30. Використання дистанційного навчання в шкільній практиці

Дистанційне навч. (ДН) – освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється викладачем віддаленим у просторі і/або часі від учня.

ДН має такі переваги перед очним: оперативні (подолання бар'єрів у просторі та часі, швидкий зворотний зв'язок); інформаційні (зростає доступність освітньої інформації); комунікаційні (збільшується кількість потенційних учасників навч.); педагогічні (навч. більш мотивованим, інтерактивним, технологічним); психологічні (створення комфортних емоційно-психологічних умов для самовираження учня); економічні (економія транспортних витрат, витрат на оренду приміщень та ін.); ергономічні (учні і вчителі мають можливість розподіляти час занять за зручним для себе графіком і темпом).

ДН має середовище, яке містить: курси дистанційного навчання, електронні підручники; віртуальні бібліотеки; бази даних освітніх ресурсів; веб-квести; телекомунікаційні проекти; віртуальні методичні об'єднання вчителів; телеконференції, форуми для вчителів і учнів; консультаційні віртуальні центри; наукові об'єднання школярів.

Ознаки ДН: фізичне віддалення викладача від деяких чи всіх учнів на значну частину навч. процесу; викор. освітніх мультимедійних засобів і електронних ресурсів; забезпечення телекомунікацій між учителем і учнями, а також між самими учнями; продуктивний характер освітнього процесу.

Принципи ДН продуктивна орієнтація навчання; індивідуалізація дистанційного навчання; відкритість змісту освіти і навчального процесу; пріоритет діяльнішого змісту перед інформаційним; інтеграція педагогічних і телекомунікаційних технологій; принцип оптимального об'єднання очних і дистанційних форм діяльності учнів; діяльнісні критерії оцінки.

Типи ДН: за ступенем дистанційності, індивідуалізації і продуктивності:

1: Школа – Інтернет. Учні навчаються очно в традиційній школі і разом зі своїм очним учителем взаємодіють з віддаленою від них інформацією, різними освітніми об'єктами, іноді з учнями з інших шкіл і фахівцями в досліджуваних галузях.

2: Школа – Інтернет – Школа. ДН Воно охоплює учнів і вчителів двох і більше очних шкіл, які знаходяться в одному чи кількох містах. Навчання відбувається у формі дистанційних освітніх проектів. Комунікації з віддаленими учнями і вчителями носять організований, але не систематичний характер.

3: Учень – Інтернет – Учитель. Учні навчаються очно в традиційній школі, але, крім очних вчителів, з ними епізодично чи постійно працює віддалений від них учитель. Форми занять – дистанційні курси, семінари, консультації.

4: Учень – Інтернет – Центр. ДН прирівнюється до очного навчання, є засобом індивідуалізації освіти. Змінюється роль і місце основних освітніх компонентів традиційної освіти: цілей, змісту, форм, критеріїв оцінювання навчання. Робота учнів у віртуальних класах відбувається при віддаленості один від іншого практично всіх суб'єктів освіти. Варіант цього типу наприклад дітей, які перебувають в лікарнях, колоніях, мають індивідуальні особливості, через які вони не можуть відвідувати школу.

5: Учень – Інтернет –... ДН функції розподіленого в просторі і часі навчання. Учень навчається не в одній очній чи дистанційній школі, а одночасно в кількох. Координуючу роль відіграє очний чи дистанційний навчальний заклад чи батьки учня.

Складові ДН: навчальний заклад; інформаційні ресурси – бази даних навчально-довідкових матеріалів; технічні і програмні засоби забезпечення технології ДН; викладачі дистанційного навчання або комп'ютерних навчальних програм; учні.

Під час дистанційного навчання необхідні висока мотивація і розвинуті пізнавальні здібності учнів. Класи в дистанційній школі можуть бути двох типів: синхронні, що працюють за однією програмою з загальним стартовим початком; асинхронні, до яких учні приймаються не одночасно, а в різний час протягом дня, тижня, всього навчального року.

Елементи традиційного очного навчання, які одержали адекватне відображення на дистанційних заняттях: навчальний матеріал; діагностичний матеріал; наочність; учитель ставить учням запитання; учитель пояснює матеріал; учитель керує дискусіями; учні ставлять учителю запитання; учень ставить запитання учню; учитель бачить реакцію учня і виражає свою; учитель оцінює учня.

Види дистанційних занять: демонстраційна версія заняття за курсом; вступне заняття за курсом (ввести учнів у проблематику курсу, запропонувати їм виконати огляд майбутніх); індивідуальне заняття-консультація; дистанційна конференція за допомогою електронної пошти; чат-заняття (проводиться в реальному часі); веб-заняття; дистанційні олімпіади (завдання мають варіанти відповідей).