34. Класичний психоаналіз з.Фрейда. Психоаналіз – перша всестороння

теорія особливості.

У роботі «Эго й Ид» Фрейд (Freud S.) писав: «Психоаналіз — інструмент, що дає можливість Эго досягти перемоги над Ид». Він уважав, що в психоаналізі основні зусилля спрямовані на те, щоб «підсилити Эго, зробити його більше незалежним від Супер-Эго, розширити сферу дії перцепції й зміцнити його організацію… Де було Ид, там буде Эго». Ціль психоаналізу Фрейд бачив у тім, щоб зробити несвідоме свідомим; він затверджував, що «справа аналізу – забезпечити, наскільки це можливо, гарні умови для функціонування Эго».

Психоаналіз, основоположником якого є Зігмунд Фрейд (1856 - 1939), зявився в 1895 році як проект наукової психології, що на основі обєктивного спостереження і аналізу окремих явищ представила б повну картину внутрішнього духовного життя. Психоаналіз, у всіх своїх варіаціях, з самого початку претендував на те щоб стати центральною теорією індивідуального психічного життя людини та людської культури в цілому.

Класичний психоаналіз 3. Фрейда. Фрейд починає як медик, фізіолог, захоплюється гіпнозом і фізіотерапією як способами лікування істерії та в 1895 р. публікує результати спільних з Йозефом Брейером «Досліджень істерії», де робиться висновок про перетворення пригнічених емоцій у фізичні істеричні симптоми. На основі спостережень робиться висновок про внутрішньому конфлікті психіки як

причини нервових захворювань. У наступній праці «Тлумачення снів» (1899), відразу зробила знаменитим Фрейда, містяться основні відкрити психоаналізу. Перш за все це відкриття внутрішньої структури психічного - його двох складових: свідомої та несвідомої частини, - і постановка проблеми дослідження несвідомого. Саме несвідоме містить хворобливі бажання, які знаходяться під свідомим забороною, вигнані з свідомості і саме тому виявляються джерелом конфлікту, що веде до неврозу. Описуючи основні функції двох складових людської психіки і кажучи про факторі цензури, Фрейду було важливо те, що він відразу знайшов спосіб проникнути в сферу несвідомого - це сни, які він назвав «королівськими воротами в несвідоме», а також застереження, помилки та інші неусвідомлені вираження бажань. По суті справи в цьому полягало і інше відкриття Фрейда, повязане з майбутньою терапевтичної практикою психоаналізу: виявлення та усвідомлення цих витіснених бажань, цього внутрішнього конфлікту несвідомого з моїм свідомим Я через його промовляння саме по собі надає лікувальну дію, знімає внутрішній конфлікт, усуває фізичні симптоми неврозу.

35. Короткі біографіч-ні відомості про з.Фрейда.

Зиґмунд Фрейд - австрійський невролог, засновник психоаналітичної школи, терапевтичного напрямку в психології, автор теорії, згідно якої невротичні розлади людини викликаються складною взаємодією несвідомих та свідомих процесів.

Зиґмунд Фрейд народився в родині галіцийських євреїв. Його батьку, Якову, був 41 рік, він уже мав двох дітей від попереднього шлюбу. Матері Зиґмунда, Амалії Натансон, третій дружині Якова, був 21 рік. Більшу частину свого життя Фрейд провів у Відні. В 17 років закінчив гімназію з відзнакою, восени 1873 року вступив до Віденського університету. В березні 1876 року Фрейд, під керівництвом професора Карла Клауса, досліджував статеве життя вугрів. Зокрема, вивчав наявність сім’яників у самців вугра. Це була його перша наукова робота. Якоб Фройд народився в 1815 році в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда — Еммануелю і Філіпу. Амалія Натансон також народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі. В 1860 році родина Фройда у зв'язку з фінансовими труднощами перебралась до Відня. В 9 років Фройд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де став одним з кращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років. У 1886 році Фройд вступає в шлюб з Мартою Бернейс (Martha Bernays)^[3]. В подальшому у них народилось шестеро дітей — Матильда (1887—1978), Жан Мартін (1889—1967, названий в честь Шарко), Олівер (1891—1969), Ернст (1892—1970), Софія (1893—1920) та Анна (1895—1982). Саме Анна Фройд стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз, систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію, внесла значний вклад в теорію та практику психоаналізу в своїх роботах. З початком XX століття починає видавати свої основні наукові роботи:

• «Тлумачення снів» (1900)

• «Психопатологія повсякденного життя» (1901)

• «Леонардо да Вінчі — Спогад дитинства» (1910)

• «Тотем і табу» (1913)

• «Лекції до вступу в психоаналіз» (1916—1917)

• «По ту сторону принципа задоволення» (1920)

• «Психологія масс та аналіз людського „Я“» (1921)

• «Я та Воно» (1923)

1923 року З.Фройда оперували (ракова пухлина). Нестерпно страждаючи від раку ротової порожнини, який був викликаний курінням, у 1939 році він просить свого лікаря та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію, ідея якої була на той час досить таки популярною. Той дав йому дозу морфію, від якої Зігмунд Фрейд і помер 23 вересня, на той час йому було 83 роки.