План:

1. Обвинувачений: поняття, права та обов’язки………………….. 3

2. Апеляційне оскарження…………………………………………. 13

Ситуаційне завдання……………………………………………….. 22

Список використаних джерел……………………………………... 23

1. Обвинувачений: поняття, права та обов’язки

Серед осіб — учасників процесу, які мають свій власний або представлений інтерес у кримінальній справі, обвинувачений е центральною процесуальною фігурою.

Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого (ст. 43 ч. 1 КПК України).¹

Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії досудового розслідування, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою.

Після віддання до суду обвинувачений стає підсудним.

Обвинувачений не вважається винним, доки його винуватість не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений мас право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

Обвинувачуваний має право на повагу до його честі і гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як невинним до набрання обвинувальним вироком законної сили, давати показання рідною мовою і безкоштовно користуватись допомогою перекладача.

З часу винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого вона (особа) наділяється процесуальними правами, а також на неї покладаються процесуальні обов'язки. Обвинувачений має свій процесуальний статус, для дотримання і реалізації якого законодавцем встановлені процесуальні гарантії. Об'єм процесуальних прав, якими наділений обвинувачений (див. ч.2 ст.43 КПК), не є вичерпним. Він фактично ширший і конкретизується відповідно до стадії процесу, а також окремих процесуальних дій.

Реалізація прав обвинуваченого пов'язана зі вступом його у правовідносини з слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в передбаченому законом порядку.

Розглянемо порядок реалізації зазначених прав обвинуваченого.

Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують. Винісши мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого з викладенням конкретних дій, що ставляться в вину, та їх юридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з моменту винесення такої постанови зобов'язаний пред'явити її обвинуваченому та вручити йому копію постанови про притягнення як обвинуваченого. Останній у такий самий строк має бути повідомлений про всі зміни обвинувачення. ¹

Постанова про притягнення до відповідальності як обвинуваченого має бути конкретною за змістом. В її описовій частині повинні бути зазначені: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце, спосіб, мотив та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому; стаття (її частина) кримінального закону, якою передбачено цей злочин; юридична оцінка кожного діяння, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів. Недодержання цієї вимоги є підставою для повернення справи на додаткове розслідування.²

Обвинувачений має бути допитаний не пізніше однієї доби після висунення обвинувачення та мати можливість дати свої пояснення і зробити зауваження. Під час пред'явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого обов'язковою є присутність захисника, крім випадків, коли він не бере участі у справі взагалі. В суді в разі зміни обвинувачення прокурором копія відповідної постанови прокурора має бути вручена підсудному та його захиснику й іншим сторонам, а розгляд справи відкладається на три доби з тим, щоб у підсудного було достатньо часу для ознайомлення з новим обвинуваченням і підготовки до захисту.¹

Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують, гарантується: присутністю при пред'явленні обвинувачення захисника; складанням слідчим протоколу про пред'явлення обвинувачення, який підписується також обвинуваченим і його захисником; окремим зазначенням у постанові про пред'явлення обвинувачення, ствердженим підписом обвинуваченого, про роз'яснення йому його прав; порядком подальшої зміни і доповнення обвинувачення.

Право обвинуваченого давати показання або відмовитися давати показання та відповідати на запитання. Згідно зі ст. 63 Конституції України ніхто не може примушуватись давати показання відносно самого себе і не несе відповідальності за відмову від давання показань стосовно самого себе.²

Обвинувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від давання показань або за давання хибних показань. Давання показань — його право, а не обов'язок.

Відмову обвинуваченого давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення і відповідати на запитання не можна розглядати як доказ його вини у вчиненні злочину. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Органи, що ведуть процес, зобов'язані самі вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. При цьому вони не вправі перекладати обов'язок доказування вини чи невинуватості на обвинуваченого, їм забороняється домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.³

Згодившись на давання показань, обвинувачений має знати, що його показання можуть бути використані для доказування його винуватості.

Допит обвинуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого запропонувати йому дати показання по суті обвинувачення. Обвинувачений має право викласти свої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи обвинуваченого мають бути ретельно та всебічно перевірені.

Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до першого допиту. Захисник допускається до участі на будь-яких стадіях процесу. В певних випадках участь захисника в справі обов'язкова, незважаючи на наявність клопотання особи про це. В цих випадках, а також в разі заяви клопотань затриманим, арештованим чи обвинуваченим щонайменше захисник має бути допущений до справи з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як захисники допускаються фахівці у галузі права (тобто особи з юридичною освітою), які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням, а також особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні. З моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства та при розгляді справи в суді як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угодою, інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи — угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників (ч. 3 ст. 44 КПК України).

У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.¹

У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Право подавати докази обвинувачений здійснює: безпосередньо передаючи особі, у провадженні якої перебуває справа, речові докази, що є в його розпорядженні, сліди злочину, матеріали відеозапису, звукозапису, кінозйомки, фотознімки, інші матеріали технічного документування своєї діяльності, комп'ютерні дискети, факси, телетайпограми, а також письмові документи та інші докази; даючи показання та пояснення у справі; заявляючи клопотання про провадження слідчих дій або про поставлення додаткових запитань перед експертами; особисто беручи участь у слідчих діях, а також у судовому слідстві та ставлячи запитання свідкам, експертам й іншим учасникам процесу. ²

Беручи участь у судових дебатах або виступаючи з останнім словом, обвинувачений (підсудний) може піддати докази аналізу, дати їм оцінку, звернути увагу на прогалини, сумніви, алібі або недоброякісність тих чи інших доказів.

