Тема 19. Інноваційна діяільність підприємств агропродовольчого комплексу та оцінювання її ефективності

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Розпочати вивчення даної теми доцільно з ознайомлення з основни­ми положеннями Закону України «Про інноваційну діяльність», в яко­му наведені ключові поняття і терміни, а також основні вимоги до здій­снення інноваційної діяльності. Читачеві потрібно пам'ятати, що в сучасних умовах конкурентоспроможними є лише ті держави і суб'єкти господарювання, котрі стали на інноваційний шлях розвитку, що вима­гає перебудови системи управління й застосування нової техніки, нових технологій, нових методів організації виробництва і збуту конкуренто­спроможних товарів. Рух по цьому шляху приводить до створення ін­новаційної моделі розвитку, в якій відображаються інноваційна політи­ка держави та інноваційна діяльність на макро- і мікрорівнях.

Читачеві варто ознайомитися зі структурою інноваційної моделі роз­витку господарської системи (Див.: Інноваційна стратегія українських реформ. — К.: Знання України, 2002. — 326 с.).

Рис. 1. Структура інноваційної моделі розвитку господарської системи

Важливо пам'ятати, що у створенні інноваційної моделі розвитку особлива увага приділяється науково-технічному прогресу (НТП). Тому потрібно з'ясувати суть НТП як глибинного й багатоаспектного понят­тя, а також усвідомити ту об'єктивну обставину, що всі досягнення людства в економічній та соціальній сферах тісно і безпосередньо пов'язані з його поступальним розвитком.

У вивченні методологічних питань теми потрібно брати до уваги, що з поняттям НТП тісно пов'язані й такі поняття, як «новації», «ново­введення», «інновації», «кардинальні інновації» та «локальні іннова­ції». Слід з'ясувати суть цих понять, простежити їхній взаємозв'язок та наявні відмінності між інвестиційною та інноваційною діяльністю, про­аналізувати причини, що в умовах економічної кризи гальмують запро­вадження у виробництво досягнень НТП. Під час вивчення сутності ін­новаційної діяльності необхідно скласти чітке уявлення про цю діяльність як інноваційний процес і про виробничо-інноваційну діяль­ність, що здійснюється суб'єктами господарювання для виробництва інноваційної продукції. Водночас варто з'ясувати, наскільки справед­ливим є твердження, що інновації — це завжди новації, проте не всі но­вації є інноваціями.

Необхідно знати, що в АПК науково-технічний прогрес здійснюєть­ся за такими стратегічними напрямами, як технічний, технологічний, агрохімічний, біологічний та організаційно-економічний, і що кожний з цих напрямів охоплює широке коло конкретних проблем, розв'язання яких відкриває перед підприємствами великі можливості для впрова­дження у виробництво нової техніки, прогресивних технологій, більш досконалих методів господарювання тощо. Потрібно з'ясувати зміст кожного з напрямів НТП та динаміку їх розвитку в якісному і кількіс­ному аспектах. Це зумовлено значним динамізмом соціально-еконо­мічних перетворень, які здійснюються в Україні в процесі становлення ринкових відносин.

Варто при цьому пам'ятати, що специфічні особливості агропромис­лового виробництва визначають і специфіку інноваційної діяльності. На­укою і світовою практикою доведено, що інноваційний процес лише тоді буде успішним в агропродовольчому комплексі, коли він супроводжува­тиметься інституційним розвитком — створенням організацій, основною діяльністю яких була б інноваційна діяльність, прискорення запрова­дження в агропромислове виробництво нових технологій. На останній тезі потрібно зробити особливий наголос, бо на сьогодні інноваційна дія­льність має бути зорієнтована не просто на створення нових машин, ме­ханізмів, обладнання, а на створення нової техніки, що відповідає вимо­гам новітніх технологій, які стають авангардним напрямом НТП.

