, зумовлених певними інтересами. Неточність відображення може пояснюватись і складністю самих явищ, у яких ж-стові нелегко орієнтуватись.

Факти можуть нічого не означати, коли вони подаються безсистемно, без зв'язку з іншими фактами. Вони можуть означати дуже багато, мати вирішальне значення, коли розглядаються у зв'язку з іншими фактами, з певними логічними законами, теоретичними положеннями, наявною системою знань.

У сучасній науці утвердилась певна практика класифікації фактів на відповідні групи. Прийнято вирізняти одиничні факти і систему, тобто групу фактів, які стосуються певного питання.

Особливим різновидом фактів є статистика. Під нею прийнято розуміти типові зведені числові характеристики, які ґрунтуються на спеціально організованому масовому спостереженні певних фізичних, економічних, політичних, культурних та інших явищ. Статистика має справу із величезним масивом відповідних фактів, дає знання про загальні закономірності, тенденції соціальних процесів.

Крім емпіричних, статистичних, деякі дослідники виділяють також науковий і художній факти. У першому випадку мають на увазі факти науково вивчені, осмислені за науковою м-дикою. В іншому - йдеться про художні узагальнення (картини, типові характери). Художній факт -результат вивчення митцем великої кількості одиничних фактів, втілених в узагальненому образі.

За роллю фактів ж-стські виступи можна умовно поділити на дві групи:

• подієва інформація, у якій факт відіграє самостійну роль і є до певної міри самоціллю;

• узагальнюючі, а тим більше аналітичні, концептуальні твори, де факти відіграють роль аргументів, служать для доведення певної думки, ідеї твору.

Від свіжих, вагомих фактів залежить рівень інформаційної насиченості журн-го твору.

Однак ж-стська практика знає немало випадків ненавмисного перекручення, спотворення фактів. Умовно причини таких помилок можна звести до декількох груп:

а) неуважність, незосередженість ж-ста.

б) технічні неточності. Часто трапляються, коли інформація сприймається на слух у багатолюдній аудиторії, фіксуються прізвища, назви,особливо по телефону;

в) некомпетентність, невміння розібратись у складних речах, скажімо, науковій термінології тощо;

г) ненадійність джерела інформації. Ж-стові нерідко важко оперативно визначити достовірність джерел, з яких доводиться черпати факти.

д) помилки "логічного мислення". Суть їх у тому, що об'єкт, про який пише автор, йому добре знаний, логіка і послідовність розвитку подій теж передбачувані. Тому ж-ст вважав зайвим ще раз перевірити фабулу розгортання події, керуючись самою логікою, а вона, як свідчить досвід, може підвести;

є) надмір суб'єктивізму, невміння і небажання відділити факт від коментаря.

Тож для ж-стів об’єктивне висвітлення подій означає суворе наслідування фактам. Щоб бути впевненими в репрезентативності фактів, ж-там необхідно знати з яких джерел вони отримані, яку мету переслідують, я також чітко відрізняти факти науки від фактів поточного суспільного життя.

Розглянемо тепер способи створення документального образу в худ.-публ. творах, в основі яких лежать документальні факти. Серед основних способів пред’явлення фактичного матеріалу можна віднести типізацію, авторську інтерпретацію та образне трактування.

Типізація використовується з метою виявлення типових рис, характеристик і властивостей об’єкта, який вивчається.

Авт. інтерпретація полягає в тому, що п-ст під час опису життя свого героя може піддавати факту власному осмисленню, ділитися власними враженнями, виражати своє емоційне ставлення, прогнозувати ситуація тощо.

В образній трактовці фактів велику роль відіграє авторське уявлення. Якщо в аналітичних творах головною метою є аналіз життєвих явищ, то в худ.-публ. важливе створення документального образу через ланцюг асоціативних зв’язків і образних уявлень.