Подання доказів — право, а не обов'язок обвинуваченого. Органи та особи, які ведуть кримінальний процес, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Право обвинуваченого заявляти клопотання. Обвинувачений має право заявити клопотання на будь-якій стадії кримінального процесу.

Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових або інших процесуальних дій. Клопотання або задовольняються, або ні. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвинуваченого.

Право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи. Слідчий зобов'язаний пояснити обвинуваченому його право знайомитися з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника. Обмежувати час для ознайомлення зі справою не можна, за винятком випадків, коли обвинувачений явно намагається цим шляхом затягувати закінчення розслідування.

Ознайомлення з усіма матеріалами справи — право обвинуваченого; відмова його скористатися цим правом не означає, що у справі допущено порушення процесуального закону, і не тягне за собою затримки подальшого провадження у справі.¹

Непред'явлення обвинуваченому всіх матеріалів справи повинно розглядатися як суттєве порушення прав обвинуваченого на захист.

Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді. Після закінчення досудового слідства обвинуваченому вручається копія обвинувального висновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді.

Розгляд справи в суді першої інстанції проходить за участю підсудного. За відсутності підсудного розгляд справи допускається лише в тому разі, якщо він перебуває за межами держави і ухиляється від з'явлення до суду або просить розглянути справу, за якою не передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, за його відсутності (ст. 262 КПК України),

Беручи участь у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсудний) використовує всі свої права, що передбачаються ст. 43 КПК України. Крім того, він має право: просити про оголошення доказів, що є у справі, а суд зобов'язаний прохання задовольнити; ставити запитання іншим підсудним, свідкам, потерпілому, експерту, спеціалісту, перекладачу, цивільному позивачу та цивільному відповідачу; брати участь у судових дебатах сторін; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України).

Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору, судді, присяжному засідателю, захиснику та секретарю судового засідання, якщо вони будуть зацікавленими в результаті справи.

Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскаржуються прокурору, а в окремих випадках — до суду.

Право на забезпечення безпеки реалізується за наявності відповідних підстав відповідно до ст. 52-1 КПК України шляхом переведення арештованого в іншу камеру, тимчасове переведення із слідчого ізолятора в ізолятор тимчасового утримання і навпаки, зміни місця роботи і проживання та інших заходів, передбачених Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Право підсудного на останнє слово, з яким він звертається насамперед до суду, а також до учасників судового розгляду і всіх присутніх в залі судового засідання, — це особливий засіб захисту підсудним своїх інтересів, а останнє його слово — невід'ємна складова частина відправлення правосуддя у кримінальній справі. Підсудний вправі скористатись останнім словом, але вправі і відмовитися від нього з поясненням чи без пояснення причин. Ненадання останнього слова або безпідставне його обмеження є грубим порушенням права підсудного на захист і становить безумовну підставу для скасування вироку.¹

Крім перелічених, обвинувачений має й інші права, зокрема: у разі призначення експертизи ознайомитися з постановою про її призначення, просити призначити певного експерта з числа вказаних ним експертів, після проведення експертизи ознайомитися з її матеріалами та висновком експерта (ст.197, 202 КПК); при допиті написати свої показання власноручно (ст.146 КПК); давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді на своїй рідній мові; безкоштовно користуватися послугами перекладача (ст.19 КПК); право на колегіальний розгляд його справи судом, якщо санкція статті, за якою кваліфікується його діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років (ч.2 ст.17 КПК); заперечувати проти закриття кримінальної справи на підставі акта амністії (ч.3 ст.6 КПК), у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого (підсудного) з потерпілим, передачею особи на поруки або із закінченням строків давності (ч.1 ст. 71 КПК); бути присутнім при виконанні слідчих дій, що проводяться за його чи захисника клопотанням, а з дозволу слідчого — і при виконанні інших слідчих дій (п.6 ч.1 ст. 142 КПК); бути присутнім при попередньому розгляді справи суддею і висловлювати свою думку з приводу всіх питань, які з'ясовуються при цьому (ч. 2 ст. 240 КПК); висловлювати свою думку щодо обсягу і порядку дослідження доказів в суді та клопотань, заявлених в судовому засіданні іншими його учасниками (ч.3 ст. 296, ч. 1 ст. 299 КПК); користуватись під час показань нотатками (ч.3 ст. 300 КПК); брати участь у судових дебатах (ст. 318 КПК); право бути повідомленим про подання до суду апеляції на вирок інших учасників, одержати їх копію та подати свої заперечення на апеляцію (ст. 351 КПК); відкликати свою апеляцію, змінити її або доповнити, а також відкликати апеляцію свого захисника, за винятком випадків, коли участь захисника у справі є обов'язковою (ст. 355 КПК); брати участь в апеляційному, касаційному провадженнях (ст. 362, 391 КПК) та при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження.¹

Закон покладає на обвинуваченого низку обов'язків.

Обвинувачений зобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду (у разі нез'явлення щодо нього можуть бути застосовані встановлені законом примусові заходи — привід, запобіжний захід), не перешкоджати встановленню істини незаконними засобами. Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого щодо проведення огляду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі в огляді та відтворенні обстановки й обставин події; дотримуватися порядку в судовому засіданні.

Відповідно до вимоги ст. 53 КПК України суд, слідчий, прокурор, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані пояснити обвинуваченому та всім іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та забезпечити можливість здійснення цих прав.¹