38. Розвиток політичної економії в Україні.

ПЕ як наука набула певного розвитку в Україні на початку XIX століття. Розвиток української ПЕ XIX століття відбувався насамперед у сфері впливу класичної школи, а також західноєвроп і російських соціалістичних ідей, німец «істор» школи, марксизму і маржиналіз-му на вітчизняному соц-екон грунті. Українські теоретики відзначали, що ПЕ сприяє пра-вильному й глибокому розумінню сусп. явищ і практичному вирішенню соц-екон проблем..

Історичні умови: 1)загострення тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Занепад поміщицького та селянського госп-ва, посилення кріпосницької експлуата-ції. Розвиток капіталізму в пром-сті, землеробстві; 2) відставання рівня екон розвитку від передових західноєвроп держав; 3) розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії вимагає наукового обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку.

1) Визначення предмета пе

Михайло Вольцев: ПЕ – це наука про людину та її діяльність, спрямовану на задоволеннч матеріальних в моральних потреб.

Антонович: ПЕ - це наука про суспільний елемент у діяльності людей спрямованих на задоволення як духовних, так і матеріальних потреб.

Т. Степанов: предмет ПЕ – закони фізичного /природно-екон/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається;

М. Бунге: вказував на велике значення для розвитку ПЕ правильного визначення її предмета і вважав, що складність такого визначення пояснюється нечіткими позиціями ліберальної екон школи та соціалістів.

2) Відображення ідей класичної пе у праці укр мислителів

Т. Степанов (1795‑1847 рр.). Професор Харкуніверситету, один з перших авторів курсу ПЕ російською мовою. Головний твір: Але вирішальним був вплив представників класичної ПЕ Сміта й Рікардо. Основні ідеї: 1) відстоював ідеали свободи екон діяльності, критикував меркантилізм, кріпосництво, мальтузіанство /бо розвиток науки і виробництва безмежний/; 2) наголошував на посиленні соц аспекту ПЕ і соц несправедливості; 3) предмет ПЕ – закони фізичного /природно-екон/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається; 4) розподіл багатства між усіма громадянами має відбуватися за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян"; 5) всі класи мають рівне право на існування – для цього потрібно щоб доходи розподілялися між класами спреведливо (виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв"); 6) відстоював спрямування податків на сусп потреби; 7) підтримував Кене, праця виступає суб'єктом багатства, а природа – об'єктом. Багатство складається з: природи, праці та капіталу. Головний чинник – праця (розумова). Праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків /за А.Смітом/. Прибуток є частиною вартості, створеної працею; 8) мета капіталістичного вир-ва – прагнення до збагачення.

М. Бунге, професор, згодом ректор Київ університету, а у 80-ті pp. — міністр фінансів Росії, критично ставився до ідей класичної школи ПЕ. Він став фундатором Київ психолог школи. 1) вказував на велике значення для розвитку ПЕ правильного визначення її предмета і вважав, що складність такого визначення пояснюється нечіткими позиціями ліберальної екон школи та соціалістів. 2) критикував соціалістів за те, що вони засуджували існуючий порядок і вбачали свій ідеал у «вигаданих формах суспільного устрою». 3) Прихильник вільного п-ва, вільної торгівлі, конкуренції, розвиток прив. ініціативи – класичні ідеї 4) Виступав за розвиток капіталістичних відносин + акціонерне 5)Передбачав занепад дрібної пром-сті 6) Вважав,що треба звільнити п-ва від опіки уряду 7) Цінність речі Бунге визначає її корисністю, «придатністю», величина якої залежить від попиту і пропозиції. Згодом він розробив теорію цінності на засадах психол школи і визначив цінність як «корисність».

Ідеї психол школи розвивав учень Бунге професор Київ університету Д. Піхно. У працях з ПЕ основи ціни та цінності він убачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит.

І. Вернадський (1821‑1884 рр.). Головний твір: "Предмет ПЕ". Відстоював: 1) погляди класичної ПЕ; 2) висунув доктрину – невтручання держави до екон справ (вільної конкуренції і підприємництва); 3) виступав про­ти соціалізму 4) ПЕ не є наукою про матеріальне багатство взагалі, вона досліджує лише одну його сторону — цінність речей, яка проявляється тільки в обміні і відбиває відношення покупців до речей. 5)завдання ПЕ полягає у дослідженні природи і механізму дії екон законів, які він трактував природними, універсальними, вічними і незмінними; 6)Єдиним фактором вартості, джерелом багатства і доходів визнавав працю. 7) Він розрізняє споживну вартість (придатність) і вартість. Вартість, зазначає він, «визначається працею, а не придатністю».