1. 23/24 Виникнення та еволюція психіки у філогенезі

   1. Допсихічні та найпростіші форми психічної активності живих істот

Примітивним живим організмам властива подразливість, тобто здатність відповідати на біотичні (біологічно значимі) подразники відповідним чином. Це реакція є неспецифічною. У тварин із примітивною (дифузною) нервовою системою у відповідь на подразнення виникає реакція збудження, що поширюється рівномірно у всіх напрямках, поступово затухаючи. Із ускладненням нервової системи процес збудження поширюється до кінця нервового шляху без затухання (тобто є змога впливати на весь організм). При надмірній стимуляції виникає реакція охоронного безумовного гальмування (т.зв. «уявна смерть»).

У рослин та найпростіших тварин, у яких відсутня нервова система, є лише таксиси та тропізми.

Тропізм - це рух (ріст) в певному напрямку під дією одностороннього впливу. Тропізми (позитивні та негативні) є властивими для рослин.

Таксиси (від грецьк. taxis – розміщення по порядку) – це орієнтуючі компоненти поведінкових актів, природжені способи просторової орієнтації в бік сприятливих (позитивні таксиси) або несприятливих (негативні таксиси) умов середовища. Таксиси є постійними компонентами навіть найбільш складних форм поведінки.

У більш високорозвинутих тварин з’являється чутливість, тобто здатність організму реагувати не лише на біотичні, але й на абіотичні подразники. Абіотичні подразники безпосередньо не впливають на організм, але є сигналом можливого майбутнього біотичного впливу. На абіотичні подразники може виникати орієнтовна реакція, тобто зменшення загальної активності для більш виразного сприймання абіотичного подразника.

За А.Н. Леонтьевым, при наявності чутливості вже з’являється психіка. Разом із тим, психічне передбачає встановлення хоча б елементарного зв'язку між зовнішніми подразниками. Умовні рефлекси можливо виробити у найпростіших (у інфузорії), таким чином, у них є чутливість. Однак вони не використовують цієї властивості в житті, тобто про психіку говорити ще не можна.

Однією із складових тваринної психіки є інстинкти. Інстинкт – це сукупність природжених форм поведінки та психіки тварин та людини, в основі яких ле­жать безумовні рефлекси. Інстинктивна поведінка тварин – це сукупність компонентів поведінки, властивих всім представникам даного виду (інстинкт видоспецифічний), яка сформувалась у філогенезі внаслідок природного відбору і є спадково закріпленою. Наукою про інстинктивну поведінку тварин є етологія.

Види інстинктів. За Ітельсоном, виділяються інстинкти, пов'язані: із добуванням їжі, будівництвом гнізд та іншого житла, із міграціями, розмноженням, захистом від ворогів, пошуком та збором інформації про значимі властивості оточуючого середовища та із вирощуванням потомства.

Характерні особливості інстинктів. В процесі індивідуального онтогенезу інстинктивна поведінка формується у поєднанні з процесами навчання, але для розвитку інстинкту немає необхідності у тренуванні, він зберігається без періодичного підкріплення.

Інстинктивна поведінка відрізняється стійкістю, слабкою індивідуальною варіативністю і характеризується автономністю щодо короткочасних змін у середовищі існування. Особливостями інстинкту є: їхня природженість, доцільність, стереотипність, шаблонність та автоматичність (або «сліпота» інстинктивної поведінки). Інстинктивні дії (акти) включають в себе комплекси чітко скоординованих рухів, поз, звуків, реакцій шкіри (її секреція, зміна забарвлення) і т.п.

Існують механізми для «запуску» інстинктивної поведінки. Нейросенсорні системи живої істоти забезпечують настройку аналізаторів на сприймання певнихї специфічних «ключових» подразників, або «релізінг-факторів», а саме: простих фізичних чи хімічних ознак біологічно значимих рослин, інших тварин, речей, їхньої форми, розмірів, руху, кольору, запаху, просторових відношень (взаємного розташування частин, відносної величини). В результаті перцепції відбувається інтеграція відповідних відчуттів. Потім виникає активація (розгальмовування) нервових центрів, пов’язаних із даним інстинктивним актом.

Існують певні умови, необхідні для прояву інстинктивної поведінки. Це певний стан організму (або апетенція), для початку розгортання потрібний сигнал із зовнішнього середовища (або евокатор). Інстинкт складається з ряду ланок, і кожна його ланка є власним евокатором.

Інстинктивна поведінка тварин є відносно доцільною, тобто вона спрямована на виживання особини та продовження виду і сформувалась в процесі природного відбору. Це є дійсно доцільність лише при незмінних умовах: буває так, що при зміні умов здійснення інстинктивної поведінки не є біологічно доцільним, однак вона все одно здійснюється, інстинкт є «сліпим». Для дійсно доцільної поведінки потрібен зворотній зв’язок, тобто інформація про те, чи наближається організм до кінцевої мети.

91 Термін "здатності", незважаючи на його давнє і широке застосування в психології, наявність в літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо підсумовувати його дефініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким чином:

1. Здібності - це властивості душі людини, що розуміються як сукупність всіляких психічних процесів станів. Це найбільш широке і найстаріше з наявних визначень здібностей. Нині їм практично вже не користуються в психології.

2. Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це визначення з'явилося, і було прийнято в психології XVIII - XIX вв., частково є вживаним і нині.

3. Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і найбільш поширено. Воно в той же час є найбільш вузьким і найбільш точним з усіх трьох.

4. Здібності - це індивідуально психологічні особливості людини, що проявляються в діяльності і є умовою успішності її виконання, тобто характеристики особи, що виражають міру освоєння деякої сукупності деятельностей. Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не зводяться до знань і умінь.

Рівні розвитку здібностей: здатність, обдарованість, талант, геніальність

Здібності, їх класифікація, рівні розвитку.

Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його можливості в тій чи іншій діяльності. За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, вміння, витрачений час, розумові та фізичні зусилля) здібна людина отримує максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми. У вітчизняній психології використовується третій підхід. Так Б. М. Теплов виділив наступні три основні ознаки поняття "здатність". - По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого (ніхто не стане говорити здібностях там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні); - По-друге, до здібностей відносять лише ті індивідуально-психологічні особливості, які забезпечують успішність діяльності; - По-третє, здібності не зводяться до тих знань, навичок чи умінь, які вже вироблені в даної людини. Здібності існують тільки в розвитку. Успішне виконання діяльності залежить як правило від комплексу здібностей (можлива компенсація слабко виражених здібностей іншими). Класифікація здібностей Природні (ті, що загальні для людини і тварин) - сприйняття, пам'ять, можливість до елементарної комунікації; Специфічно людські (що мають соціально-історичне походження). Вони поділяються на загальні та спеціальні. Під загальними здібностями розуміється така система індівідуальноволевих властивостей особистості, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Під спеціальними здібностями розуміють таку систему властивостей особистості, яка допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності, наприклад літературної, образотворчої, музичної, сценічної і т. п. До спеціальних здібностей слід віднести і здібності до практичної діяльності, а саме: конструктивно-технічні, організаторські, педагогічні та інші здібності. Спеціальні здібності органічно пов'язані із загальними. Чим вище розвинені загальні здібності, тим більше створюється внутрішніх умов для розвитку спеціальних здібностей. У свою чергу розвиток спеціальних здібностей, за певних умов, позитивно впливає на розвиток інтелекту. Крім того є підрозділи специфічних здібностей на практичні і теоретичні, навчальні та творчі, предметні і міжособистісні.