Лабораторна робота №2.

Тема: вивчення апаратної організації власної персональної еом.

Мета: закріпити практично відомості про апаратну будову персонального комп’ютера, вивчити відмінності і особливості окремих конфігурацій ЕОМ.

Завдання:

1. Зобразити графічно загальну будову власної персональної ЕОМ, включивши до схеми всі окремі блоки, з яких вона складається та відповідність поєднання їх між собою.

2. Зобразити передню та задню панель системного блоку власної ЕОМ, позначивши всі елементи керування, рознімання для підключення зовнішніх пристроїв та самі видимі пристрої.

3. Зняти ліву бокову панель корпуса ПК (в разі якщо це не можливо, скористатися технічним описом материнської плати) і зарисувати вигляд системного блоку в зборі. Позначити окремі пристрої, їх рознімання, шини і пристрої материнської плати.

4. За допомогою засобів аналізу конфігурації комп’ютера виписати характеристики основних блоків ЕОМ – процесора, пам’яті, накопичувачів.

Методичні вказівки.

Як вам відомо, персональна ЕОМ складається з великої кількості окремих пристроїв і програмних компонентів, які взаємодіють між собою. Головні з них, що відносяться до платформи – а саме центральний процесор, пам’ять та об’єднуюча їх материнська плата – знаходяться всередині системного блоку.

С истемний блок – це комплектний пристрій, який частіше за все і називається комп’ютером, адже всі інші пристрої, які підключаються до системного блоку носять змінний і непостійний характер. Це (обов’язково) клавіатура та дисплей, частіше за все маніпулятор (миша) та принтер. Однак, перелік усього, що можна підключити до системного блоку зовні можна продовжувати занадто довго. Всі вони легко доступні і можуть бути вивчені без особливих зусиль. Наша ж головна задача – розібратися, що знаходиться під кришкою системного блоку.

Перед тим як відкривати цю саму кришку, можна оглянути передню і задню панелі системного блока і вже зробити певні висновки. На передній панелі (рисунок 1) обов’язково присутні елементи управління (кнопки “Живлення” та “Рестарт”) та індикатори: зелений зазвичай сигналізує, що комп’ютер увімкнений, а червоний – про передачу даних по шині IDE. Також на передній панелі знаходяться приймальні отвори приводів змінних накопичувачів – дисководів на магнітних та оптичних дисках. Максимальна кількість накопичувачів, яка фізично може бути встановлена в той чи інший системний блок, визначає його форм-фактор.

В сучасних варіантах корпусів ЕОМ замість дисковода для гнучких магнітних дисків у той же відсік встановлювати спеціалізований (для 1 – 2 типів) або універсальний (5 – 8 типів) карт-рідер для читання так званих флеш-карт. Останні стали розповсюдженим стандартом мобільного пристрою збереження і переносу інформації одразу ж майже після своєї появи.

Також правилом гарного стилю оформлення корпусу персонального комп’ютера вважається обладнання на передній панелі блоку “гарячого підключення”. Зазвичай, всі пристрої підключаються до системного блоку через рознімання, які знаходяться на задній панелі корпуса – щоб не заважати роботі і не скупчувати на робочому столі велику кількість проводів. Але практика показує, що деякі шини і рознімання вкрай необхідні й спереду. Це, насамперед, рознімання аналогових входу і виходу для підключення відповідно мікрофону й навушників. Нормою також вважається вивід на передню панель 1 – 2 портів USB. Все інше – залежить від гарного н астрою дизайнерів і конструкторів ЕОМ. Можуть бути також присутні рознімання надшвидкої шини IEEE1394 (FireWire), комбінований аудіо-вихід, аналоговий вихід відео.

На задній панелі можна побачити значно більше розмаїття рознімань для підключення зовнішніх пристроїв. Насамперед це рознімання шнура живлення (можливо 2 парних рознімання – вхід і вихід на монітор або колонки). Крім цього на задній панелі обов’язково присутні рознімання, призначення яких легко ідентифікувати за зовнішнім виглядом і забарвленням. Докладніше – див. Таблицю 1.

Таблиця 1. Рознімання задньої панелі ПК.

Назва	Вигляд	Призначення
PS/2	Фіолетовий циліндричний	Клавіатура
PS/2	Зелений циліндричний	Маніпулятор “миша”
COM1, COM2	Металевий, 9 контактів	Зовнішні модеми, інші пристрої
LPT1	Малиновий 35 контактів	Порт принтера
USB	Рядний 4 контактів	Універсальна шина
Midi/Joystik	Жовтий, 21 контакт	Синтезатор звуку або ігровий маніпулятор
D-Sub	Синій 15 контактів трирядний	Аналоговий дисплей
DVI	Сірий 21 контакт	Цифровий дисплей
Sounds	Рожевий, Салатовий, Блакитний, Чорний, Сірий, Білий	Мікрофон, Вихід загальний (2 канали) Лінійний вхід Задній канал, Сабвуфер Передній канал
LAN	8 контактів із замком	Мережевий контролер
Modem	4 контакти із замком	Аналогова телефонна лінія

Крім перелічених на задній панелі комп’ютера можуть бути присутніми виводи цифрового аудіо, цифрового та аналогового відео, рознімання SCSI, IEEE-1394 та інші. При цьому слід звернути увагу, що частина рознімань знаходяться у межах блоку у верхній правій частині - усі вони відносяться до материнської плани. Якщо ж рознімання знаходяться на горизонтальних планках в нижній частині задньої панелі, вони є виходами відповідних контролерів. Крім рознімань на задній панелі у верхній її частині обов’язково присутня радіаторна решітка, під якою можна помітити вентилятор блоку живлення комп’ютера. Вентилятор на блоці живлення є обов’язковим. В корпусі можуть бути встановлені додаткові вентилятори як на передній, так і на задній панелях. Їх легко помітити через відповідні вентиляційні решітки.

