- •Предмет і поняття цивільного права
- •Цивільне законодавство України: поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів
- •Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види
- •Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види
- •Часткова цивільна дієздатність
- •Повна цивільна дієздатність
- •8/ Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок, правові наслідки
- •9. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •10. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •11.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •12?????. Поняття та ознаки юридичної особи: Характеристика основних теорій юридичної особи.
- •15. Види та організаційно правові форми юридичних осіб.
- •14. Цивільна право і дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи.
- •15. Господарські товариства як юридичні особи.
- •16. Речі як об’єкти цивільних прав, їх класифікація.
- •Валютні цінності
- •17. Цінні папери: поняття, групи, види, джерела правового регулювання. Передання прав за цінними паперами.
- •18.Правочин: поняття, ознаки, види.Умови дійсності правочину
- •19. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •21.22 Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину .Недійсність окремої частини правочину.
- •23. Представництво: поняття, юридична природа, ознаки, підстави виникнення.Види цивільно-правового представництва.
- •Інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства
- •24.Довіреність: поняття, підстави видачі, види, форма. Зміст довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •Позовна давність: поняття, види. Початок перебігу позовної давності.
- •26.Зупинення і переривання перебігу позовної давності. Правові наслідки пропуску позовної давності.
- •27.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •28.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •29. Поняття і зміст права власності. Суб’єкти права власності.
- •.Набуття права власності на новостворену річ. Переробка речі як підстава набуття права власності. Привласнення загальнодоступних дарів природи.
- •Набуття права власності за набувальною давністю.
- •Загальна характеристика підстав (способів) припинення права власності.
- •Право спільної часткової власності.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Віндикація як спосіб захисту права власності. Межі віндикації.
- •Негаторний позов та позов про визнання права власності.
- •41.Авторське право: поняття, джерела. Об’єкти авторського права.
- •1) Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
- •3) Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
- •4) Інші твори, встановлені законом.
- •Суміжні права: поняття, джерела правового регулювання. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
- •61. Винахід і корисна модель: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони
- •Продукт
- •44. Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •45. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
- •47. Торговельна марка, як об’єкт права інтелектуальної власності
- •46. Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності
- •50. Сторони та треті особи у зобов. Множинність сторін. Заміна сторін у зобов.
- •51.52,53 Виконання зобов : пон. Принципи, суб’єкти. Строк , місце і спосіб виконання зобов.
- •55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56. Порука як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56.Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •Завдаток: поняття, функції, співвідношення з авансом. Правові наслідки порушення забезпеченого завдатком зобов’язання.
- •57.Застава: поняття, види, підстави виникнення. Договір застави, його сторони, зміст та форма. Звернення стягнення на предмет застави.
- •Стаття 583. Сторони у договорі застави
- •Стаття 584. Зміст договору застави
- •Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави
- •Стаття 593. Припинення права застави
- •54.Припинення зобов’язання.
- •Поняття договору в цивільному праві. Свобода договору та її межі.
- •63. Порядок укладення договору.
- •64. Поняття та ознаки договору купівлі-продажу, сфера його застосування та джерела правового регулювання. Сторони та форма договору купівлі-продажу.
- •Судовий прецедент
- •Договір (наприклад - попередній договір або договір запродажу).
- •65. Договір роздрібної купівлі-продажу.
- •66. Договір поставки.
- •Договір дарування: поняття, ознаки. Сторони в договорі. Предмет договору дарування. Форма договору.
- •1) Односторонній або двосторонній;
- •3) Безвідплатний.
- •- Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •68. Договір довічного утримання: поняття, ознаки. Сторони у договорі. Форма договору довічного утримання (догляду).
- •1) Односторонній або двосторонній
- •2) Реальний або консенсуальний
- •3) Відплатний;
- •4) Ризиковий (алеаторний)
- •Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •69.. Договір найму (оренди): поняття, ознаки, сфера застосування та джерела правового регулювання. Сторони в договорі. Зміст договору найму (оренди).
- •1) Двосторонній;
- •2) Консенсуальний;
- •3) Відплатний.
- •70. Договір прокату.
- •Договір фінансового лізингу.
