33.Проаналізуйте досвід роботи вчителя-словесника щодо впровадження діалогічних форм роботи на уроці

Діалогічний метод. Виявляє себе у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання з метою спонукання учнів до участі в постановці, вирішенні проблем, засвоєнні нових понять та способів дії.

Виклад навчального матеріалу відбувається у формі бесіди-повідомлення. Вказуючи на суперечності між фактами, явищами, викладач створює проблемні ситуації, спонукаючи учнів до участі в постановці проблеми, висуненні припущень, доведенні гіпотези. Це сприяє формуванню в учнів умінь і навичок мовленнєвого спілкування та самостійної пізнавальної, пошукової діяльності.

Сутність діалогічного методу навчання полягає у створенні другого типу проблемної ситуації (рідше — першого типу) — суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання. Цей метод є «перехідним» від методів викладання навчального матеріалу до методів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. При його застосуванні формують середній (виконавчо-дослідницький) рівень проблемності, характерний для діяльності з використанням дослідницьких і виконавчих процедур, необхідних для практичних робіт.

Використовують цей метод за незначної невідповідності між раніше засвоєними учнями знаннями, вміннями і необхідними для вирішення навчальної проблеми.

34.Методика дослідження особистості учня

Основні аспекти аналізу особистості можуть бути представлені в схемі, якою рекомендується користуватися при зборі матеріалу до характеристики та її написанні.

І. Загальні відомості

ІІ. Стосунки з колективом і ставлення до школи

Ш. Навчання

ІV. Праця (уроки праці, суспільно-корисна праця в школі і дома)

V.Направленість особистості і соціальні здібності

VІ. Дисциплінованість

VІІ. Особливості характеру і темпераменту

VІІІ. Загальні психолого-педагогічні висновки

Пропонуються такі психодіагностичні методики:

1. Дослідження самооцінки особистості учня.

2. Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга.

3. Тест опитувальник акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека (підлітковий варіант) з тестовим поясненням кожного типу акцентуацій.

4. Тест-опитувальник “Потреба в досягненні” (Ю.Орлов).

5. Тест-опитувальник “Потреба в спілкуванні” (Ю. Орлов).

Для одержання найбільш вірної інформації можна використовувати такі методи дослідження як:

1. Педагогічне спостереження.

2. Бесіди з учнем, вчителями, батьками, класним керівником, друзями.

3. Вивчення шкільної документації..

4. Вивчення продуктів діяльності (контрольні роботи, твори).

5. Елементи природного експерименту.

6. Анкети, тести.

7. Експертні оцінки.

35.Наведіть приклади організації творчої діяльності учнів на уроках з вашої спеціальності

На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є ознайомлення учнів з "творчою лабораторією" письменників (І. Франка, В. Стефаника. В. Симоненка). Це можна робити і на уроках літератури під час вивчення творчості письменника, зачитувати уривки зі спогадів і обговорювати їх. і на уроках мови, добираючи для диктантів, переказів, аудіювання чи читання мовчки відповідні тексти. Цікавими є вправи на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (чи видання).

На другому (проміжному) етапі можна пропонувати учням на уроках української мови вправи, які. окрім творчих здібностей, розвивають образне мислення, художнє бачення світу, розширюють словниковий запас, сприяють кращому засвоєнню семантики слів:

• дібрати означуване слово, до якого поданий прикметник був би епітетом;

• вибрати найвдаліший варіант слова;

• дописати (відновити) віршовані рядки;

• об'єднати кілька речень в одне:

• розчленувати текст на складові частини, змінити (розширити, згорнути, перебудувати, замінити) мовний матеріал;

• розширити текст, вживаючи якомога більше прислівників, але не додаючи більше ніж два речення; дати заголовок тексту («Осіння піч. Зривається вітер, шарпає дерева. Дощ періщить у шибки...»)

• перебудувати прості речення на складне речення з різними видами зв'язку, визначити смислові відношення між частинами складних речень;

• вставити пропущені слова;

• замінити поданий текст синонімами:

"Здавна існує велика дружба між людьми і лелеками. Може, як жодна інша птаха, підпускає лелека до себе людину бо вірить, що не буде йому кривди. І не дарма говорять люди: у хаті, на якій поселиться лелечина пара, пануватиме добро і злагода ".

• дібрати якнайбільше означень до поданого слова [наприклад, день - похмурий, незабутній,...), чи якомога більше дієслів, які б поєднувались із словом (наприклад, вітер дме, завиває, співає,...). Такі вправи доцільно проводити у формі гри, змагання ("Хто швидше", "Хто більше").

Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення:

• продовжити художній твір ("Енеїду" І. Котляревського, "Украдене щастя" І. Франка)

• змінити (переробити) закінчення художнього твору ("Наталка Полтавка'' і Котляревського, "Мина Мазайло" М. Куліша).

Дуже полюбляють учні завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад:

• скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко "Мої інтереси і захоплення", "Моє перше велике кохання". "Жінки у моєму житті", "Моя сім'я", "Моє життя на засланні", "Моя пристрасть - гравюра"):

• взяти "інтерв'ю" у письменника.

Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, мотивувати ті чи ті дії.

На етапі актуалізації знань можна використати асоціювання ("асоціативну павутинку", "ланцюжок асоціацій"), яке спонукає учнів думати, стимулює мислення шукати зв'язки між окремими поняттями [І, с. 34]. Під час підведення підсумків уроку (рефлексії) учитель може знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити її.

На етапі написання творчих робіт насамперед виділяються "класичні" твори-роздуми. передбачені навчальною програмою. Саме твори-роздуми є каменем спотикання для багатьох учнів, адже структура "вступ - основна частина - висновки" часто їх відлякує (бо обмежує!). Звичайно, така проблема не виникатиме, якщо вчитель пояснить вимоги до творів такого типу, послідовно, системно розвиватиме критичне мислення учнів, тобто навчить їх формулювати тезу, бачити причиново-наслідкові зв'язки, добирати аргументи на підтвердження тези, визначати (і розрізняти!) у творі тему, ідею, шукати проблеми, пояснювати роль художніх засобів, вилучати зайву інформацію тощо. Для цього можна запропонувати таку вправу: назвати будь-яку тему майбутнього твору, сформулювати питання, які можна розглядати, розкриваючи тему, і передбачити можливі відповіді, висновки, тобто ідею. Звичайно, спочатку учитель демонструє учням, як це робиться. Наприклад, якщо тема твору "Злочин і кара у "Марусі Чурай" Ліни Костенко", то проблемою, яку слід дослідити, може бути питання: "Чи завжди злочин карається?", а ідеєю (відповіддю) - "Злочин завжди карається" або "Неумисннй злочин не повинен каратися". Аналогічно можна виробляти уміння школярів формулювати тезу до поданої теми, добирати аргументи ТОЩО.

Принагідно зауважимо, що учитель повинен пам'ятати: творче вміння полягає не в ідеї, а в здатності сформулювати цю ідею. Тому у творах-роздумах оцінюється не позиція учня, а те, чи знайдено аргументи і наскільки вони доречні.