54. Договір транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування є публічним.

Юридичні ознаки договору:

• взаємний

• консенсуальний (якщо експедитор організує виконання експедиційних послуг) або реальний (якщо експедитор надає експедиційні послуги із ввіреним йому вантажем)

• відплатний.

Сторонами договору є клієнт — сторона, якій надають послуги, та експедитор — сторона, яка надає послуги. Клієнтами за договором можуть бути будь-які особи, що зацікавлені в одержанні експедиційних послуг. Експедитором може бути лише підприємець (комерційна організація чи фізична особа), який одержав ліцензію на здійснення транспортно-експедиційної діяльності.

Предметом договору є послуги, пов'язані з перевезенням вантажу. Послуги можна поділити на основні (з організації перевезення, укладення договору перевезення) та додаткові, які можуть охоплювати будь-які питання транспортування вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей).

Форма договору — письмова. Причому недодержання сторонами письмової форми не має наслідком недійсність договору за правилами ст. 218 ЦК. Для виконання певних обов'язків клієнт повинен видати експедиторові довіреність.

Строк договору визначається характером взаємовідносин сторін.

55. Соціально-економічна сутність страхування і характеристика його правового регулювання. Основні страхові поняття

Життя і здоров'я людини, як і доля належного їй майна, залежить від різноманітних за характером, часто непередбачуваних і невідворотних подій. З метою усунення або пом'якшення майнових негативних наслідків впливу таких подій запроваджено інститут страхування.

Основні поняття страхування:

Страхове правовідношення — це зобов'язання, через яке одна сторона (страховик) зобов'язалася за обумовлену договором плату (страхову премію), сплачену іншою стороною (страхувальником), надати страховий захист майнових інтересів останнього, через що виплатити йому страхове відшкодування (забезпечення) в разі настання події, передбаченого договором страхування.

Страховик — це професійний суб'єкт страхового ринку, сторона в страховому правовідношенні, яка за певну плату надає страховий захист майнових інтересів іншої сторони за договором і тим самим зобов'язався надати страхове відшкодування (забезпечення) в разі реалізації застрахованих небезпек (рисок). Страховик здійснює страхову діяльність як основної і виняткової.

Страхувальник — це суб'єкт страхових правовідносин: сторона, яка уклала із страховиком договір страхування і зобов'язався сплатити страховикові вартість страхового захисту її майнових інтересів і інші дії з договору страхування, проти чого знаходить право вимагати надання страхового відшкодування (забезпечення) при настанні застрахованої небезпеки (риски).

Застрахована особа є учасником певних видів страхових правовідносин, а значить, і договорів страхування, а саме договори особистого страхування і договору страхування цивільної відповідальності за спричинення шкоди. Застрахованою особою може виступати юридична або фізична особа.

Вигодонабувач — це третя особа, на користь якої поміщений договір страхування і якому виплачується страхове відшкодування (забезпечення) за договором. Залежно від вигляду страхування і форми його здійснення вигодонабувача призначає або страхувальник, або застрахована особа, або він призначається згідно із законом.

Страховий захист - це сукупність стосунків по подоланню і відшкодуванню збитку, заподіяного об'єктам майнового інтересу.

Страхове покриття є сукупністю умов страхування за договором страхування, що відносяться до структури і переліку рисок, що покриваються, об'єктів майна, об'єктів майнових інтересів, застрахованих осіб, застрахованих збитків, витрат і так далі, і що відображають межі відповідальності страховика (страхові суми, ліміти відповідальності).

Страхова діяльність — це діяльність по захисту майнових інтересів юридичних осіб, населення і держави з використанням методів страхування.

Андеррайтер - це фахівець в області страхування, що володіє повноваженнями оцінювати міру риски, приймати на страхування ризик, визначати тарифні ставки і інші умови прийняття риски на страхування виходячи з економічної доцільності, економічної і страхової політики страховика і грунтуючись на нормах страхового законодавства і звичайного права.

Страхове поле - це найбільше число об'єктів, які можуть бути охоплені страхуванням.

Страховий фонд — це резерв грошових коштів, що формуються страховиком при проведенні страхової діяльності і призначених для покриття збитків, що виникають унаслідок настання страхової події.

Страхова сума - це встановлена в договорі страхування грошова сума, на яку застрахований об'єкт страхування і в межах якої страховик несе відповідальність по відшкодуванню збитку, виниклого в результаті настання застрахованої події.

Страховий тариф (тарифна ставка) — страховий внесок з одиниці страхової суми за певний період страхування.

Страховий внесок - сума грошових коштів, що сплачується страхувальником страховикові за надання страхового захисту майнових інтересів страхувальника.