- •1.Характеристика методів кріплення деталей низу взуття.
- •1)Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття
- •2) Швейні вироби. Пошив та сортування.
- •1) Властивості волосяного покриву
- •2) Хімічний склад та будова текстильних волокон
- •1) Характеристика асортименту хутряних деталей одягута жіночих хутряних уборів.
- •1) Характеристика асортименту та особливості сортування хутрового напівфабрикату.
- •1) Властивості шкіряного взуття
- •1) Характеристика каучуків, їхній вплив на формування властивостей гум.
№ 1.
Волокнистий склад тканин і його вплив на властивості готових виробів. Текстильні волокна - тонкі видовжені тіла, в яких S поперечного перерізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна. Первинні елементи, з яких складаються текст. вироби, - волокна. Вони, власне, є основним чинником властивостей готових виробів і основною класифікаційною ознакою. За складом волокон текст. матеріали і вироби поділяють на однорідні та неоднорідні. До однорід. відносять вироби, які скл-ся з одного виду волокон, а також ті, що містять до 5-10% інш. волокон з метою надання зовн. ефектів. Неоднорідні скл-ся з 2 і більше видів волокон з метою оптимат. поєднання позит. вл-тей, отримання бажаних зв. ефектів, економ. використ-ям сир-ни. Різновиди: неоднорідні змішані (напр.., тканина містить в основі і пітканні 60% вовни і 40% бавовни), неоднорідні різносистемні (основа – з бавовни, уток – з вовни), неоднорідні різношарові (напр., двошарові капроново-віскозні платтяні тканини) тощо. На стадіях проектування нового ас-ту беруть до уваги насамперед вл-ті вихідних волокон і вимоги, яким повинні відповідати готові вироби. За волокнистим складом текст. матеріали: бавовняні, лляні, вовняні, шовкові, з хім волокон. Товари кожної групи поділяють на дві підгрупи, що починаються словами чисто- і напів-.
1.Характеристика методів кріплення деталей низу взуття.
Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підготовчих операцій залежить від методу кріплення підошви. Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня підошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються.. Найпоширенішими є такі клеї: найритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каблуків, затягування заготовок, приклеювання штучної гуми рантових устілок - нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вінілштучних шкіри і юхти. для іншого взуття найчастіше застосовують клей з гідроксилмісткого поліуретану. Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, затягування і кріплення підошов.
Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудомісткістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття великими партіями.
Литтєві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Лиття термопластів. Лиття низу на взутті із ПВХ-пластизолів застосовується переважно для текстильного домашнього взуття. Для утепленого домашнього взуття може застосовуватися комбіновании низ. Рідке формування низу із поліуритану. Цим методом відливається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні компоненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану деталь з поліуретану. Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріпленням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками.
Допельний метод кріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і приклеюється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. П'яткова ділянка підошви кріпиться цвяхами.
Сандальний метод - підошва пришивається по всьому периметру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки.
Кріплення підошви цвяхами. Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спеціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.
Кріплення каблуків. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи. Низькі шкіряні набірні і ґумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Пластмасові і дерев'яні каблуки кріплять комбінованим способом. У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклеюють до сліду і фронтальної поверхні каблука.
Термостійка юхта – шкіра хромового дублення для верху взуття, вироблена із шкури ВРХ, вирізняється термостійкістю.
Текстильні волокна - тонкі видовжені тіла, в яких S поперечного перерізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна.
Штучні текстильні волокна: органічні(целюлозні та ефіроцелюлозні; білкові); неорганічні(силікатні, металеві) 7.