Варіант №1

1. Вічна тема влади землі над людиною (за повістю О.Кобилянської «Земля»).

2. Поезія «Вчись у природи творчого спокою...» Є.Плужника нагадує читачеві, що... (Продовжіть думку).

Варіант №2

1. Оповідання «Малорос-європеєць» В.Винниченка розкриває... (Продовжіть розповідь).

2. Аналіз поезії «Сопгга зрет зрего» Лесі Українки. Варіант №3

1. Трагедія роду і народу в романі «Вершники» Ю.Яновського. 2. Розкажіть про поезію П.Тичини «Пам'яті тридцяти».

Варіант №4

1. Розкажіть про новелу «Новина» В.Стефаника.

2. Розкажіть про вірш «Іванові Франкові» М.Вороного.

Варіант №5

1. Трагедія українського народу у вирі громадянської війни (за новелою «На золотих богів» Г.Косинки).

1. Проаналізуйте поезію О.Олеся «З журбою радість обнялась...»

Варіант №6

1. Новела «Мати» Г.Косинки - психологічний твір про життєвий вибір людини за екстремальних обставин.

2. Із рядків поезії «Так ніхто не кохав...» В.Сосюри постає ліричний герой.. .Продовжіть розповідь.

Варіант№7

1. Мавка як уособлення духовності і краси (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки.

2. У вірші «Коли усе в тумані життєвому...» М.Рильський віддає хвалу...(Продовжіть розповідь).

Варіант №8

1. Зробіть аналіз поезії «Любіть Україну» В.Сосюри.

2. Дайте характеристику прологу до поеми «Мойсей» І.Франка.

Варіант №9

1. Поетизація буття гуцулів у повісті „Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.

2. Розкажіть коротенько про вірш П.Тичини «О панно Інно...»

Варіант №10

1. Дайте загальну характеристику збірки «Зів'яле листя» І.Франка.

2 Рідне слово в творчості О.Олеся (за віршем поета «О слово рідне! Орле скутий!..»

Варіант №1

1. Вічна тема влади землі над людиною (за повістю о.Кобилянської «Земля»).

Добрі, працьовиті, порядні господарі, Івоніка і Марійка, поки стали власниками свого поля, багато витерпіли. Тепер вони також важко працюють, але втома поєднується й з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце. Селянин щасливий, бо сусіди називають його добрим господарем. Тому Федорчуки навіть гадки не мають про якийсь спочинок, вони, «наче чорні воли», тягнуть свого плуга з ранку до ночі, лиш би віддячити землі-годувальниці за хліб і щастя, які вона дає. Праця на землі - це сенс їхнього життя.

Найщиріші сподівання батьків пов'язані з тим, щоб обидва сини так само шанували землю, ревно працювали на ній. Не однаковими виросли їхні сини - Михайло й Сава. Михайло -роботящий юнак, який любить і поважає батьків, любить землю і працю на ній. Сава байдуже ставиться до господарювання, до покликання хлібороба: тягнеться не до своїх, а до чужих та ще й негарних людей, став красти, зв'язався із Рахірою. Все ж батьки плекають надію, що син помудрішає, навернеться до землі.

Відповідно до вироблених селянством моральних, соціальних норм Івоніка намагається вплинути на непутящого сина. Батько застерігає Саву, що при такій його поведінці він може залишитися без власної ниви. І хоч Сава, енергійний, розбишакуватий, охочий до блукання з рушницею полями й лісами, не міг навіть в уяві побачити себе в щоденній одноманітній праці хлібороба, проте добре розумів, що легкого життя без землі в нього не буде. Так у його свідомості визріває план: якщо залишиться єдиним сином, то батькова земля перейде йому в спадок, що б там не було.

Сава звикав до пролиття крові, тому що без будь-яких хвилювань міг застрелити зайця чи птаха, вбити без будь-якої потреби. Докори брата Михайла за зв'язок із злодійкуватою Рахірою розлютовують Саву. Він тягнувся до Рахіри не тільки тому, що любив її, а й тому, що в її сім'ї не трусилися над кожною копійкою, вели розгульне життя. Та й Рахіра прямо заявила парубкові, що без землі їхнє життянеможливе.

Сава опинився перед вибором. Щоб не втратити Рахіри, він іде на страшний злочин братовбивства. Трагедія зруйнувала родину Федорчуків, принесла всім нечувані страждання. Влада землі жорстоко поглумилася над господарями. Тужачи за сином. Івоніка знову згадус силу і владу землі: „Не для тебе .синку, вона була, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її. а як виріс і став годний, вона отворила пащу й забрала тебе". Безмежне горе викликало в батька вибух гніву проти обожнюваної землі: йому здалося, що земля глузує з нього, сміється «страхітливим сміхом». І тоді Івоніка «ревнув нараз страшним голосом, погрозивши п'ястком: «Не смійся!!.»

Складне випробування підготувала доля Марійці й Івоніці. Земля забрала улюбленого сина, а надія на те, що Сава зміниться, зазнала краху. Мучить їх совість за скривджену Анну.за вигнаного за поріг онука. Щоб хоч трохи вгамувати біль душі. Марійка, відома своєю скупістю на все село, влаштовує двічі на рік поминальні обіди. А Івоніка „тайком перед Марійкою пішов до нотаря і записав... що найкращий ланець Михайла Анниній дитині".