Значну увагу під час вивчення теми слід звернути на організаційно- економічний напрям НТП, центральною ланкою якого і нині залиша­ється дальше реформування відносин власності на селі і розвиток кон­курентоспроможних організаційних форм господарювання в аграрному секторі економіки. Слід також знати, що сучасними тенденціями орга­нізаційного процесу в АПК є вдосконалення організації виробництва як упорядкованої і скоординованої системи взаємодії головних факторів виробництва (капіталу, землі і праці), дальший розвиток суспільних форм організації виробництва (інтеграція, кооперування, конверсія, ди­версифікація, спеціалізація); створення якісно нового внутрішньогос­подарського економічного механізму у великих агропромислових фор­муваннях, активізація кадрової політики і підвищення якості людського капіталу; удосконалення форм організації й оплати праці відповідно до особливостей сучасних технологій агропромислового виробництва; по­силення безперервності та гнучкості виробництва в галузях переробної промисловості і аграрних підприємствах з цілорічним виробництвом без вираженої складової сезонності.

Потрібно також ґрунтовно оволодіти і таким методологічним пи­танням, як сутність основних рис інноваційної діяльності в ринковій економіці. Це дуже важливо, оскільки дасть змогу, по-перше, зрозумі­ти, чому ринкова економіка сприйнятлива до НТП, по-друге, дозволить читачеві скласти повне уявлення про характер розвитку науково- технічного прогресу у світовій економіці, а отже, і про основні підходи до створення механізму функціонування НТП в Україні, який [меха­нізм] повинен стати органічною складовою ланкою ринкового механіз­му і бути орієнтованим на виробниче споживання. Важливо знати, що розв'язання цієї проблеми буде неможливим без інтеграції України у світові інформаційні потоки, що вимагає створення власної сучасної інформаційної інфраструктури.

Розглядаючи агрохімічний напрям НТП, перш за все необхідно зна­ти, що він здійснюється по чотирьох піднапрямах, кожен з яких має са­мостійне значення і особливості здійснення. Одним з основних таких піднапрямів є застосування мінеральних добрив. Важливо простежити динаміку обсягу їх виробництва, з' ясувати причини зниження остан­нього, оцінити фактичне і раціональне співвідношення між КРК, усві­домити основні напрями підвищення якості мінеральних добрив та вдо­сконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання добрив і пестицидів. Слід звернути увагу на про­блему забезпечення аграрних підприємств мінеральними добривами, особливо фосфорними, і на можливість її розв'язання.

Майбутнім економістам аграрних підприємств і АПФ потрібно обов'язково пам'ятати, що в застосуванні мінеральних добрив рельєфно виявляється дія закону спадної дохідності, яка ставить жорсткі вимоги до підприємств щодо доз їх внесення. Крім того, важливо знати, що врожайність культури формується за тим діючим поживним елементом (азотом, фосфором чи калієм), який є в мінімумі. Тому варто детально проаналізувати наведений у підручнику [1] взаємозв'язок між різними комбінаціями фосфорних та азотних добрив і врожайністю озимої пше­ниці, а також засвоїти економічні підходи до визначення економічної вигоди від внесення добрив і методику пошуку найбільш прибуткової їх комбінації.

Для засвоєння цього питання необхідно опанувати методику визна­чення потреби в мінеральних добривах і методику розрахунку досягну­того рівня ефективності їх використання. Читач має змогу детально відпрацювати ці методики, виконавши практичне завдання 19.1. Слід також знати, яких саме заходів може вжити підприємство, щоб підви­щити віддачу мінеральних добрив у сучасних умовах.

Важливою ланкою агрохімічного напряму НТП є застосування хімі­чних засобів захисту рослин і тварин. Потрібно простежити динаміку виробництва і внесення в Україні отрутохімікатів, а також світові тен­денції щодо їх використання. Слід пам'ятати, що застосування отруто­хімікатів безпосередньо пов'язане з інтегрованою системою захисту рослин. Тому необхідно з'ясувати суть цієї системи і місце в ній даної ланки агрохімічного напряму НТП. Майбутнім економістам потрібно обов'язково знати, що для застосування хімічних засобів боротьби по­трібно враховувати економічний поріг шкідливості з метою недопу­щення невиправданих витрат отрутохімікатів, а отже, подорожчання продукції під дією цього фактора.

