85. Управління

Основною функцією і соціальним призначен­ням політики і всіх політичних технологій у суспільстві є орга­нізація і управління державними і суспільними справами.

Керування й управління різними видами матеріального і духовного виробництва чи окремими ситуаціями стало само­стійною професією, яка вимагає спеціальної освіти й досвіду, відповідного стилю мислення і навіть характеру. З'явилася особлива наука про управління: менеджмент. Сформувався і і інститут менеджерів - найманих спеціалістів з управління різними сферами діяльності. Управління внутрішньо необхідне як для суспільства в цілому, так і для кожної його частини, тому ступінь організації механізмів управління може розглядатися як один із суттєвих показників рівня розвитку і організованості самого суспільства.

Філософія і технологія управлінської діяльності. За умов швидкісного ускладнювання політичного життя високоефектив­на управлінська ДІЯЛЬНІСТЬ людини забезпечується сталими філософськими засадами. Особливо виразно це прослідковується у таких сферах буття, як управління соціальними процесами і підприємницькою діяльністю бізнесових структур. Філософія в її загальному плані вивчає відно­сини «людина - світ», тоді як предметом філософії менеджмен­ту і бізнесу є вивчення методологічних та світоглядних засад організаційних процесів суспільства та творчих, філософських підходів у вирішенні конкретних проблем управління виробни­чою і невиробничою сферами діяльності людини.

Потреба наукового підходу до управ­лінської діяльності пояснюється, щонайменше, трьома обставинами:

1) унікальним призначенням управління: з нічого зробити щось визначне, із розрізнених елементів відтво­рити систему, в якій узгодження й регулювання є її іманент­ною властивістю.

2) інтенсивним зростанням об'єму цінностей, які знаходяться в розпорядженні або за які відпові­дає керівник.

3) постійно зростає конкуренція.

Технологія управління полягає в тому, що воно орієнтова­не на забезпечення об'єктивних і суб'єктивних умов у такій пропорції і такому поєднанні, що дозволяє досягати поставле­них цілей.

Принципи управління: компетентність: володіння знаннями, досвідом і умін­нями, що необхідні для професійного виконання посадових повноважень; гуманність: людинолюбство і благородна етична моти­вація службової поведінки, прагнення розкривати в людях кращі особистісно-ділові якості; ортобіотичність: усвідомлення самоцінності власного життя, невичерпний оптимізм, вияв ощадливості по відношен­ню до природи і живого світу, до здоров'я інших людей; інноваційність: смак до творчого пошуку, прагнення до раціоналізаторства, потреба ризику, заохочення футурологіч­них пропозицій; прагматизм: робота на результат, раціональне викори­стання трудового часу, активна інвестиційна діяльність.

Успіх адміністративного керівника багато в чому залежить від того, наскільки він схильний ділитися своєю владою з інши­ми керівниками, широко використовувати завзятість своїх підлеглих. У зв'язку з цим можна визначити чотири стилі служ­бової поведінки адміністративного керівника, що впливають на формування працьовитості у своїх підлеглих:

автократичний: керівник-виконавець;

бюрократичний: керівник, для якого колеги-працівни-ки є «номенклатурними колесами управління» - виконавець;

демократичний керівник: органи суспільного самовря­дування ділового соціуму і його неформальні «зірки» (ватаж­ки, лідери, аніматори), тобто «соціальні колеса» управління -виконавець;

аристократичний керівник: система стимулювання праці - виконавець.

Керування і управління людьми є великим мистецтвом, що формується на основі людинознавчої компетентності, на дос­коналому знанні філософії, педагогіки, психології, соціології, політології.