2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1.Серцево-легенева реанімація – етапи АВС: штучне дихання типу “рот-в-рот”, зовнішній масаж серця, із співвідношенням 2:30.

2.2.Адреналіну гідрохлорид внутрішньовенно кожні 5 хвилин по 0,5-1 мл 0,1% розчину в 5-10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

2.3.Атропіну сульфат 3 мг внутрішньовенно струменеві, одноразово.

2.4.Госпіталізація у спеціалізоване кардіологічне відділення, моні торування ЕКГ, АТ, SaO₂.

2.5. Тимчасова трансвенозна ендокардіальна електрокардіостимуляція(за наявності обладнання для електрокардіостимуляції).

2.6.Після стабілізації гемодинаміки за утримання повної AV-блокади перевід хворого в Центр для імплантації штучного водія ритму (DDDR).

Ситуаційна задача 2.29.

Хвора Д., 57 років, викликала лікаря амбулаторії сімейної медицини у зв'язку із вираженою задишкою, підвищенням температури тіла до 39,3⁰С, ознобом, кашлем з виділенням іржавого харкотиння, колючим болем у правій половині грудної клітки. Причиною хвороби вважає застуду. Лікар госпіталізував хвору у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Об'єктивно. Загальний стан хворої важкий, дихання поверхневе, ЧД – 34 за 1 хвилину. На губах герпетичний висип. Над обома легенями перкуторно у верхніх відділах ясний легеневий звук, від кутів лопаток і донизу – тупий перкуторний звук. Аускультативно в ділянках перкуторної тупості прослуховується бронхіальне дихання, над зоною тупого звука - крепітація. Межі серця поширені у всі сторони. Тони серця: ослаблені, аритмічні – множинні екстрасистоли, ЧСС – 125 уд/хв., систолічний шум над ділянкою абсолютної серцевої тупості. АТ – 93/56 мм.рт.ст. Живіт м'який, печінка збільшена, нижній край її виступає з-під ребрової дуги на 4 см по l.medioclavicularis dextra. Пальпується також щільна, болюча селезінка. Аналіз крові: Ер.2,8*10¹²/л; Hb- 83 г/л, середній діаметр еритроцитів (МDС)- 6,3 мкм, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (МСН) – 22 пг, середній об'єм еритроцитів(MCV) – 75 фл; КП - 0,82; ретикулоцитів – 3,2%; лейкоцитів – 20х10⁹/л, в т.ч. паличкоядерних нейтрофілів – 18%; ШОЕ – 52 мм/год. ОФВ₁ –45 %_, SaO₂ – 85%, ПОШвид – 50%.

Діагноз: Негоспітальна пневмонія з локалізацією у нижніх долях обох легень з тяжким перебігом, IV категорія. Легенева недостатність ІІІ ступеня Септичний (токсико-інфекційний) шок, II фаза. Гепато-лієнальний синдром. Вторинна гіпохромна мікроцитарна гіперрегенераторна середньоважка анемія.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і госпіталізувати хвору у відділення реанімації та інтенсивної терапії ЦРЛ.

2. Об’єм екстренної медичної допомоги:

2.1. Цефтриаксон по 1 г кожні 8 год в/венно краплинно або амоксицилін клавуланова кислота (аугментин) по 2,4 г в/венно краплинно кожні 12 годин в поєднанні з еритроміцином або сучасним макролідом (азитроміцин, кларитроміцин, спіроміцин, рокситроміцин). [ Азитроміцин (сумамед) призначають по 500 мг 2 рази на добу всередину у першу добу і по 250 мг 1 раз на добу з 2 по 5 добу. Спіраміцин(роваміцин) призначають всередину по 3 млн ОД 3 рази на добу упродовж 10 днів. Рокситроміцин (рулід) рекомендують по 300 мг 2 рази на добу упродовж 7-10 днів. Кларитроміцин (клацид) призначають по 500 мг на добу в/венно упродовж 10 днів]. Альтернативні засоби: левофлоксацин по 4 г в/венно 2 рази на добу або гатифлоксацин - по 400 мг на добу в/венно в поєднанні з цефтриаксоном.

Якщо збудником захворювання виявиться P. Aeruginosa, то такому хворому призначається ципрофлоксацин в поєднанні з цефтазидимом або амікацином, або меронемом.

Середня тривалість антибіотикотерапії від 7-10 днів.

2.2.Преднізолон – 3 мг/кг/добу, внутрішньовенно струменево;

2.3.Ацетилсаліцилова кислота (ацелізин) – 1 г х 2 рази на добу внутрішньом’язево;

2.4.Дофамін 2-4 мкг/кг/хв внутрішньовенно краплинно(до стабілізації гемодинаміки й тиску крові);

2.5.Оксигенований перфторан (2 мл/кг маси тіла) внутрішньовеено краплинно;

2.6.Пентоксифілін – 2 мл 5% розчину у 100 мл 0,9% натрію хлориду внутрішньовенно краплинно;

2.7. Глюкозо-інсулін-калієва суміш (Sol.Glucosae 5% - 200,0 мл + Insulini 6 ОД + Sol.Panangini – 20,0) внутрішньовенно краплинно.

2.8. Лазолван – внутрішньом'язево по 2 мл 0,75% розчину кожні 6 годин.

Ситуаційна задача 2.30.

Хворий В., 23 років, виписаний з терапевтичного відділу центральної районної лікарні з діагнозом: “Ревматична хвороба серця, активна фаза, активність ІІ ст., ендоміокардит. Мітральна вада серця з перевагою стенозу мітрального клапана лівого ІІ стадії. СН І стадія, ІІ ФК”. За призначенням лікаря медична сестра увела хворому внутрішньом’язево 2,4 млн. ОД препарату Ретарпен. Раптом хворому стало погано: відчув стисний біль грудниною, з’явились важка задишка, свербіж шкіри, серцебиття.

Об’єктивно. Шкіра обличчя бліда, волога, холодна, на чолі краплі поту; АТ – 72/43 мм.рт.ст.; пульс – ниткоподібний, підрахунку не піддається.

Діагноз: Медикаментозний анафілактичний шок (на введення ретарпену), важка форма, гемодинамічний варіант, гострий злоякісний перебіг.

Еталон відповіді.

1. Тактика: надати екстренну медичну допомогу і госпіталізувати хворого у відділення реанімації та інтенсивної терапії ЦРЛ.