З нявши ліву бокову (якщо дивитися спереду системного блока) панель, можна побачити, як же саме поєднані і взаємодіють основні агрегати системного блоку, оцінити їх кількість і параметри.

В алюмінієвих кріпленнях ближче до передньої панелі закріплені приводи накопичувачів на оптичних дисках, дисководи, карт-рідери та накопичувачі на жорстких дисках (як правило один). На протилежній стінці корпусу, як наприклад показано на рис.3, можна побачити материнську плату, в якій встановлено процесор (не видимий), оперативну пам’ять та контролери зовнішніх пристроїв. Серед останніх своїм розміром та розніманням відрізняється відео контролер, який встановлюється в рознімання найближче до центрального процесора. Крім відео контролера у відповідні слоти можуть бути встановлені контролери мережі (мережевий контролер), звуковий контролер, внутрішній модем та інші зовнішні пристрої.

При розгляді внутрішньої будови системного блоку слід звернути увагу на з’єднання пристроїв ПК між собою та спосіб цього з’єднання. Блок живлення забезпечує напругою як материнську плату, так і всі пристрої-накопичувачі. Процесор завжди супроводжується вентилятором, який жорстко закріплений на ньому та живиться від материнської плати. Також від материнської плати живляться і мікросхеми модулів пам’яті. За виглядом і розміром кабелів всередині системного блоку можна зробити висновок про використання того чи іншого типу шини обміну даними. Наприклад сучасні вінчестери та приводи DVD можуть під’єднуватися до материнської плати за допомогою як широкого сірого шлейфа з вісімдесятьма контактами (шина IDE ATA), так і тонким червоним дротом з п’ятьма контактами (шина Serial ATA). Деякі материнські плати можуть використовувати додаткове живлення процесора у вигляді відповідного рознімання з чотирьох контактів на материнській платі поблизу процесора.

Шини на материнській платі як правило теж мають загально прийняте більшістю виробників кольорове позначення. Так для шини PCI прийнято використовувати білий колір, для шини AGP- коричневий, для шин пам’яті та накопичувачів – чорний. При цьому, якщо плата містить декілька рознімань одного типу різних за значенням або пріоритетом, вони можуть мати контрастні кольори. Наприклад на МП, що передбачає підключення двох накопичувачів по шині IDE, головний (Primary) контролер шини позначається червоним, або блакитним. Водночас, якщо на МП більше двох рознімань для встановлення модулів пам’яті і вона дозволяє реалізовувати режим двоканальної роботи пам’яті (dual DDR access), то ті рознімання, які є парними і можуть працювати у цьому режимі, позначаються темно синім, або темно зеленим

В разі неможливості зняти бокову панель корпусі системного блоку необхідно скористатися технічною документацією на ЕОМ і насамперед описом його материнської плати. Технічна документація до неї обов’язково містить схему, подібну до показаних на рисунку 4, з якої легко дізнатися про наявність та характер рознімань і шин даного ПК.

Крім зазначеного, на материнській платі слід знайти і позначити головні важливі елементи і пристрої:

• Рознімання процесору, його тип, кількість контактів а також перелік процесорів, що сумісні з даним типом рознімань (тобто можуть бути встановлені на материнську плату);

• мікросхему базової системи вводу-виводу (BIOS) та акумулятор її живлення;

• північний та південний мости – мікросхеми, що складають чипсет материнської плати;

• рознімання для підключення засобів керування й індикації передньої панелі;

• блоки перемикачів для керування таймінгами системної шини та шини пам’яті;

• рознімання для підключення дисководу FDD;

• додаткові порти USB, що можуть виводитися на передню чи задню панель ПК;

• мікросхему звукового перетворювача (кодека) та рознімання для підключення джерела аналогового звуку (CD-ROM або/та AUX);

• інші, не зазначені вище шини та рознімання, що можуть бути встановлені виробником тої чи іншої материнської плати.

Б ільш докладно з будовою системних блоків і материнських плат, що наведені в методичних вказівках, можна познайомитися на збільшених зображеннях, що додаються до роботи.

Окремим видом аналізу апаратного і програмного складу власної персональної ЕОМ є менеджер властивостей системи у вікні “Панель керування”.

На першій формі можна взнати відомості про платформу даної ЕОМ – процесор, обсяг оперативної пам’яті, та версії встановленої на даному ПК операційної системи. Якщо ж у тому самому вікні перейти на закладку “Обладнання” і зайти до підрозділу “Диспетчер пристроїв”, можна переглянути назви і властивості всіх окремих пристроїв, які входять до складу даної ЕОМ.