Необхідно також знати, що економічна ефективність застосування хімічних засобів визначається за тією самою методикою, що й мінераль­них добрив. Проте досягнутий рівень її ще низький. Тому важливо з' ясувати причини цього, звернувши особливу увагу на поки що низьку культуру застосування, транспортування і зберігання отрутохімікатів. Слід усвідомити важливість організації в Україні виробництва пестици­дів нового покоління, які були б конкурентоспроможні за ефективністю дії, ціною і мали низьку токсичність. Існує також необхідність розробки нової технології обробки посівів пестицидами на основі застосування мало- і ультраоб'ємних обприскувачів. Вимагає розв'язання і проблема підготовки кадрів, які були б здатні грамотно, з додержанням усіх вимог, застосовувати сучасні високоефективні пестициди п'ятого покоління.

Значну увагу у вивченні даної теми слід приділити біологічному на­пряму НТП, що ґрунтується на застосуванні сучасних біотехнологій за­хисту рослин і тварин від шкідників і хвороб, стимулюванні їх росту і розвитку, на створенні трансгенних живих організмів з новими ознака­ми і властивостями, раніше їм непритаманними, тощо. Під час опану­вання цього питання необхідно оволодіти методичними підходами до визначення ефективності використання біотехнологій різного цільового призначення.

Водночас важливо мати достатньо повне уявлення про сучасні видат­ні досягнення в галузі створення трансгенних рослин. Але при цьому слід пам'ятати, що серед науковців — як зарубіжних, так і вітчизняних — досі точаться гострі дискусії щодо безпеки застосування продукції трансгенних рослин як корму для тварин і продуктів харчування для людей. Варто також сформувати свою думку щодо створення трансген- них сортів рослин, що використовуються в текстильній промисловості. Наприклад, уже створено трансгенні сорти бавовнику типу Болгард (міцна коробочка), стійких до ряду шкідників. Вирощуючи його, 60 %фермерів США відмовилися від використання інсектицидів, решта за­стосовували їх лише раз, тоді як під час вирощування традиційних сор­тів бавовнику його потрібно обприскувати інсектицидами 4—6 разів. Тепер ведеться робота зі створення трансгенних рослин, які б продуку­вали в процесі фотосинтезу органічні речовини, придатні для виробни­цтва пластмас, що можуть розкладатися мікроорганізмами.

Необхідно знати про досягнення і напрями застосування таких біоте- хнологій, як пересадка ембріонів і зигот, створення імуноферментних ді- агностикумів у ветеринарії, виведення штамів мікроорганізмів, що про­дукують деякі незамінні амінокислоти, застосування вермикультури.

Прискореного розвитку набуває така ланка біологічного напряму НТП, як створення регуляторів росту рослин. Читачеві варто знати про видатні досягнення в цій царині українських учених Інституту біоорга­нічної хімії та нафтохімії НАН України, яким удалося створити еколо­гічно безпечні біостимулятори росту рослин нового покоління, такі як Емістим С, Потейтин, які вищі за класом від усіх досі існуючих, оскіль­ки діють на клітинному рівні. їх застосування дає змогу підвищувати врожай на 10—25 %, скоротити термін дозрівання, зменшити в росли­нах вміст нітратів та важких металів, підвищити харчову цінність про­дукції, зменшити вихід некондиції, підвищити захисні властивості рос­лин, їхню стійкість до захворювань, стресів, викликаних несприятли­вими погодними умовами. Це дозволяє зменшити на 20—30 % обсяг використання пестицидів.

У вивченні даної теми читачеві слід звернути увагу і на таку обставину. Підприємства можуть запроваджувати окремі інновації, що вимагає визна­чення щодо них економічної ефективності. При цьому методичні підходи до такого визначення можуть істотно різнитися через специфіку дії ново­введень на результати виробничої діяльності підприємства. Переконатись у цьому і водночас опанувати методику оцінки ефективності окремих но­вовведень читач зможе, виконавши завдання 19.3—19.6.

