1. меркантилізм:ранній (країна багатіє лише тоді, коли має надлишок золота) і пізній (країна багатіє коли більше товарів вивозить ніж ввозить).

2. Школа трудової теорії вартості (В.Петті, Ф.Кене) – вартість кожного товару визначається виключно затратами праці на його вигот.; гроші не є справжнім багатством (вони - посередницьке багатство, лише блага, потрібні для життя і відновлення в-ва);

3. Школа фізіократів (природа, влада), (Ф.Кене) - джерелом багатства вважав виробництво, але лише с/г. Головна їх заслуга - перша спроба провести аналіз суспільного відтворення. Поділив населення на 3 групи: землевласники, селяни (найвагоміші, створ. нац. продукт) і робітники (непродуктивні).

4. Класична школа, 17-п.19 ст. (А. Сміт, Д.Рікардо, Т.Мальтус, Дж. Мілль) – обгрунтували, що джерелом суспільного багатства є все суспільне виробництво.

5. критична школа (Сен-Сімон, Сісмонді, Маркс). Здобутки: 1) звернуто увагу на здатність вільної ек. спричиняти істотне розшарування доходів(С-С, Сісмонді); 2) профспілки та об’єднані підприємці можуть пом’якшити вади ринкової ек.; 3) сповідується вирішальна роль дрібного бізнесу; 4) запропоновано одну з перших теорію „ек. коливань” (Маркс).

6. Нова істор. школа (Ф.Ліст, В.Зомбарт)- пропонують цілісну ек. науку замінити ек. історією, вважали, що ек. життя країни регульоване не універсальним механізмом ринку, а специфічним для кожної нації істор. сформованим соц. інститутами, серед яких вирішальну роль відіграє держава.

7. Неокласичний напрям:

• Австрійська школа гран. корисності (маржиналізм) 70-80 р. 19 ст. (Менгер, Візер, Бем-Баверк

• Кембриджська школа, напр.19 ст(Маршал, Пігу) ;

8. Американська школа к.19-п.20 ст (Кларк)

9. \кейсіанство (з 1936 р)

10. Сучасні школи:

• нео- та посткейсіанство(Гансе, Робінзон, Домар

• неоліберальна школа (Мізес, Гаєк, Бекон);

• монетаризм (чикагська школа) (Фрідман)

• інституціоналізм(Гелбрейт, Арон, Ростоу, Бел, Тофлер)

• Неоіституціоналізм (Коуз, Норт, Вільямсом) ост. роки 20 ст. – предмет ек. аналізу є трансакційні витрати права власності.

Українські вчені:

Семен Десницький– учень А. Сміта;

Михайло Балудянський (1769-1847) – перший професійний укр.. економіст, істотно вплинув на ек. концепцію програми декабристів, створив „ек. с-му

Іван Вернадський (1821-1884) критикував кріпосницькі та до ринкові форми в-ва, велику поміщицьку земельну власність;

Микола Зібер (1884-1888) – захистив дисертацію про еволюцію трудової теорії вартості від Рікардо до Маркса

Сергій Подолинський (1850-1891) – засновник екологічної парадигми сучасної ек. науки, Михайло Туган-Барановський (1865-1919) – зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику ек. доктрин марксизму, обґрунтував можливості синтезу трудової теорії вартості та концепції граничної теорії

Євген Слуцький (1880–1948) – вагомий внесок у розвиток ек-мат методів в ек. науці, наголосив на потребі створення нової науки, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов – праксеологія;

69. Загальний, середній та граничний продукти. Стадії виробництва.

Загальний продукт (ТР) – це весь загальний випуск продукції або загальна її кількість, яка вироблена при використанні постійних і змінних вхідних факторів чи ресурсів: , або .

Загальний продукт визначається даною формулою виробництва і може бути відображений цією функцією, де х – сталий фактор; К – капітал; у – змінний фактор; L – робоча сила.

При вивченні факторів виробництва важливо розрізняти їхню дію в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Короткостроковим називають період часу, протягом якого неможливо змінити хоча б один виробничий фактор. Довгостроковий період – це відрізок часу, який достатній для внесення змін у всі фактори. Такі фактори називають змінними.

Загальний продукт, або продукція, виготовлена на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталого, так і змінного вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за деякої комбінації вхідних факторів, залежить від: – поточного стану вибраної технології; – загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі; – величина діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів; – пропорції використання ресурсів або вхідних фак­торів (відношення сталих факторів до змінних).

Середній продукт (АР) характеризує продуктивність вхідних факторів або ресурсів.

АР для заданої кількості ресурсів – це кількість продукції, виготовленої з розрахунку на одиницю заданого вихідного фактора (постійного, або змінного): вхідного фактора).

Відповідно: – середній продукт з розрахунку на одиницю вхідного фактора L.

Середній продукт праці (АР_L) являє собою продуктивність праці. Цей показник значно відрізняється на різних підприємствах.

Граничний продукт (МР) характеризує додаткову продуктивність вхідних факторів. Граничний продукт – це додаткові одиниці продукції, виготовлені при використанні додаткової одиниці змінного вхідного фактора.

Граничний продукт – це приріст загального продукту, отриманий від безконечно малих приростів змінного фактора.

МР=( або )/(змінного вхідного фактора), відповідно , .

Задача

45.Визначіть рівень безробіття за натупних умов:1)коеф. участі в роб. силі 0,65; 2)чис.нас. країни-170тис.чол;3)нас. у віці до16 років-45тис.чол;4)природний ВВП-4,5млрд гр.од;5)природний рівень безробіття-3%;6)ВВП поточного року-4,6млрд гр.од

Рівень безробіття = безобітні/безроб. +зайняті. Кт уч. у роб. силі доросле населення.Роб. сила = зайняті + безробітні.Доросле населення = 170-45=125 тис. чол. 0,65=роб.сила/125,тоді роб.сила =81,25.Природний ВВП=роб.сила*(100%-природний рів. безробітя)*виробіток на 1 зайнятого.4,5млрд = 81,25тис*0,97*виробіток; Вироб.на 1-го роб.=4,5млрд/81,25тис*0,97=57,1тис . Вироб на 1-го роб.=ВВП/зайняті,тоді зайняті =4,6млрд/57,1тис=80,6тис;Безроб=81,25-80,6=0,65тис.Рівень безроб = (0,65/81,25) *100%= =0,8%

Білет 4