- •1) Двосторонній;
- •3) Відплатний.
- •Договір найму житла: поняття, ознаки. Предмет договору найму житла. Плата за користування житлом. Строк договору найму житла.
- •Договір позички
- •Договір підряду: поняття, ознаки, джерела правового регулювання. Сторони та зміст договору підряду.
- •Договір побутового підряду
- •Договір будівельного підряду
- •Договір перевезення вантажу
- •Договір перевезення пасажира і багажу
- •80. Договір зберігання: поняття, ознаки, сторони. Форма договору зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі
- •82. Поняття страхування. Джерела правового регулювання. Види і форми страхування. Страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач.
- •Договір доручення
- •118. Договір позики
- •119. Кредитний договір
- •87. Договір банківського рахунка
- •Глава 72 банківський рахунок
- •Стаття 1066. Договір банківського рахунка
- •Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка
- •1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
- •2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
- •Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком
- •Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка
- •1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
- •2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
- •Стаття 1131. Форма та умови договору про спільну діяльність
- •1. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
- •89.Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди. Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу
- •Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу
- •90.Зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.
- •91.Зобов’язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.
- •Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.
- •Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною, обмежено дієздатною особою.
- •Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •Поняття та види спадкування. Спадщина, її склад. Об’єкти, які не входять до складу спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
- •96. Спадкоємці. Усунення від права на спадкування. Стаття 1222. Спадкоємці
- •97. Спадкування за заповітом.
- •98. Спадкування за законом.
- •99.(Вроді здійснення права на спадкування))Прийняття спадщини та оформлення спадкових прав.
14. Цивільна право і дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи.
Правоздатність юридичної особи. У порівнянні з правоздатністю і дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має свої особливості. У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при досягненні повноліття (або раніше, за умови укладення шлюбу), дієздатність. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні правоздатності і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієздатна юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і обов'язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість законодавцеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і говорити лише про правоздатність такої особи. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях. Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами. Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління. Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді. Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених. Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи. Дієздатність юридичних осіб Здійснюється через органи (єдиноначальні, колегіальні) юридичних осіб (наприклад, генеральний директор, рада директорів);Дії органа юридичної особи є діями самої юридичної особи (відбуваються без якої або доручення), з усіма наслідками, що випливають.Деліктоздатність юридичних осіб, за загальним правилом, виражається в тім ,що юридична особа відповідає за своїми обов'язками приналежної йому на праві власності (закріпленим за ним) майном, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник його майна не відповідають по його зобов'язаннях, а юридична особа не відповідає по зобов'язаннях власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами або установчими документами.Юридичні особи як і громадяни можуть створювати на засадах угоди шляхом об'єднання їхнього майна й підприємницької діяльності з метою одержання прибутку господарчі товариства (підприємства,установи, організації).Від виду господарчого товариства (організаційно-правової форми підприємництва) залежить характер відповідальності його засновника (учасника),тобто відповідальність господарчого товариства як юридичної особи, його засновників може бути обмеженої («акціонерне товариство», «товариство з обмеженою відповідальністю»),додаткової («товариство з додатковою відповідальністю»), повної («повне товариство»), змішаної («командитне товариство»). Органи юридичної особи Юридична особа набуває прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на то повноважень (без довіреності). Мїж юридичною особою та її органом правові відносини не виникають. Дії органу — дії самої юридичної особи.Органи юридичної особи можуть бути як колегіальними (правління в AT), так і одноособовими (директор у приватному підприємстві). Причому юридична особа може мати як один орган (директор; правління), так і одночасно декілька органів (правління і голова правління; дирекція і директор тощо). До органів управління AT належать: загальні збори товариства — вищий орган; рада товариства (спостережна рада), котра обов'язково створюється в AT, яке налічує більше 50 акціонерів, і представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів — у межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління;правління або інший орган, передбачений статутом, які є виконавчими органами;Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління здійснює ревізійна комісія.У законодавстві функції та компетенцію органів AT врегульовано методом виключення. Діє відкритий перелік питань, що належатьдо компетенції загальних зборів. При цьому статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. Іншим органам можуть бути передані повноваження загальних зборів, крім внесення змін до статуту товариства, затвердження річних результатів діяльності AT, включаючи його дочірні підприємства; затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків, створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансуПитання, що віднесені статутом до виключної компетенції ради AT, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів AT.Таке розмежування у формі управління AT обумовлюється тим, що AT є організацією з акціонерною власністю, одночасно виступаючи і як об'єкт і як суб'єкт права колективної власності1.Поділ повноважень між кількома органами, якщо це не випливає із закону, здійснюється самою юридичною особою у локальних актах, наприклад, у статуті.Органи можуть призначатися, якщо у юридичної особи тільки один засновник, або обиратися, якщо засновників декілька.Між тим цивільні права та обов'язки для юридичної особи можуть набуватися й її представниками, які діють на основі довіреності, виданої органом юридичної особи.