Разом з тим треба брати до уваги, що в умовах запровадження на підприємстві не однієї інновації, а більше може виникати інтегральний ефект від сукупності нововведень. Для його кількісного виміру еконо­мічна наука пропонує відповідні методичні підходи, застосування яких дає змогу виявити економічну ефективність кількох нових техніко- технологічних та організаційних рішень. Зокрема, економісти розроби­ли алгоритми визначення таких показників: — приріст продуктивності праці (дП_п):

ВП

(ЧПф - ЧПв): ПП₀ _^,

де З_пп — загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому періоді, %; ВП — обсяг виробленої продукції, тис. грн; ЧПф — фактич­на чисельність персоналу, осіб; ЧП_в — чисельність вивільнених праців­ників після впровадження техніко-технологічних та організаційних но­вовведень, осіб; ПП0 — продуктивність праці у базовому періоді;

• відсоткова частка економії від впровадження техніко-технологіч- них та організаційних нововведень у загальних витратах на виробницт­во продукції:

= ^ПП0 • зп, _ 100,

^в ВП - ОП'

де ЗП₁ — середня заробітна плата в розрахунковому періоді, грн; ОП' — загальна сума операційного прибутку в тому самому розрахунково­му періоді;

• приріст рентабельність виробництва:

= _р(1)_ ^ОПЧ⁰⁰ - А^Пп ⁾

дПп = Зпп -

^{р р} ОК '

де Р р² — рівень рентабельності виробництва в розрахунковому періоді, %; ОК — вартість основного капіталу, грн.

Завдання 19.1. Визначте ефективність використання мінеральних добрив за показниками приросту врожайності, додаткового прибутку і рентабельності. Для досягнення цієї мети розрахуйте потребу в діючій речовині азотних добрив, які будуть вноситися під озиму пшеницю для одержання планового врожаю 50 ц з 1 га. Скільки підприємство внесе в ґрунт аміачної селітри, коли відомо, що вміст азоту в ній становить

34,5 %?

Вихідна інформація. Витрати на закупівлю аміачної селітри, її транспортування і внесення становлять 8,3 грн за 1 кг діючої речови­ни. Ціна реалізації 1 ц пшениці — 120 грн. Потреба азоту для форму­вання 1 т основної продукції (зерна пшениці) становить 37 кг. В ор­ному шарі на 1 га міститься 500 кг рухомої форми азоту. Ступінь використання рослинами азоту з ґрунту становить 6,1 %. Під озиму пшеницю внесено 25 т гною, в якому міститься 0,54 % азоту. Коефіці­єнт використання рослинами азоту з гною дорівнює 0,4. Під поперед­ник озимої пшениці було внесено 40 кг діючої речовини азоту, коефі­цієнт його використання на другий рік після внесення становить 0,045 (4,5 %). Коефіцієнт використання азоту озимою пшеницею з мінераль­них добрив — 0,7.

Методика виконання. Виконання даного завдання доцільно роз­почати з визначення потреби в діючій речовині відповідного добрива за формулою

В. -(Вм . • К .)-(м . • К )-(В . • К )

(1)

і \ грг грг/ V д. д./ V т. ті/

де В_г- — винос 7-го елементу живлення плановим урожаєм, кг на 1 га. Визначається множенням планового врожаю в тоннах на потребу в 7-му елементі живлення для формування однієї тонни врожаю; Вм_гр7 — вміст у ґрунті рухомої форми 7-го елементу, кг/га; К_гр7 — ступінь використан­ня рослинами 7-го елементу живлення з ґрунтового запасу, коефіцієнт; Мд — внесено 7-го елементу живлення з мінеральними добривами під попередник, кг діючої речовини на 1 га; К_д7 — ступінь використання поживних речовин з мінеральних добрив на другий рік після внесення, коефіцієнт; В_г7 — кількість 7-го елементу живлення в дозі гною, що вне­сений під культуру, кг на 1 га (кількість внесеного гною помножена на процентний вміст елементу живлення і поділена на 100); К_г7 — ступінь використання рослинами 7-го елементу живлення з органічних добрив, коефіцієнт; К_мд7 — ступінь використання 7-го елементу живлення з мі­неральних добрив, що внесені під культуру, коефіцієнт.

Доза певного мінерального добрива, яка має бути внесена для одер­жання планового врожаю (у нашому прикладі — аміачної селітри), ви­значається за формулою

^Дмдг ^{— П}дг • ^Кмді ⁽²⁾

Для того щоб визначити приріст урожаю (дУ) за рахунок унесення добрив, коли немає даних про врожайність без унесення добрив, можна скористатись такою формулою:

_дУ = _у ^(Вм_гр, • ^К _гр, ⁾+^(Мд, • ^К д, ⁾+^(В_г, • ^К _г, ⁾

^п ПДР ^{, )}

де У_п — планова врожайність, ц/га; ПДР — потреба у певному елементі живлення для формування 1 ц основного врожаю. Другий елемент пра­вої частини формули показує, яку врожайність може одержати підпри­ємство за рахунок природного запасу елемента живлення, завдяки вне­сенню гною і післядії раніше внесених добрив.

