30. Правопис прізвищ та імен по батькові

Прізвище (П) – родове найменування особи, яке отримують при народженні, одруженні і передають у спадок.

Деякі П функціонують у фонетичних і орфографічних варіантах, мають різні джерела походження (Панасенко – Опанасенко).

Деякі випадки написання укр. П:

• правилами регламентовано написання П на -іченко;

И пишеться:

• після К (Кизим, Кисіль);

• у суфіксах -их(а), -инськ(ий), -ицьк(ий) (Павлиха, Рачинський);

Відмінювання укр. П:

• у деяких П чергуються при відмінюванні о, е в закритому складі з і (Чорновіл – Чорновола);

• голосні о, е випадають (Орел – Орла, а не Орела);

• у чоловічих П, у яких основа закінчується на г, к, х, відбувається чергування приголосних (Драга – Дразі, Осика - Осиці);

• у чоловічих П, які походять від назв професій і збігаються з ними перестановка голосного й приг. не відбувається (Швець - Швеця);

• не відбувається чергування у П: Кисіль – Кисіля, Куліш – Куліша, Чіп – Чіпа, Лакіш – Лакіша, Сокіл – Сокіла, Ведмідь – Ведмідя;

• зберігаються о, е при відмінюванні: Кобець – Кобеця, Перець – Переця і под.;

• у родовому відмінку мають закінчення -а (-я) на відміну від слів, з якими збігаються (Мороза, Вітра);

• відмінюють обидві частини складних П, якщо перша частина може бути самостійним П (Карпенко-Карий – Карпенка-Карого); якщо ні, то не відмінюється: Кос-Анатольський – Кос-Анатольського, Кара-Караєв – Кара-Караєва;

• не відмінюються П з нетиповими для УМ закінченнями (Леле, Куїнджі, Півторадні);

• не відмінюються жіночі П на -о, -й, -ко, -ло, -енко та на приголосний (Чурай Марія – Чурай Марії, Малько Ліна – Малько Ліни);

• укр. П спільного роду на -а відмінюються (Олег (Галина) Сирота – Олега (Галини) Сироти).

Чоловічі імена по батькові утворюють за допомогою суфікса -ович, який додається до основи (Олег – Олегович, Юрій – Юрійович); жіночі – -івн(а) і -ївн(а), якщо ім'я закінчується на й (Олегівна, Юріївна).

Винятки: Григорій – Григорович, Григорівна; Ілля – Ілліч, Іллівна; Кузьма – Кузьмич, Кузьмівна; Микита – Микитович, Микитівна; Микола – Миколайович, Миколаївна; Сава – Савич (Савович), Савівна; Хома – Хомич, Хомівна; Яків – Якович, Яківна.

Правопис деяких форм імен по батькові:

• в основах імен відбувається чергування і з о (Яків – Якович, Павло - Павлівна);

• у родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення -и, у давальному – -і (Ніни Павлівни, Вірі Іванівни);

• кличну форму імені утворюють від його певної форми, заміняючи закінчення:

-а на -о -я на -є -й, -ь на -ю -о, закінч. на твердий приг. на -е

Марина – Марино, Микола – Миколо; Лідія – Лідіє, Софія – Софіє, але Ілля – Ілле, Мотря – Мотре; Юрій – Юрію, Василь – Василю, але Нінель – Нінеле Михайло – Михайле, Ігор – Ігоре, Любов - Любове

Якщо у формі звертання треба поставити П та ім'я по батькові, то П ставлять у називному відмінку, а ім'я по батькові в кличній формі (Шевченко Миколо Івановичу). Якщо звертатися, використовуючи слова-звертання (пан, пані, добродію, добродійко...), то це слово ставять у кличній формі, а П – у наз. відмінку (пані Скорик, пане Скляр, добродійко Шевченко, добродію Петров...)

ТЕРМІНИ

Мова – складна знакова система систем, фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, яка служить не лише засобом спілкування, обміну думками, а й засобом їх формування. Адже мислення здійснюється на мовній основі, а нормативна мова завжди осмислена.

Мовлення – практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою.

Стиль мови – єдність тих чи інших мовних засобів і форм висловлювання залежно від сфери застосування і функції літературної мови.

Мовні засоби витісняють всі інші можливі форми висловлювання думки і набувають характеру універсальних засобів – кліше.

Документ – основний вид ділового мовлення, засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Композиція (К) (лат. складання, створення, поєднання) – побудова д-та, яка обумовлена його матеріалом, логічне розміщення всіх його складових частин залежно від мети д-та.

Кожен д-т складається з окремих елементів – реквізитів.

Текст (Т) – головний реквізит д-та, який має чітко й переконливо викладати причину й мету його написання, відображувати справжній стан речей. Текст – мовний витвір, який складається із сукупності речень послідовно об’єднаних змістом, темою, засобами зв’язку і побудований за правилами певної мовної системи.

Лексика – це слова і словосполучення, скорочення, які вживаються в мові на позначення об’єктів, суб’єктів, процесів, явищ. Наука, яка вивчає лексичний склад будь-якої мови називається лексикологією.

Термін – одиниця історично сформованої термінологічної системи, що виражає поняття та його місце серед інших понять, позначається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних між собою єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і підпорядковується всім її законам.

Стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення – фразеологічна одиниця або фразеологізм.

Синтаксис – розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму і зміст синтаксичних одиниць; синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць і правил, які регулюють творення і функціонування синтаксичних одиниць.

Речення – предикативна синтаксична одиниця, основна синтаксична одиниця (конструкція), що протиставляється мінімальній синтаксичній одиниці і словосполученню за формою і функціями.

Прізвище – родове найменування особи, яке отримують при народженні, одруженні і передають у спадок.