- •31. Основні тенденції розвитку світової економіки у другій пол хіх – на початку хх ст.
- •32. Нова історична школа Німеччини.
- •33. Порівняльна характеристика шкіл мікроекономічного аналізу (австрійська, американська, кембріджська, математична).
- •34. Економічний розвиток України на рубежі хіх‑хх ст.
- •35. Дворянсько-ліберальна та ліберальна буржуазна думка.
- •36. Економічні погляди революційної та радикальної демократії.
- •37. Розвиток ідеї народників.
- •38. Розвиток політичної економії в Україні.
- •1) Визначення предмета пе
- •2) Відображення ідей класичної пе у праці укр мислителів
- •3) Маржиналізм в Україні
- •4) Погляди Туган-Барановського
- •39. Відображення марксизму в працях українських економістів.
- •40. Соціальний напрямок в економічній думці України.
- •41. Розвиток економічної думки в Галичині.
- •42. Екон наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.
- •29. Екон наслiдки Першої свiтової вiйни для сша, Англiї, Францiї, Нiмеччини та їх роль у повоєнному розвитку європ країн
- •30. Свiт екон криза 1929 - 1933 рр. Та'її особливостi в сша, Нiмеччинi, Англiї, Францiї
- •43. Економічні наслідки другої світової війни.
- •31. Економiчнi наслiдки вiйни для свiтової економiки
- •44. Еволюція неокласичної теорії на початку хх ст.
- •45. Зародження інституціонально-соціального напряму.
- •46. Виникнення кейнсіанської теорії.
- •Модель державного регулювання Дж. М.Кейнса:
- •47. Економічний розвиток європейських країн у другій половині хх ст.
- •48. Загальна характеристика ідей неолібералізму.
- •49. Неокласичний синтез.
- •50. Посткейнсіанство.
- •51. Післявоєнний інституціоналізм.
- •52. Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки.
- •53. Концепції неокласичного відродження.
- •54. Нове кейнсіанство.
- •55. Неоінституціоналізм.
- •56. Неомарксизм.
- •57. Господарство урср у 20 р. Хх ст.
- •58. Економічний розвиток України в 30‑50 рр. Хх ст.
- •59. Господарство України другої половини хх ст.
- •60. Загальна характеристика радянської економічної думки.
- •61. Напрями ринкової трансформації в Україні.
- •62. Сучасна економічна думка України.
38. Розвиток політичної економії в Україні.
ПЕ як наука набула певного розвитку в Україні на початку XIX століття. Розвиток української ПЕ XIX століття відбувався насамперед у сфері впливу класичної школи, а також західноєвроп і російських соціалістичних ідей, німец «істор» школи, марксизму і маржиналіз-му на вітчизняному соц-екон грунті. Українські теоретики відзначали, що ПЕ сприяє пра-вильному й глибокому розумінню сусп. явищ і практичному вирішенню соц-екон проблем..
Історичні умови: 1)загострення тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Занепад поміщицького та селянського госп-ва, посилення кріпосницької експлуата-ції. Розвиток капіталізму в пром-сті, землеробстві; 2) відставання рівня екон розвитку від передових західноєвроп держав; 3) розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії вимагає наукового обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку.
1) Визначення предмета пе
Михайло Вольцев: ПЕ – це наука про людину та її діяльність, спрямовану на задоволеннч матеріальних в моральних потреб.
Антонович: ПЕ - це наука про суспільний елемент у діяльності людей спрямованих на задоволення як духовних, так і матеріальних потреб.
Т. Степанов: предмет ПЕ – закони фізичного /природно-екон/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається;
М. Бунге: вказував на велике значення для розвитку ПЕ правильного визначення її предмета і вважав, що складність такого визначення пояснюється нечіткими позиціями ліберальної екон школи та соціалістів.
2) Відображення ідей класичної пе у праці укр мислителів
Т. Степанов (1795‑1847 рр.). Професор Харкуніверситету, один з перших авторів курсу ПЕ російською мовою. Головний твір: Але вирішальним був вплив представників класичної ПЕ Сміта й Рікардо. Основні ідеї: 1) відстоював ідеали свободи екон діяльності, критикував меркантилізм, кріпосництво, мальтузіанство /бо розвиток науки і виробництва безмежний/; 2) наголошував на посиленні соц аспекту ПЕ і соц несправедливості; 3) предмет ПЕ – закони фізичного /природно-екон/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається; 4) розподіл багатства між усіма громадянами має відбуватися за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян"; 5) всі класи мають рівне право на існування – для цього потрібно щоб доходи розподілялися між класами спреведливо (виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв"); 6) відстоював спрямування податків на сусп потреби; 7) підтримував Кене, праця виступає суб'єктом багатства, а природа – об'єктом. Багатство складається з: природи, праці та капіталу. Головний чинник – праця (розумова). Праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків /за А.Смітом/. Прибуток є частиною вартості, створеної працею; 8) мета капіталістичного вир-ва – прагнення до збагачення.
М. Бунге, професор, згодом ректор Київ університету, а у 80-ті pp. — міністр фінансів Росії, критично ставився до ідей класичної школи ПЕ. Він став фундатором Київ психолог школи. 1) вказував на велике значення для розвитку ПЕ правильного визначення її предмета і вважав, що складність такого визначення пояснюється нечіткими позиціями ліберальної екон школи та соціалістів. 2) критикував соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у «вигаданих формах суспільного устрою». 3) Прихильник вільного п-ва, вільної торгівлі, конкуренції, розвиток прив. ініціативи – класичні ідеї 4) Виступав за розвиток капіталістичних відносин + акціонерне 5)Передбачав занепад дрібної пром-сті 6) Вважав,що треба звільнити п-ва від опіки уряду 7) Цінність речі Бунге визначає її корисністю, «придатністю», величина якої залежить від попиту і пропозиції. Згодом він розробив теорію цінності на засадах психол школи і визначив цінність як «корисність».
Ідеї психол школи розвивав учень Бунге професор Київ університету Д. Піхно. У працях з ПЕ основи ціни та цінності він убачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит.
І. Вернадський (1821‑1884 рр.). Головний твір: "Предмет ПЕ". Відстоював: 1) погляди класичної ПЕ; 2) висунув доктрину – невтручання держави до екон справ (вільної конкуренції і підприємництва); 3) виступав проти соціалізму 4) ПЕ не є наукою про матеріальне багатство взагалі, вона досліджує лише одну його сторону — цінність речей, яка проявляється тільки в обміні і відбиває відношення покупців до речей. 5)завдання ПЕ полягає у дослідженні природи і механізму дії екон законів, які він трактував природними, універсальними, вічними і незмінними; 6)Єдиним фактором вартості, джерелом багатства і доходів визнавав працю. 7) Він розрізняє споживну вартість (придатність) і вартість. Вартість, зазначає він, «визначається працею, а не придатністю».