Далі визначають додаткову грошову виручку як добуток додатково­го врожаю зерна на ціну реалізації 1 ц і додаткові витрати як добуток визначеної потреби в добривах за формулою (1) на вартість 1 кг діючої речовини добрив з урахуванням витрат на транспортування, складуван­ня і внесення.

Ця інформація дає змогу визначити додатковий прибуток від вико­ристання добрив і рівень рентабельності витрат на цей ресурс. Методи­чні підходи до такого визначення читачеві відомі з попередніх тем.

Відповідь: Підприємство має внести аміачної селітри, кг/га: 201; 301; 356; 408,7.

Приріст урожайності, ц/га: 25; 27; 30; 33.

Приріст прибутку, грн: 1800; 2070; 2200; 2900.

Рентабельність витрат на добрива, %: 120,1; 150,3; 176,9; 201,4.

Завдання 19.2. Визначте, який вид азотних добрив економічно до­цільніше закупити і внести під ячмінь. Для цього потрібно розрахувати такі показники: вартість 1 ц діючої речовини добрив; витрати на добри­ва в розрахунку на 1 га посіву за умови, що доза їх внесення — 90 кг діючої речовини; витрати добрив у грошовій формі на 1 ц урожаю за планової врожайності ячменю 45 ц/га; фізичну вагу добрив, що забез­печує необхідний для внесення обсяг діючої речовини азоту (90 кг). Побудуйте рейтинг азотних добрив за критерієм надання переваги при­дбанню одного з їх видів порівняно з іншими.

Вихідна інформація. АПФ має можливість придбати на ринку будь-який із чотирьох видів азотних добрив, якісні і цінові характерис­тики котрих такі:

Найменування азотних добрив	Вміст діючої речовини в добривах, %	Ціна за 1 т фізичної маси, грн
Карбамід	46,6	4300
Аміачна селітра	34,5	2600
Безводний аміак	83,0	4700
Аміачна вода	20,0	1280

Методика виконання. Вартість 1 ц діючої речовини добрив визнача­ють діленням ціни 1 ц відповідного виду добрив на процент вмісту діючої речовини і одержаний результат множать на 100. Ця інформація використо­вується для визначення витрат на добрива в розрахунку на одиницю земе­льної площі (вартість 1 ц діючої речовини добрив потрібно помножити на передбачену умовою норму їх внесення, центнерів), а також на центнер планового врожаю (той самий чисельник ділиться на планову врожайність).

Для визначення фізичної маси добрив, що забезпечує необхідну для вне­сення дозу діючої речовини, необхідно норму внесення добрив на 1 га в дію­чій речовині поділити на вміст діючої речовини в цих добривах, коефіцієнт.

З метою побудови рейтингу азотних добрив потрібно додатково брати до уваги таке: чим більша фізична маса добрива на одиницю дію­чої речовини, тим більше витрат на транспортування і підготовку до внесення; внесення безводного аміаку та аміачної води не вимагає до­даткових технологічних операцій з зароблювання добрив у ґрунт (на відміну від внесення розкидачами); неможливість несанкціонованого присвоєння безводного аміаку (крадіжок), на відміну від сипучих доб­рив; можливість при використанні безводного аміаку застосування вігір- технологій з метою економії на добривах; безводний аміак водночас є ефективним засобом боротьби з ґрунтовими шкідниками.

Відповідь (на прикладі одного виду добрив — карбаміду)

Ціна 1 ц діючої речовини, грн: 790; 880; 923; 1050.

Витрати на добрива в розрахунку на одиницю земельної площі, грн: 830,7; 890,2; 900,0; 924,3.

Фізична вага добрив, що забезпечує необхідний обсяг внесення дію­чої речовини — азоту, ц: 1,54; 1,70; 1,85; 1,93.

