Управлінські рішення в сфері виробництва
Прийняття рішень – фундамент виробничого управління, на яке припадає найбільша частина діяльності менеджера. Процес ПР в сфері виробництва принципово не вирізняється від вже розглянутого. В умовах визначення проводиться ідентифікація проблеми, визначення мети і критеріїв для вибору рішення, розробка варіантів, їх аналіз і порівняння, вибір кращого контроль за результатами. Рішення в сфері виробництва відрізняється від рішень по реалізації функції маркетингу, управління персоналом, фінансів і т.д. великим взаємозв’язком з останніми. У випадку ПР, виконання якого вимагає взаємодії з цими функціями, рішення стане управлінським, оскільки буде зв’язане з вирішенням проблем, що знаходяться в компетенції лінійних менеджерів або вищого керівництва.
Діапазон ПР в сфері виробництва включає в себе визначення виробничих потужностей, розробку виробу (продукції) або послуги, вибір обладнання, розміщення виробництва і ін. Для ПР в цьому діапазоні необхідно:
спрогнозувати майбутні умови, наприклад рівень попиту;
розробити список можливих альтернатив;
оцінити окупність для всіх альтернатив;
визначити ймовірність кожної умови;
оцінити альтернативи по вибраному критерію.
Розрахунки необхідно звести в таблицю окупності, де приведені можливі значення окупності для кожної альтернативи (різні потужності) і певних умов (різний рівень попиту).
При відсутності інформації про ймовірність різних умов використовують критерії рішень максіміна, максімаксі, мінімаксі і Лапласа.
Найбільш використовуються при виробництві продукції і наданні послуг прогнози, що основуються на:
судженнях і думках;
даних часового ряду;
асоціативних методах прогнозування.
При прогнозуванні стараються застосовувати спрощені варіанти методів, що характерно для малого бізнесу.
В основу прогнозів, побудованих на судженнях і думках покладений аналіз суб’єктивних даних, одержаних шляхом опитування споживачів, співробітників відділу реалізації, лінійних менеджерів, експертів.
Особливо цінна для прогнозування виробництва думка споживачів, які визначають попит. Однак при цьому слід врахувати психіку людини, щоб правильно і в відповідний момент провести опитування.
Опитування працівників відділу реалізації дає цінну інформацію, поскільки це думка спеціалістів, які безпосередньо контактують зі споживачем.
Експертів використовують для складання прогнозу або створення кількох його варіантів і наступного відбору кращого.
Часовий ряд – впорядження в часі послідовність спостереження через різні проміжки часу (день, місяць, рік). Даними можуть бути показники попиту , доходу, прибутку і т. д. Майбутні значення часового оцінюють виходячи з минулих. Для цього фіксується і будується тенденція прояву певних факторів, частіше всього у формі графіка. На графіку можуть проявлятися одна або декілька тенденцій, сезонні коливання, цикли, постійні зміни, а також випадкові. Часто, на практиці при визначенні загальної тенденції нехтують певними відхиленнями усереднюючи (вирівнюючи) лиманну лінію графіка.
Часто для аналізу тенденцій зміни параметрів використовують рівняння математичної залежності. Виявлені математичні залежності дозволяють прогнозувати з використанням математичного апарату.
Найбільш простим рівнянням тенденцій є лінійне:
.
Хоча часто ця залежність буває криволінійною (парабола, гіпербола).
У випадку якщо прогнозований показник визначається дією багатьох факторів, для його визначення доцільно використати рівняння багатофакторної кореляції.