12. Правове становище іноземних торгівельних суден і військових кораблів у внутрішніх водах держави

Згідно з загальновизнаними нормами міжнародного права іноземні невійськові судна в мирний час мають право безперешкодного заходження у відкриті порти будь-якої держави. Одночасно передбачається право навантаження і розвантаження їхніх товарів, навантаження і розвантаження їхніх пасажирів. Жодний з портів не може бути будь-коли закритий для заходження іноземних суден, які шукають сховища від бурі або з причини лиха.

Під час перебування в іноземному порту торгові судна підпадають під юрисдикцію країни перебування. Кримінальна юрисдикція щодо екіпажу або осіб, які перебувають на судні, входить у компетенцію прибережної держави.Влада порту має право здійснювати контроль за дотриманням іноземними суднами ряду міжнародних угод щодо безпеки мореплавства, у тому числі безпеки пасажирів, охорони людського життя на морі тощо.

Інші правила передбачено для іноземних військових суден. Загальні принципи міжнародного права засновано на тому, що заходження військових суден навіть у торгові порти може бути підпорядковане певним обмеженням як стосовно чисельності, так і часу перебування у них, так само як й оголошення цілей заходження. Військові порти, як правило, закриті для відвідин іноземними військовими суднами.

12. Зміст спеціальних принципів міжнародного повітряного права

13. Юридичною базою формування спеціальних принципів міжнародного повітряного права є основні принципи міжнародного публічного права. Серед них, насамперед, варто назвати такі:

14. -принцип суверенної рівності держав;

-принцип незастосування сили і погрози силою;

-принцип міжнародного співробітництва;

-принцип невтручання у внутрішні справи держав;

-принцип територіальної цілісності;

-принцип сумлінності дотримання міжнародних зобов'язань;

-принцип мирного вирішення суперечок.

На основі цих принципів формується ряд принципів, що їх можна розглядати як спеціальні принципи, але котрі відносяться не тільки до міжнародного повітряного права, але й до таких галузей міжнародного права, як міжнародне морське і міжнародне космічне право. Чому сталося так, що в ряді, здавалося б, дуже різних галузей міжнародного права з'явилася необхідність формування спільних для цих галузей принципів? Це стало логічним тому, що у зазначених трьох галузях міжнародного права один метод визначення об'єкта міжнародно-правового регулювання - просторовий, а також схожі за своїм характером міжнародно-правові відносини - тобто, предмети галузі права. Тому до числа таких специфічних для зазначених трьох галузей міжнародного права принципів варто віднести:

-свободу використання просторів, що мають міжнародний правовий режим експлуатації;

-поширення національної юрисдикції на судна, об'єкти, літальні апарати і їхні екіпажі, де б вони не знаходилися;

-забезпечення безпеки експлуатації суден і об'єктів;

-неприпустимість забруднення навколишнього середовища;

-неприпустимість поширення національної юрисдикції на простори з міжнародним режимом;

-установлення відповідальності за заподіяння шкоди іноземним суднам і об'єктам;

-обов'язковість надання необхідної допомоги іноземним суднам, об'єктам і їхнім екіпажам;

-використання просторів із міжнародним режимом тільки в мирних цілях і на благо всього людства;

-обов'язковість реєстрації національних суден і об'єктів.

Поряд із поширенням на міжнародне повітряне право ряду основних принципів міжнародного публічного права і зазначених принципів, що мають значення для вищезгаданих галузей, у сфері дії міжнародного повітряного права є свої специфічні принципи. В числі таких принципів як основні можна назвати:

-принцип виняткового і повного суверенітету держав над їхнім повітряним простором;

-принцип свободи польотів у відкритому повітряному просторі;

-принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації;

-принцип імунітету повітряних суден, що знаходяться на державній некомерційній службі.