Завдання 19.3. Визначте економічну ефективність упровадження поверхневого обробітку ґрунту замість звичайної оранки за показника­ми: 1) приріст урожайності; 2) загальний приріст прибутку; 3) приріст прибутку завдяки підвищенню врожайності; 4) приріст прибутку завдя­ки зменшенню виробничих витрат на одиницю продукції.

Вихідна інформація. За звичайної оранки на глибину 20—25 см урожайність озимої пшениці становить 36,3 ц з 1 га посіву, а за поверх­невого обробітку ґрунту на глибину 8—10 см — 48,4 ц (підвищення врожайності досягається завдяки збільшенню запасів доступної вологи в 1,5-метровому шарі ґрунту в період посіву, збільшенню густоти схо­дів, зниженню коефіцієнта водоспоживання). Виробничі витрати в ба­зовому варіанті становили 2400 грн на 1 га посіву, а в новому — 2160 грн. Ціна реалізації 1 ц зерна пшениці — 120 грн.

Методика виконання. Приріст урожайності визначають як різни­цю між її рівнем за новим варіантом технології обробітку ґрунту і базо­вим варіантом. Загальний приріст прибутку можна визначити так:

ДПз = (У 1 ■ Ц - ВВО - (У0 ■ Ц - ВВ0),

де Уі і У₀ — урожайність культури з 1 га посіву відповідно за новим і базовим варіантами обробітку ґрунту; Ц — ціна реалізації 1 ц зерна; ВВ1 і ВВ0 — виробничі витрати на 1 га посіву відповідно за новим і ба­зовим варіантами.

Для визначення частки прибутку, створеної завдяки зростанню вро­жайності, можна скористатися формулою

( ВВ ^

ДП_у = (у 1 • Ц - ВВ; )- У! . Ц - У;

У

- (Уо • Ц -ВВо).

дП„„ =

v ^у 0 у

Вплив фактора виробничих витрат на приріст прибутку розрахову­ють за формулою

'У; • Ц - У; ^ВВо '

^Уо ,

За результатами розв'язання має додержуватися рівність: ДП_у + ДП_вв = ДП_з.

Відповідь: Приріст прибутку завдяки підвищенню врожайності, грн: 850; 960; 1040, 1200.

Приріст прибутку завдяки економії виробничих витрат, грн: 652; 701; 750; 810.

Завдання 19.4. Визначте економічний ефект від застосування аль­тернативної технології збирання зернових методом очісування колосків.

Вихідна інформація. Витрати на збирання 1 га зернових за тради­ційною технологією (пряме комбайнування) становлять 350 грн, а за альтернативною — 250 грн. Втрати зерна за безпосереднього збирання зернових (втрати зерна в соломі) комбайном «Лан» — 2,1 % від біоло­гічного врожаю, за альтернативного — 1,01 %. Втрати зерна від подов­ження строку збирання (втрати на корню від осипання) за старої техно­логії становлять 4 % від біологічного врожаю, який становить 45 ц/га. Ціна реалізації 1 ц зерна — 120 грн.

Методика виконання. Для визначення економічного ефекту (Е_т) від застосування альтернативної технології можна скористатися формулою:

Е_т = ( - Са_Т) + (ВЗтт - ВТа_Т) • Цз + ЗЗ • Цз ,

де С_тт і С_ат — витрати на збирання 1 га зернових відповідно за тради­ційною та альтернативною технологіями; ВЗ_тт і ВЗ_ат — втрати зерна на одному гектарі відповідно за традиційної та альтернативної технологій збирання зернових, ц; Ц — ринкова ціна 1 ц зерна; ЗЗ — зменшення втрат зерна на 1 га збиральної площі завдяки скороченню строків зби­рання зернових культур, ц.

Відповідь

Економічний ефект від застосування альтернативної технології зби­рання зернових у розрахунку на 1 га, грн: 500,4; 420,9; 374,9; 301,2.

Завдання 19.5. Здійсніть економічну оцінку заходів із племінної справи на прикладі запровадження перевірених за потомством плідни­ків великої рогатої худоби. Критерії оцінки — сумарний економічний ефект за першу, другу і третю лактації корів-дочок биків-поліпшувачів та рентабельність додаткових вкладень у племінну справу. За базу порів­няння беруть обсяг виробництва молока з урахуванням його жирності і білковості за перші три роки лактації від корів-дочок бика-плідника, що раніше використовувався для осіменіння основного стада.