До 12.Порядок створення юридичної особи. Установчі документи.
1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
1. Порядок створення юридичних осіб регламентується законодавством України. Залежно від виду організації, завдань і мети їх діяльності, від форми власності тощо розрізняють розпорядчий, дозвільний і нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб.При розпорядчому способі утворення юридичних осіб потрібно лише розпорядження засновника, а додаткової державної реєстрації такі організації не потребують.Дозвільний порядок утворення юридичних осіб характеризується тим, що для їх створення необхідно отримати дозвіл відповідних органів, які розглядають питання доцільності створення юридичних осіб. Наприклад, для створення міжгалузевих об'єднань підприємств необхідний відповідний дозвіл Антимонопольного комітету України.Нормативно-явочний порядок утворення юридичних осіб найбільш поширений в Україні. Для утворення юридичної особи будь-якого спеціального дозволу державних органів і третіх осіб не потрібно. Реєструючий орган реєструє таку юридичну особу після перевірки дотримання порядку його утворення і відповідності засновницьких документів законодавству.
2. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Чинне Положення Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" від 25 травня 1998 р. №740 передбачає, що у разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.Товариства залежно від установчих документів розділяються на два види — статутні та договірні. Статутні товариства діють на підставі затвердженого учасниками статуту (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство). Якщо ж товариство діє на підставі укладеного між учасниками засновницького договору, то воно вважається договірним (наприклад, повне товариство, командитне товариство). До категорії установчих документів можна віднести і положення, на підставі яких можуть діяти певні юридичні особи. Інколи до установчих документів законодавство України відносить рішення власника або уповноваженого ним органу.Якщо товариство створено однією особою, то воно діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.3. Установа створюється однією або кількома особами, які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Таким чином, установа створюється з метою отримання вигоди третіми особами (дестинаторами), на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Законодавство вперше передбачило можливість того, що установчий акт може міститися у заповіті. Ця норма є цілком логічною, оскільки особа може саме таким чином розпорядитися своїм майном. Правовий механізм реалізації вказаної норми буде розроблено при внесенні відповідних змін до законодавства України.Враховуючи ту обставину, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації, до створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).4. Юридична особа вважається створеною, тобто набуває прав та обов'язків суб'єкта цивільних правовідносин, з дня її державної реєстрації (див. коментар до ст. 89 ЦК). § 3. Установчі документи юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
Власне поняття "установчі документи" опосередковано вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення відповідної "установи", тобто, в широкому розумінні, юридичної особи. Незважаючи на наявність у філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакету документів, на підставі яких вони провадять свою діяльність, статусу установчих вони не мають.
На відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна правоздатність (характеризується тим, що юридична особа має право займатися лише тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності користується універсальною право-дієздатністю (тобто здатністю займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Незважаючи на це, фізична особа не позбавляється обов'язку отримання ліцензій, патентів, дозволів на той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо, звичайно, така діяльність підлягає ліцензуванню, або для її здійснення, згідно із законодавством, вимагається певний дозвіл).Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття "установчі документи" (див., наприклад, ст. 4 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"), вживає ще два поняття - "статутні документи" (див., наприклад, ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), а також "засновницькі документи" (див., наприклад, ст. З Закону України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"). Вони є ідентичними, проте як теорія, так і практика йдуть шляхом визначення таких документів саме як "установчих".Загальні положення щодо установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб містяться у ст. 87 ЦК України, ст. 57 ГК України та ст. 8 Закону України від 15 травня 2003 р. № 755-Р/ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ч. З якої до установчих відносить такі документи:1) установчий акт;2) статут;3) засновницький договір;4) положення.Наведений в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перелік установчих документів стосується всіх юридичних осіб: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також юридичних осіб, що такого статусу не мають. На підставі установчого акта діють установи - див. ч. З ст. 83, ст. 87 ЦК України; на підставі положення - юридичні особи публічного права (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо) - див. ч. 2 ст. 83 ЦК України. Для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності характерна наявність двох документів, що належать до категорії установчих - статуту та засновницького договору.Стаття 57 ГК України до установчих документів додатково відносить рішення засновників про утворення суб'єкта господарювання.На перших загальних зборах засновники (учасники) майбутньої юридичної особи повинні вирішити ряд питань організаційного характеру. Тому рішення зборів засновників з цих питань (втім, як і з будь-яких інших) в обов'язковому порядку оформляються протоколом, який подається разом із установчими документами до органу реєстрації.Протокол повинен містити:1. Дату і місце зборів.2. Перелік осіб (засновників), які беруть участь у зборах. Зазвичай серед засновників обирається голова зборів і секретар, проте функцію останнього може виконувати й особа, яка засновником не є. Відомості про цих осіб також вносяться до протоколу.3. Порядок денний зборів. На перших зборах між засновниками укладається засновницький договір про створення юридичної особи (якщо вони не зробили цього раніше), затверджується статут юридичної особи, а також вирішується питання про формування її виконавчого органу (призначення директора та ін.). Результати роботи загальних зборів відображаються у протоколі.4. Процедурні питання. За кожним пунктом порядку денного зазначається особа, яка виступила, результати голосування засновників з цього питання, а також рішення, що було ними прийняте.5. Підписи засновників (учасників).
Проте, як вже зазначалося в попередньому параграфі, такий документ Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - спеціальним нормативно-правовим актом, що має пріоритет порівняно з актом загального значення - ГК України - винесений окремо і не вважається установчим.
Згідно з ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Іншими словами, статут юридичної особи визначає її структуру, види і напрями діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб'єкта підприємницької діяльності.У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч. З ст. 57 ГК України). На відміну від статуту, головним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками юридичної особи, насамперед майнового і організаційного характеру - їх прав та обов'язків, порядку внесення вкладів, порядку розподілу прибутків та збитків тощо.Деякі автори вважають, що засновницький договір і статут юридичної особи мають однакову юридичну силу, а тому вони затверджуються і змінюються в однаковому порядку. Проте у разі суперечності між положеннями засновницького договору і статуту, перевагу слід віддавати засновницькому договору.Останнє є вельми спірним. З одного боку, засновники, уклавши між собою на загальних зборах засновницький договір, висловили цим волю вищого органу управління юридичної особи. Але метою засновницького договору залишається регламентація відносин між засновниками суб'єкта підприємницької діяльності. А основним документом, яким регламентується діяльність юридичної особи, є статут, затвердження якого засновниками також відображає волю вищого органу управління юридичної особи. Тому, на нашу думку, в разі виникнення суперечностей, безпосередньо пов'язаних з діяльністю підприємства (наприклад, порядок призначення директора, визначення кола його повноважень тощо), перевага повинна надаватися положенням статуту. В разі ж, якщо суперечності виникли з питань відносин між засновниками, перевага повинна надаватися положенням засновницького договору.Загальні вимоги до змісту установчих документів юридичних осіб містяться в ЦК та ГК України, Законі України "Про господарські товариства", а також в законах України від 19 червня 2003 р. № 973-ІУ "Про фермерське господарство", від 10 липня 2003 р. № 1087-ІУ "Про кооперацію" та в інших нормативних актах.Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію . юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи юридичної особи викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Процедура саме "затвердження" передбачена законодавством щодо статуту. Він, на відміну від засновницького договору, який підписується засновниками, затверджується зборами засновників.
Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.