Для визначення сумарного і річного економічного ефекту від запрова­дження даного заходу потрібно розрахувати такі показники: 1) валове ви­робництво молока з урахуванням його жирності і вмісту білка за базовим варіантом (за групою корів-дочок попереднього бика-плідника) і за новим варіантом (за групою корів-дочок бика-поліпшувача); 2) вартість валової продукції з урахуванням її якості; 3) собівартість виробництва 1 ц молока.

Вихідна інформація. Необхідні дані беруть із первинного зоотех­нічного і бухгалтерського обліку, який має вестись окремо за двома ви­діленими групами корів-дочок бика-поліпшувача і корів-дочок поперед­нього бика-плідника.

Показники	Перша лактація		Друга лактація			Третя лактація
	Варіант		Варіант			Варіант
	базовий	новий		базовий	новий	базовий	новий
Кількість корів	120	110		120	110	120	110
Удій молока від корови, кг	2800	3100		3200	3600	4100	4900
Жирність молока, %	3,42	3,51		3,52	3,70	3,65	3,75
Вміст білку в молоці, %	2,85	2,91		2,95	3,0	3,0	3,15
Ціна реалізації 1 ц молока базисних жирності і біл­ковості, грн	185	185		185	185	185	185
Виробничі витрати всього, тис. грн	444,0	440,8		471,5	483,2	534,8	549,1
У розрахунку на одну ко­рову, грн	3700	4007		3929	4393	4457	4992

Базисна жирність молока — 3,4 %, білковість — 3,0 %.

Відмінності у витратах на одну корову за базовим і новим варіанта­ми викликані додатковими витратами на придбання сперми бика- поліпшувача, а також додатковими витратами на заробітну плату за бі­льший обсяг одержуваної продукції.

Методика виконання. Спочатку визначається валове виробництво молока (Мі) за три лактації з урахуванням його жирності та вмісті білку за базовим і новим варіантами за формулою

^ЕНї • ^Жу • ^Ку ^ЕНу •^Бу • ^Ку

М і = — К ж + ^ Кб,

^і ^^ ^ж Б

де Ну — надій молока на одну корову в у-й лактації за і-м варіантом, ц; Ку — кількість корів в і-й лактації за і-м варіантом; Ж, — жирність мо­лока, надоєного в у-й лактації за і-м варіантом, %; Ж_б — базисна жир­ність молока; К_ж і К_б — коефіцієнти, що відображають вагомість жиру і білку у формуванні ціни на молоко. При цьому К_ж = 0,4, а К_б = 0,6; Б, — фактичний вміст білку в молоці, %; Б_б — базисна білковість молока, %.

Вартість валової продукції з урахуванням її якості розраховують за обома варіантами множенням М_г- на ціну реалізації 1 ц молока за базис­них кондицій якості. Звідси сумарний економічний ефект (Е_еф) від упровадження даного заходу за три роки лактації можна визначити за формулою

Ееф =^ВМі -Е^ВВ1 і ДВМ0 -ЕВВоі

де ВМ1 і ВМ0 — вартість молока за три роки лактації відповідно за но­вим і базисним варіантами, грн; ВВ₁ і ВВ₀ — виробничі витрати за у-ю лактацією відповідно за новим і базисним варіантами.

За необхідності можна розрахувати за даною методикою річний економічний ефект за кожну лактацію окремо.

Для поглибленого аналізу одержаного результату доцільно розраху­вати рентабельність додаткових вкладень у племінну справу, скориста­вшись формулою

(ВМі -ВМ0)-[Евв_и.-ЕВВ0, . _лтт

ДР = ₃ Ц £ 1 =-^ДП. 100.

3 3 лрт

Е ВВіу -Е ВВ0у ^ДВВ

у=і у=і

Оскільки базовий і новий варіанти відрізняються кількістю поголів'я корів, то оцінні показники потрібно розраховувати на одну корову.

Відповідь. Сумарний економічний ефект за три роки лактації в розра­хунку на одну голову корів становить, тис. грн: 270,1; 230,5; 199,6; 176,6.

Рентабельність додаткових вкладень у племінну справу, %: 150,0; 350,7; 620,5; 774,6. Цей показник повинен перевищувати рівень рента­бельності витрат за базовим варіантом.

Завдання 19.6. Обчисліть економічний ефект від розробки і вико­ристання нової технологічної потокової лінії для виробництва овочевих консервів з урахуванням фактора часу.

Вихідна інформація. Вартість проектних робіт, здійснюваних науко­во-дослідним проектним інститутом для створення нової потокової лінії для виробництва овочевих консервів, становить 130 тис. грн. Виділені на розробку лінії кошти мають бути освоєні протягом двох років, у тому чис­лі у першому році — 90 тис. грн, у другому — 40 тис. грн. Вартість виго­товлення потокової лінії становить 150 тис. грн. Для виготовлення потоко­вої лінії необхідно 12 міс., а для її монтажу і здійснення пусконалагоджу­вальних робіт — також 12 міс. Вартість такого монтажу — 42 тис. грн.

Продуктивність потокової лінії — 450 тис. умовних банок консерв­ної продукції в рік. Собівартість виробництва однієї умовної банки — 4 грн, а гуртова ціна реалізації — 5,3 грн. Супутні інвестиції становлять 2,3 тис. грн щороку. Строк економічного життя лінії — п'ять років. Ди­сконтна ставка — 15 %.

Методика виконання. Завдання виконується в такій послідовності. Спочатку треба визначити грошову виручку від реалізації консервів. При цьому вважається (для спрощення розв'язання), що таку грошову виручку підприємство одержуватиме й у наступні роки протягом еко­номічного життя потокової лінії. На основі цієї інформації розрахову­ють дисконтований грошовий потік (ДГП) за формулою

⁵ ГВ

Д^ГП = ^Е Ті—тГу-! ^, (1

'=^{1 1} + ^Дс )

де ГВ_і — грошова виручка від реалізації консервів в і -му році. Як уже зазначалося, вона береться однаковою в кожному році строку експлуа­тації потокової лінії; Д_с — дисконтна ставка, коефіцієнт (у даному разі вона дорівнює 0,15); і — строк експлуатації потокової лінії.

Другим кроком методики є дисконтування грошового відпливу, пов'язаного з витратами на проектування, виготовлення потокової лінії та її монтаж. Для цього використовують формулу майбутньої вартості грошей. У даному завданні з огляду на різночасовість вкладання коштів ця формула набуває вигляду:ДГВ = Вп³ • (1 + Д_с)⁴ + Вп⁴ -(1 + Д_с)³ + ВЛ -(1 + Дс)² + ВМ -(1 + Дс), (2)

де ДГВ — дисконтований грошовий відплив; і Вп²⁾ — витрати на проектування, що мають бути освоєні відповідно протягом першого і другого років; ВЛ — витрати на виготовлення потокової лінії; ВМ — витрати на монтаж потокової лінії та пусконалагоджувальні роботи.

Третім етапом методики є визначення дисконтованого потоку ви­трат на виробництво овочевих консервів. Для цього перш за все розра­ховують річну суму витрат на виробництво 450 тис. банок консервів, маючи на увазі, що собівартість виробництва однієї банки становить згідно з умовою 4 грн. У даному разі також припускається, що витрати на виробництво всього обсягу продукції будуть однакові протягом усього економічного життя потокової лінії.

Дисконтований потік витрат за таких умов можна визначити за фо­рмулою (і).

Четвертим кроком методики є визначення сукупних дисконтованих витрат і економічного ефекту від розробки і запровадження потокової лінії. Для цього можна скористатися формулою

Е_еф = ДГП -(ДГВ + ДВК), (3)

де ДВК — дисконтований потік витрат на виробництво овочевих кон­сервів.

Відповідь

Дисконтований грошовий потік, тис. грн: 8і00,5; 9і94,6; і0 992,0; іі і88,3.

Дисконтований грошовий відплив за другим кроком методики, тис. грн: 6і0,5; 540,8; 464,8; 320,9.

Економічний ефект, тис.грн: 2984; 2і00; і78і; і500.